Святкування чи профанація?

14 жовтня в Україні відзначалися великі релігійно-національні свята – Покрови, Українського козацтва, День створення УПА та Захисника України. По всій Україні було проведено багато різноманітних заходів, приурочених до цього свята – безліч масових демонстрацій, мітингів, пре­зентацій нових видань та виставок, відкриття пам’ятних знаків, проведення конкурсів та круглих столів. Відкрито ряд пам’ятників діячам націо­нально-визвольних змагань та історичним особам (Житомир, Вінниця, Суми, Львів, Дубно і ін.).

Президент України Петро Порошенко у своєму зверненні до українського народу з нагоди 75-річчя створення УПА (14.10 .2017.) заявив: “…Сьогодні, 14 жовтня, в День захисника України, Свята Пречистої Богородиці, ми відмічаємо 75-річчя створення УПА. АрміЇ, що вже з перших днів її створення і до завершення боротьби проти поневолювачів рідних земель була справді народною, оскільки повністю формувалась і підтримувалась місцевим населенням. Роки сталінського терору, жахи колективізації та голодомору-геноциду, а згодом навала нацистів змінили українців у переконанні щодо необхідності збройної боротьби за Незалежність… зрештою, вона перемогла. Учасники національно-визвольного руху визнані нашою державою, а їхні подвиги завжди залишаться прикладом для прий­дешніх поколінь”.

А в своєму виступі 14 жовтня 2017 року перед ліцеїстами ліцею ім. Богуна у Києві він оголосив і фрагмент присяги вояка УПА:  “…Боротись за повне визволення усіх українських земель і українського народу від загарбників та здобуття Української Самостійної Соборної Держави. В цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя і буду битися до останнього віддиху і остаточної перемоги над всіма ворогами України”… Підчас Другої світової війни частина українців чинила опір одразу двом потужним тоталітарним режимам, кожен з них прагнув поневолити або знищити нас. Для більшості наших дідів і прадідів війна закінчилась у травні сорок п’ятого. Але не для вояків УПА. Їхня боротьба з комуністичним тоталітарним режимом тривала ще більше 10 років”.

А ось що написав такий собі Георгій Савінков , який “…участвовал в ликвидации остатков воору­женного бандитизма в Западной Украине …”, в своїй книзі ” Большая охота” (Москва, 2002 р.): “… Мы выиграли эту войну в Западной Украине, но не победили…”. Але автор цих слів помилився. Вони не тільки “не победили”, але також і “не виграли”. УПА своєю 10-річною боротьбою проти тоталітарно-репресивного режиму СРСР пришвидшила його розвал і проголошення Незалежності Української Держави, а тоталітарні режими – нацистська Німеччина і комуністичний СРСР зникли з арени світу.

Свято Покрови Святої Богородиці прийшло в Україну з Візантії. За легендою, в цей день жителі Константинополя були врятовані від смертельної навали військ Аскольда лише завдяки Богородиці, яка вкрила їх своїм покровом. Свято Покрови є найбільш шанованим в Україні – і особливо серед українського козацтва. Козаки, йдучи в похід, завжди брали з собою образ Святої Покрови і з піснею “…Нам поможе святий Юр і Пречиста Мати врага звоювати …” йшли у бій.

Свято Покрови було традиційним святом укра­їнського війська, і тому офіційним Днем створення УПА було обрано 14 жовтня. Створення Українських Збройних Сил стало кінцем радянської армії.

Президент України Л.Кучма своїм Указом від 7 серпня 1999 року відновив свято радянської армії (23 лютого) під маркою “Дня захисника Вітчизни”. Це був реверанс у сторону Росії, бо самої держави – СРСР і її армії вже не існувало 8 років. Президент України П.Порошенко своїм Указом 14 жовтня 2014 року з № 806/2014 скасував цей Указ про відзначення 23 лютого і т. зв. ” Дня захисника Вітчизни” та затвердив “День захисника України” 14 жовтня, в день Святої Покрови і українського козацтва. В 2015 році він вийшов з ініціативою зробити “День Захисника України” державним святом і вихідним днем. 5 березня 2015 року Верховна Рада України ухвалила цей законопроект.

А як проходило це релігійно-національне свято у нас?

У радивилівській газеті “Прапор перемоги” були опубліковані привітання від міської і районної рад та РДА, ще в одній – від міського голови, а в одній це свято не згадано взагалі. Тексти деяких привітань (останніх років) нагадують радянські часи і засмічені “совєтизмами”, словами на кшталт “здобували перемогу над фашизмом”. Цікаво, яке це має відношення до Дня захисника України в наш час?

Недоречно також пов’язувати це свято зі святом чоловіків. Бо як бути з більш як 20 тисячами жінок, які служать у Збройних Силах України і захищають Україну на фронтах? Вони що, не захисники України?

Були привітання навіть “з храмовим святом”. Але храмове свято – це празник місцевого значення на вшанування якогось святого (якоїсь святої), іменем якого (якої) названо церкву, і парафіяни святкують в день імені цієї церкви (Вікепедія, Словник української мови, Київ,1980 р.).

Незважаючи на те, що єдиною збройною силою, яка боролась у Другій світовій війні і 10 років у післявоєнний час проти всіх ворогів Незалежності України, була УПА, в привітаннях про неї (2016-2017 р.р.) не згадано ні слова (хоча Президент України в своїх виступах відмічає 14 жовтня як День створення Української Повстанської Армії).

А як було організовано “День захисника України” біля символічної могили борцям за визволення України? Територія не була підготовлена до свята: не прибрана, поросла бур’янами, не було озвучення, прапорів, художнього супроводу, мала чисельність учасників, не видно було депутатів і членів т. зв. демократичних партій, керівників державних установ і т.д. Не було взагалі учнів шкіл та профліцею. Це в нас так виховується молодь у патріотичному українському дусі і виконується Указ Президента України № 580/2015 ” Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей і молоді на 2016 – 2020 роки” , де вказано, що воно “…повинно здійснюватися на прикладах героїчної боротьби українського народу за самовизначення і творення власної держави, успадкованих, зокрема, від княжої доби, українських козаків, Українських Січових Стрільців, армій Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки, учасників антибільшовицьких селянських повстань, загонів Карпатської Січі, Української Повстанської Армії, українців-повстанців у сталінських концтаборах, учасників десидентського руху в Україні”. Як пише доктор педагогічних наук, професор НПУ ім. М.Драгоманова Юрій Руденко, “Український героїчний дух необхідно формувати також на яскравих прикладах подвигів героїв Помаранчевої революції, Євромайдану, Небесної сотні, АТО”. Але декому з наших “вихователів”, мабуть, достатньо мати пам’ятник комуніста, героя неіснуючої держави – Радянського Союзу, який ніколи не боровся за Незалежність України і не може бути прикладом наслідування для нашої молоді.

Організатори вирішили чомусь відмітити свято аж 2 рази: 13 і 15 жовтня (з двома панахидами), хоча відомо, що його відзначають 14 жовтня. Громадяни, в т. ч. ветерани АТО , які прийшли до могили 14 жовтня, не дочекавшись відкриття свята, розійшлись.

Природно, виникає питання: чи це випадковість, чи, може, задумано для компрометації державного і національного свята і всього українського?

Використана інформація з місцевих газет, Вікепедії, інтернет- видань.

 Іван ДУРДА, кандидат медичних наук, м.Радивилів.

(Радивилівська газета “Прапор перемоги”, 1 грудня 2017 р.).

Дурда Іван Йосипович

Редактор

Редактор

головний редактор Радивилів.info

Можливо, Вам це сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.