З історії Покровської церкви в Козині

Вчора парафія Свято-Покровської церкви в селі Козин відзначала своє престольне свято. Ця церква – одна з найгарніших культових споруд у Радивилівському районі на Рівненщині. Вивершена й освячена вона майже 80 років тому, в 1936 році.

Тоді парафія нараховувала до 5 тисяч чоловік, адже, крім Козина, охоплювала Тарнавку, Гранівку, Глинянку, Дубини, Савчук, Пасіки, Курсики, Іващуки й Старівку (Старики).

Найперша церква, яку пам’ятає історія, була тут маленька, дерев’яна, на честь Вознесення Господнього. Переказують, що в тридцятих роках XIX століття вона згоріла. Після цього парафія декілька років залишалась без храму, і служба Божа відправлялось на цвинтарі, коло дзвіниці, – аж у 1838 році православним було віддано для користування мурований недіючий костел, котрий раніше нібито був протестантською кірхою, яку збудували ще Фірлеї.

У роки Першої світової війни ця пристосована церква була цілком зруйнована, так що ремонтувати її виявилося неможливим. Та й обставини, пов’язані з приходом до влади польського режиму, тому ніяк не сприяли. З 1932 року парафія остаточно залишилася без церкви.

Православні вирішили взятися за спорудження нового храму. Цю роботу очолив протоієрей Федір Борецький, настоятель, а згодом його наступник Андрій Петровський.

Церква була освячена з двома престолами, – головним на честь Покрови і придільним на честь великомучениці Варвари (на хорах). Будівля обійшлася більш як у 40 тисяч злотих.

За традиційною формою вона хрещата, досить світла, іконостас перенесено з мурованої церкви, але значно поновлено. Стіни прикрашені давніми образами.

Освячення храму відбулося за участю архієпископа Алексія 4 жовтня 1936 року. Напередодні о шостій годині вечора він «зі славою», при численній кількості людей і духовенства, прослідував до будівлі на всеношну. При вході його привітав із хлібом-сіллю церковний староста, а всередині – настоятель.

Почалася відправа. Владика виходив на полієлей в оточенні численного духовенства й помазував богомольців святим єлеєм. У неділю зранку відправили утреню, на якій читався канон відновлення Єрусалимського храму, а потім було відслужено водосвяття. І ось пролунав дзвін. Християни все йшли і йшли. Погода стояла сонячна. Почалось урочисте входження владики до церкви. Дорогу встеляли квітами-зеленню.

Служба в основному проходила в закритому вівтарі та ґрунтувалась на освяченні престолу Божого. Посвятили жертовник. Стіни храму окропили святою водою й помазали миром. Хори співали псалми.
Літургія служилася за співучасті 15 священників, архідиякона та двох дияконів. Виступаючи з повчальним словом, архієпископ зауважив: «Історичні обставини склалися так, що в Козині в сімнадцятому столітті дво десятки років перебувала чудотворна Почаївська ікона Божої Матері, благословляючи містечко до християнського життя. Це вона допомогла парафіянам здолати фінансові труднощі і несприятливі політичні обставини.» Разом з тим зазначалося: «На наших очах у Совітах (тобто в СРСР) за гріх безбожжя Господь відняв благодать свою від храмів, і там величезні храми занепали, загинули для молитви».

Проголосили проповіді й священики Мисаїл Тарнавський та Хрисанф Яворський (другий під час хресного ходу й на кладовищі).

З тих пір минуло багато років. Велично підноситься у центрі Козина храм, несучи духовність усе новим поколінням сельчан, зберігаючи добру пам’ять про тих, хто потурбувалися про його спорудження. За останні десятиліття церква перекрита, встановлено новий купол, оновлено храм усередині, упорядковано територію.

Використані в цій статті факти взяті з журналу «Церква і нарід» (1936 рік, ч.21). Двотижневик видавався в Кременці Волинською духовною консисторією.

(За публікацією газети “Прапор перемоги”, м.Радивилів).

Козин, церкваНа фото: козинська церква на поштовій листівці (1914-1915 рр.); церква на початку 2000-х років.

Редактор

Редактор

головний редактор Радивилів.info

Можливо, Вам це сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.