Палац графів Потоцьких за 8 км від Радивилова. Фотознімки веломандрівника

Так складалися історичні обставини, що Радивилівський район залишився без середньовічних замків, які раз у раз повертають нас до осмислення історії. Колись були замки в Теслугові і Перенятині, Крупці і Козині, але про них залишилися тільки історичні свідчення. Сусідній Бродівський район Львівщини зберіг набагато більше пам’яток старовини. Багато кому випало оглядати древнє городище в Пліснеську, згадане в «Слові про похід Ігорів», і Підгорецький замок, бувати на етнофестивалі в Підкамені з його величними мурами колишнього домініканського монастиря, не кажучи вже про те, що всім, хто приїздили в Броди, відомі його середньовічні замкові каземати з колишнім палацом. І в той же час є ще один колишній палац, розташований найближче від Радивилівщини, про який мало хто знає, – йдеться про палац  графів Потоцьких у селі Конюшків. Від Конюшкова до села Опарипси польовою дорогою, мимо вертолітного аеродрому, – кілометрів вісім, щоправда, з будівництвом об’їзної дороги біля Радивилова лісосмугу за Опарипсами перетнула автомагістраль, і проїзд для місцевого автомобільного та гужового транспорту тут не передбачили.

Велосипедний маршрут я вирішив прокласти шляхом на Броди, на початку лісу, «біля ведмедів» (є там така невигадлива скульптурна фігура) повернув праворуч на мальовничу лісову дорогу і через кілометрів зо три виїхав на шосейний путівець Броди – Берестечко, до Конюшкова залишалося ще стільки ж.

Колишній замок, який сьогодні вже не здатен вразити своїми розмірами чи вишуканістю, розташований на протилежній околиці села. Власне, якби будівля не стояла дещо осторонь від сільських хат та не привертала увагу «старовинною» занедбаністю, її цілком можна було б сприйняти за сільську школу. Тепер такі «хороми» – не дивина й для багатьох розбагатілих підприємців. Про палацове призначення будови мені нагадали вишукані іонійські пілястри на фасаді, могутні зводи підземелля, де, ймовірно, зберігали вишукані вина та харчові припаси і де тепер нагромаджується всіляке сміття.

Неподалік від палацу – ще одна старовинна будівля, одне крило її використовується дотепер – донедавна тут була контора радгоспу, зараз діє кафе. Сфотографував у Конюшкові й греко-католицьку церкву, споруджену в 1920-і роки, занедбану колишню радгоспну хмелярню, типову стару хатину, яких немало в цьому селі, – такі будівлі створювали і створюють колорит тутешніх населених пунктів.

Чому для свого палацу, нехай і не головного, впливові польські шляхтичі вибрали це доволі неблизько розташоване від Бродів заштатне село (їздили ж кіньми) з далеко не приголомшливими краєвидами? Про це після поїздки в Конюшків я розпитував директора Бродівського історико-краєзнавчого музею, автора книги «Клекотів: село на кордоні» і багатьох науково-краєзнавчих публікацій Василя Стрільчука.

– Палац на північно-східній околиці села було побудовано у 18 ст. родиною Потоцьких, вони володіли великим маєтком, до складу якого входили місто Броди та довколишні містечка і села, – поінформував Василь Михайлович. – Довкола палацу був закладений парк та стояли допоміжні господарські будівлі. Згідно з документом, під час судового поділу володінь Станіслава Потоцького між його нащадками місто Броди з навколишніми селами, в тому числі село Конюшків з палацом, перейшли у власність наймолодшого сина Станіслава – Вінцентія Потоцького. Сталося це 28 вересня 1770 р.

Чому саме Конюшків вибрали Потоцькі? Роль цього села в історії нашого краю ще потрібно з’ясувати, але це давній населений пункт. Тут є знахідки Висоцької археологічної культури та пізньоримського часу. Перша писемна згадка наразі виявлена з 1511 р. У Конюшкові у 17 столітті вже був замок, є згадки про це в документах. Але, напевно, він був зруйнований під час Визвольної війни під проводом Б.Хмельницького, а саме в 1651 р., коли була битва під Берестечком. Татари втікали з поля бою і спалили містечко Лешнів (про це теж є згадки в документах) і навколишні села. Село Конюшків лежало при давній дорозі Броди – Лешнів, приблизно посередині, і я припускаю (повторюю, це лише гіпотеза), що в той час міг бути спалений і замок у Конюшкові. Вони обминули Броди, бо там була цитадель, а менші укріплення руйнували. Чесно кажучи, це село після Клекотова і Берлина привертає мою увагу, думаю, що якщо ще буду глибше досліджувати наші села, то обов’язково візьмуся грунтовно за Конюшків. Крім того, там є багато цікавих топонімів дуже давніх.

– Отже, палац Потоцьких був новоспоруджений. І до якого ж часу він ними використовувався?

– У 1826 р. палац успадкував син Вінцентія – Францішек Потоцький,  який у 1834 р. продав його родині Молодецьких.

– Потоцькі були католиками. Чи мали вони в селі костел?

– Думаю, мали у палаці каплицю (типово для того часу) або їздили у Броди чи в Лешнів, де діяв бернардинський монастир з костелом Св. Матвія. Це можна уточнити в старих польських “Скоровідзах”, де записано визначення Конюшкова до латинської парафії.

– Чи має відношення до Потоцьких двоповерхова будівля при вулиці?

– Близько 1900 р. палац у Конюшкові належав підприємцю Вільгельму Шмідту, який мав багато маєтків на території Брідщини і розбудовував на території краю численні промислові об’єкти. В цей час, на початку 1900-их років, у Конюшкові були збудовані господарські споруди так званого фільварку, що знаходяться неподалік палацу, та цей самий житловий будинок для робітників, при сільській вулиці. Можливо, в той період відбулася часткова реконструкція палацу і прилеглих конюшень.

– Що було в палаці в 20 столітті?

– Будівля палацу вистояла в роки воєнних лихоліть 1914 – 1920 рр., у роки Другої світової війни, коли фронт неодноразово переходив село Конюшків і значна частина будівель була знищена.

У польський період 1920 – 1930-х років палац не згадується у путівниках. Якось ніби його й не було. У радянський час споруда використовувалася як клубна культурно-освітня установа, гуртожиток. Відповідно були проведені зміни (перебудови) в інтер’єрі, змінено форму покрівлі. Деякий час там було житло. Однак через відсутність постійного догляду споруда почала нищитися. В останні роки об’єкт стоїть «незагосподарьований», руйнується й потребує капітального ремонту та реконструкції. Через незадовільний стан не включений до переліку пам’яток архітектури, що несе загрозу повної його втрати.

А між тим, – наголосив Василь Стрільчук, – палац Потоцьких є одним з небагатьох збережених об’єктів 18 ст. такого типу на території Бродівського району і галицько-волинського пограниччя. Він являє собою значний туристичний інтерес, який підсилюється близькістю до міста Броди. Пам’ятка лежить при шляху, який є частиною потенційно цікавого краєзнавчого маршруту.


Володимир ЯЩУК, журналіст.
Знімки автора (фото можна збільшити, клацнувши на ньому).

Палац1 Палац2 Палац3 Палац_дорога Палац_пыдвал Палац_фриз Палац_дим Палац_Конюшкiв

 

Володимир Ящук

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

Можливо, Вам це сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.