Дата в історії – 17 вересня

17 вересня. Для багатьох – це нічим не пам’ятна дата. Людям старшого віку вона все-таки щось нагадує. Адже і в Радивилові (Червоноармійську) була вулиця 17 Вересня (нині вул. 24 Серпня). А в селі Підзамче Радивилівського району існував колгосп імені 17 Вересня, яким керували і такі відомі господарники, як Анатолій Черевко, Володимир Балуцький. У радянські часи цю дату прийнято було називати «вікопомною». Сьогодні в її оцінюванні серед істориків нема одностайності, хоча переважає думка про трагічність події 17 вересня 1939 року.

Саме тоді наш край після введення на Західну Україну Червоної армії (згідно з таємним протоколом пакту Молотова – Ріббентропа) перестав належати Польщі. «Возз’єднанню» з Українською РСР передували Народні Збори Західної України, які відбулися у Львові 26—28 жовтня 1939 року. Серед депутатів цих зборів були й представники Радивилівщини — Феодосій Додь, Ганна Токмина, Іван Івасюк, Павло Хейло, Ваврін Савчук… Вони разом з іншими прийняли декларації про встановлення радянської влади на Західній Україні і прийняття її до складу СРСР з включенням до УРСР, про конфіскацію поміщицьких земель і передачу їх без викупу в користування селянам, про націоналізацію банків і великої промисловості.

15 листопада 1939 року ІІІ сесія Верховної Ради УРСР ухвалила закон про прийняття Західної України до складу Української РСР. Адміністративно-територіальним поділом у грудні було утворено Рівненську (Ровенську) область, 30 районних і одну міську раду (в Рівному). Радзивилів перейменували на Червоноармійськ, і він отримав статус міста районного підпорядкування. Був створений і Козинський район з районним центром селом Козин. 15 грудня пройшли вибори до місцевих рад депутатів трудящих.

Радивилів, Червоноармійськ, рік 1941-йЗ 26 лютого 1940 року в Червоноармійську почала діяти міська рада. Головою райвиконкому став Завадський, секретарем Тимофеєв, але вирішальний вплив на прийняття не тільки ідеологічних, а й господарських рішень мав райком партії і його секретар Наметчанюк. У Козині секретарем райкому був Лісовий. Тут було конфісковано млин, маслозавод, панську і церковну землю.

У лютому 1940 року в Ровенській області організували 856 сільських рад. У Червоноармійському і Козинському районах серед їх керівників були В. Ваврищук (Копані), С. Миколюк (Коритне), Д. Воронко (Перенятин), В. Бречко (Пустоіванне), К. Ступак (Дружба), С. Коритнюк (Теслугів), Л. Нагребецький (Хотин), Й. Станіславчук (Савчуки), М. Пасєка (Курсики), К. Ханенко (Солонів), С. Бігунський (Пляшева), П. Валентюк (Срібне), І. Гойда (Великі Жабокрики — Довгалівка)… У березні відбулися вибори до Верховної Ради СРСР, від Рівненщини визначили повпредами секретаря обкому партії Бегму і колишню батрачку Єфимчук-Дячук. До Верховної Ради УРСР з участю й жителів наших районів було обрано 10 депутатів (С. Козічук, К. Хомич, П. Чабан та ін.). Все це свідчить про те, що на перших порах населення в переважній більшості прихильно поставилося до нової влади, співпрацювало з нею.

У Червоноармійську почали діяти середня школа, школа робітничої та сільської молоді з українською мовою навчання (до 1941 р. в Червоноармійському районі було 28 шкіл, у тому числі 2 середні — в райцентрі і Крупці), в нове русло спрямовувалася художня самодіяльність, яка повинна була славити партію, «визвольну місію» Червоної армії, радянську владу. У такому ж напрямі зобов’язана була розгортати діяльність масова бібліотека в райцентрі.

«Мені важко працювати зав. клубом, – трохи згодом розповідав у червоноармійській районній газеті „Соціалістичний шлях“ за 20 червня 1941 року Янковський з с. Янівки (село Іванівка), – тому що я малограмотний, а допомоги в роботі ні від кого в селі не маю. Голова сільради та вчителі заявляють, що їм ніколи займатися культурно-масовою роботою. Коли я почав готувати п’єсу „Ой у полі нивка“, в мене забрали клубне приміщення».

За «комуністичне виховання» населення беруться партійні і комсомольські осередки. Їх актив теж навчають, семінари райком проводить по кілька днів, а то й цілий тиждень. У Крупці гурток ліквідації неписьменності в 1941 році відвідувало 196 слухачів, із них 186 жінок. Організовуються суботники з упорядкування сіл і міста, а також автотраси Київ – Львів на територіях Червоноармійського і Козинського районів.

