200 років тому в Радивилів звозили полонених італійців. Як ставилися до них російські чиновники?

13 травня 1814 року в Російській імперії  було оголошено «височайше» розпорядження “Об отправлении в Отечество военнопленных всех наций, в России находящихся”, згідно з яким було визначено три збірних пункти: міста Радзивилів (нині Радивилів), Рига, Білосток, звідки мала здійснюватися відправка військовополонених на батьківщину. У Радзивилові повинні були зосередитися полонені італійці. Їхній шлях сюди  пролягав і через міста Курськ, Льгов і Рильськ.

Мова йде про військовополонених війни 1812 року, в якій воювали між собою Росія і Франція. У поході французької армії брали участь представники 16 національностей: крім французів, це були німці, австрійці, поляки, литовці, італійці тощо.

1812 рік, війна, НАПОЛЕОНІВСЬКІ ВІЙСЬКА

Відступаючі французи на кордоні.

У Росії початку ХІХ століття до військовополонених ставилися набагато краще, ніж ставляться у сьогоднішній Росії. Наприклад, головнокомандувач у Санкт-Петербурзі С.Вязмитінов 29 серпня 1812 року направив губернаторам циркуляр “О пленных французах”, який визначав місця проживання військовополонених та умови їх утримання.

Розміщували їх для проживання і в повітових містечках, до місця проживання відправляли конвоями по різних дорогах на підводах. На 12 чоловік виділялася одна підвода, для полонених офіцерів – по одній парокінній підводі на кожних 2-х чоловік, для тяжкохворих – одна підвода для 2-х чоловік.

Цивільні губернатори тих територій, якими пролягав шлях, повинні були наглядати за тим, щоб усі полонені були забезпечені одягом і взуттям відповідно до пори року. Визначалося і добове утримання, розмір якого залежав від військового звання. Утримання було й дещо більшим для не французів (порівняно з французами).

Суворо приписувалося, щоб “пленным нигде и ни от кого никакого притеснения не было, но чтобы и они вели себя скромно и послушно”.

Земська поліція мала обов’язком нагляд за тим, щоб полонені були “призрены, одеты и обуты, дабы определенная им порция доходила к ним исправно и дабы обыватели обходились с ними ласково и человеколюбиво”. З іншого боку, чиновники повинні були “соблюдать, чтобы и пленные вели себя тихо и добропорядочно, не причиняя жителям ни малейших обид”.

Все це дає певне уявлення і про те, як обходилися з полоненими італійцями в Радзивилові. Мало того, що до них ставилися цілком по-людськи, так іще ж і забезпечували поетапну відправку додому.

Коли знайомишся з опублікованими на сайті «Курскъ дореволюціонный» архівними матеріалами, процитованими тут, розумієш, наскільки жахливо далеко відійшла від тих принципів сьогоднішня путінська Росія.

Володимир Ящук

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

Можливо, Вам це сподобається...

1 Response

  1. Квітень 17, 2015

    […] років тому моряки “пришвартувалися” в Радивилові» і «200 років тому в Радивилів звозили полонених італійців… (для перегляду відповідної статті слід натиснути на […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.