Знахідки біля Хрінницького водосховища

З 1993 року біля Хрінницького водосховища не припиняються археологічні розкопки. По суті, це єдина наукова база в Україні такого масштабу.

Життя у цю археологічну роботу вдихнув видатний український археолог, дослідник Волині І тис. н. е., доктор історичних наук, професор, заступник директора Інституту археології НАН України, на жаль, нині покійний Козак Денис Никодимович. Археологічну роботу і донині продовжують його послідовники, студенти зі Львова, Луцька та Рівного, вперше цього року завітали і студенти з Києва, які працюють під пильним наглядом начальника Волинської археологічної експедиції Інституту археології НАН України Антона Панікарського. Долучаються до експедиції і фахівці з різних міст України, також із-за кордону.

Хрінники, фестивальВчений стверджує, що хоч фінансування бідне, але стараються справитись із побутом та харчуванням. Хрінники стали для них науково-освітнім центром, сповненим численними безцінними знахідками, місцем здобуття досвіду та знань, а також територією дружби та взаємодопомоги.

– Ділянка, на якій працює експедиція, називається «Хрінники-1», урочище «Шанків яр», що знаходиться між Набережним та Хрінниками, – розповідає Антон Панікарський. – Кожна археологічна пам’ятка є безцінною. Ця ж цікава тим, що тут знаходяться багатошарові поселення, які були тут із початку палеоліту, кам’яної доби, раннього заліза і до сучасності. Дуже потужно представлений світоглядний, культурний, релігійний та общинний центр германських племен, зокрема готів.

Експедицією вже виявлено біля 50 жител, що навіть у сучасному розумінні цього явища – хороше велике село. Виявлено не лише великі житлові будинки, а й склади. Знайдено скарби римських монет, уламки срібних ланцюжків, які носили на грудях купці з римських провінцій. Тут був центр торгівлі. Було знайдено об’єкт, який є просто унікальним для історії не тільки України, а й усієї Європи – давнє капище-жертовник, на якому приносилися в жертву місцевими племенами тварини та люди. Капище представляло собою вимощений глиною майданчик, в середині якого було викладене величезне вогнище діаметром до 2 метрів із нашаруваннями товщиною до півметра. Навколо вогнища були вкопані великі горщики, в яких було духмяне зілля, далі йшли ями для жертовного м’яса і з боку від них була яма, в якій різали жертв. Перед капищем був великий май-данчик розмірами десь 10-8 метрів, вщент заповнений кістками тварин і людей. Капище у Хрінниках зовсім не характерне для германців Європи, де жертву складали в якомусь місці. Були так звані «святі місця» над озерами, куди скидали предмети господарства, зброю, людей. Поклоніння богам через вогонь, через спалення було поширене в античному світі та у слов’ян. В даному випадку у Хрінниках ми маємо справу з якоюсь культурною і міфологічною «мішаниною». Про те, що місцеві готи мали тісні контакти з римськими провінціями, маємо ще одне підтвердження у вигляді цікавої знахідки. В одному із жител виявили бронзову фігурку бога Сарапіса. Саме житло було своєрідним підпільним храмом-вівтарем. Божок розміщувався у ніші, яка була закрита від основної частини житла. Сарапіс – це суто античний божок, віра у якого з’являється на рубежі ІV-ІІІ ст. до н. е. в Єгипті, а потім набуває широкого поширення у Римі. Очевидно, що хтось місцевий з Хрінник перебував досить тривалий час у Римі і приніс ці вірування до поселення. Дуже цікавими для археологів у Хрінниках є горизонти від І-ІІ ст. н. е. до XV ст. – пам’ятки слов’ян, наших безпосередніх предків. І саме 2011 року експедиція приділила їм багато уваги. На поселенні в урочищі Шанків Яр знайшли споруду XIV ст. Відкрили цілий закритий комплекс із керамічними та залізними виробами, який дає уявлення про цей період історії України. Дуже цікавою знахідкою було підвальне приміщення-комора, на прилавку якої була залізна частина рогатини, що використовувалася не лише в мисливстві, але й у військовій справі. Знайдено також багато кінських вудил – очевидно, господар цього приміщення був здібним вершником.

До категорії важливих знахідок я б відніс також пам’ятку, яку виявили на північній околиці села Хрінники, в урочищі Високий Берег. Це спалене село XII ст. – декілька жител русичів домонгольського періоду. Одне з них було повністю спалене і там збереглася вся внутрішня архітектура та інтер’єр. Взагалі раніше такого унікального об’єкту не знаходили. Знаємо, що будували зруби, а сам процес уявити було важко. Виявляється, що простір між земляними стінами і дощатою стіною-зрубом забивався глиною. В куті житла був млин: збереглися жорна, а у великій печі зберігся цілий горщик. В житлі мешкала досить багата людина: ми знайшли кінське вудило, обгорілу кістяну накладку до лука, орнаментовану візерунками, кілька ножів, прясел. Неподалік від житла знайдено ще кілька вудил, бронзовий позолочений натільний хрестик візантійського стилю.

Тож ми продовжуємо працювати в науковому руслі, нам допомагають студенти. Було б дуже добре, аби й громадськість району була в цьому зацікавлена, адже це можливість розвитку зеленого туризму. Варто залучати сюди й школярів, майбутніх істориків. Хочеться донести до населення, яким великим скарбом воно володіє, а отже повинне ним і розпоряджатися. Безсумнівно, потрібно створити музей, де б зберігалися ці надцінні знахідки, а вивчення історії вашого краю було б набагато цікавішим та змістовнішим.

Взагалі Хрінники – це невичерпна скарбниця археологічний пам’яток, які мають стати надбанням українського народу, отож у археологів непочатий край роботи.

Спілкувалася Мирослава Погранична («Вісник Демидівщини»).

Редактор

Редактор

головний редактор Радивилів.info

Можливо, Вам це сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.