Великого значення надається організації сільськогосподарських робіт, серед інших культур починають масово вирощувати каучуконосну рослину кок-сагиз.

Неоднозначно сприймається населенням Радивилівщини намагання нової влади організовувати колгоспи, проводити передплату «позики третьої п’ятирічки», оскільки реальність її повернення була малоймовірною. До початку війни (червень 1941 року) з’явилися колгоспи імені Кірова, Сталіна, Леніна, Хрущова, Тельмана, Кагановича, «Червона зірка», «Перше травня», імені 17 Вересня та інші. Серед активістів нового режиму були колишні члени КПЗУ, молоді люди зі сходу України: Лень, Каплун, Сербенюк, Кухарук, Бондаренко, Вишневська, Калюжний, Грабовський, Крам…

Уже в передвоєнні роки радянська влада провела в Червоноармійському і Козинському районах численні арешти серед колишніх членів націоналістичних і національно-патріотичних організацій, представників польського і чеського населення, яке запідозрили в нелояльності до сталінізму. Їм визначили заслання і тривалі строки ув’язнення. Терор проти населення тривав до 22 червня 1941 року. Збираючись відступати з Дубна, працівники радянських каральних органів розстріляли сотні в’язнів місцевої в’язниці № 2, вину яких не було доведено, серед страчених були й радивилівці.

Володимир Ящук

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

Можливо, Вам це сподобається...

2 Responses

  1. Читач сказав:

    Кілька фактів до теми 17 вересня.

    Цитати мовою оригіналу.

    23 серпня 1939 року в Москві були підписані Договір про ненанад між Німеччиною і СРСР та секретний додатковий протокол до нього.
    «Секретный дополнительный протокол к Договору о ненападении между Германией и СССРПри подписании договора о ненападении между Германией и Союзом Советских Социалистических Республик нижеподписавшиеся уполномоченные обеих сторон обсудили в строго конфиденциальном порядке вопрос о разграничении сфер обоюдных интересов в Восточной Европе.
    Это обсуждение привело к нижеследующему результату:
    1. В случае территориально-политического переустройства областей, входящих в состав Прибалтийских государств (Финляндия, Эстония, Латвия, Литва), северная граница Литвы одновременно является границей сфер интересов Германии и СССР. При этом интересы Литвы по отношению Виленской области признаются обеими сторонами.
    2. В случае территориально-политического переустройства областей, входящих в состав Польского Государства, граница сфер интересов Германии и СССР будет приблизительно проходить по линии рек Нарева, Вислы и Сана.Вопрос, является ли в обоюдных интересах желательным сохранение независимого Польского Государства и каковы будут границы этого государства, может быть окончательно выяснен только в течение дальнейшего политического развития. Во всяком случае, оба Правительства будут решать этот вопрос в порядке дружественного обоюдного согласия.
    3. Касательно юго-востока Европы с советской стороны подчеркивается интерес СССР к Бессарабии. С германской стороны заявляется о ее полной политической незаинтересованности в этих областях.
    4. Этот протокол будет сохраняться обоими сторонами в строгом секрете.
    По уполномочию Правительства СССР В. Молотов
    За Правительство Германии И. Риббентроп
    Москва, 23 августа 1939 года».

    14 вересня 1939 р. нарком оборони СРСР Ворошилов і начальник Генштабу РСЧА Шапошников направили директиви військовим радам Білоруського і Київського особливого військових округів. Є там і таке завдання:
    «в) Шепетовская группа — командующий группой — командующий Житомирской армейской группой комдив тов. Советников, в составе 44—й, 45-й и 81-й стр. дивизий, 36-й танк. бригады, 236-го и 233-го корп. артполков — в районе Новоград-Волынск, Славута, Шепетовка. Задача — наступать в направлении на Ровно, Луцк и к исходу «17» сентября овладеть районом Ровно, Дубно; к исходу «18» сентября овладеть районом Луцк, имея в виду в дальнейшем наступление на Владимир-Волынск».

    «По продвижении наших войск и занятии тех или иных городов будут создаваться временные управления* (временный орган власти), в состав которых войдут руководители опергрупп НКВД. Работники НКВД всю свою работу должны провдить в теснейшем контакте с военным командованием и под руководством временных управлений. При выполнении специальных задач по обеспечению порядка, пресечению подрывной работы и подавлению контрреволюции опергруппы НКВД по мере продвижения войсковых частей должны создавать на занятой территории во всех значительных городских пунктах аппарат НКВД за счет выделения из состава основной опергруппы НКВД небольших групп (численность в зависимости от важности конкретного пункта) с небольшим отрядом красноармейцев-пограничников».

  1. Вересень 19, 2015

    […] стаття «Дата в історії – 17 вересня» нагадала про складну сторінку в українській історії. […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.