Актор із сусіднього району визначений Шевченківським лауреатом

Петро Панчук, артист, КиївКомітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка визначив лауреатів премії, серед яких – заслужений артист України, актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Петро Панчук. Петро Фадейович, віку – 57 років, родом із села Лобачівка Горохівського району на Волині. Це – сусідній район Радивилівського Рівненської області. Артист рік у рік приїздить у наш край у відпустку, заснував тут любительський театр і вважає за честь, так би мовити, бути режисером доярок та землеробів. 

Головну премію нашої країни, що в грошовому еквіваленті становить 260 тисяч гривень, буде вручено після затвердження кандидатур лауреатів Президентом України – станеться це  на початку березня.

Петро Фадейович Панчук майже два десятиліття грав у масових сценах і мусив задовольнятися виконуванням епізодичних ролей, після чого прийшло визнання і серйозне входження у театральну таїну. В тому розумінні, що його непересічний талант врешті-решт оцінили режисери, мало того, оцінили глядачі і почали ходити на вистави “на Панчука”.

Петро Панчук закінчив Луцьке культурно-освітнє училище  1976 року (режисерський факультет самодіяльних театрів), Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого –  1980-го. З 1984 року працює в Київському театрі імені Івана Франка, віховими в його долі стали ролі у виставах «Ідіот», «Брати Карамазови», «Мартин Боруля», «Кайдашева сім’я», «Наталка Полтавка». Особливе визнання здобуло втілення образу Тараса Шевченка у трьох виставах (різних режисерів) – «Божественна самотність», «Тарас. Слова» і «Всюди один».

–У період моєї активної зайнятості в репертуарі попросив тодішнього художнього керівника Богдана Ступку назначити на роль Шевченка в «Божественній самотності» іншого актора, – ділиться спогадами Петро Фадейович. – «Кого? – тільки розвів руками Богдан Сильвестрович. – Ти ж у нас «штатний» Шевченко». На виставу приходить глядач, і він відкритий, як дитина, він заплатив за це гроші. Йому потрібно дати хороший «товар», а «товар» – це позитивна енергія, яка може йти лише через чисту душу актора.

Заслужений артист України розповідає, що його знайомство з Шевченком відбулось у шестирічному віці. Тоді від голови колгоспу отримав у подарунок «Кобзар». У школі діти відтворювали «живі картини»: Петро брав батькові хромові чоботи, коромисло з відрами і зображав малого Тараса. На другому курсі театрального інституту зіграв Шевченка в переддипломній роботі Володимира Онищенка – у фільмі «Повернення».

– Тарас Григорович народився 9 березня, а я – теж березневий, народився сьомого. Може, тому є схожість за типом характеру. Обставини постійно підштовхували мене до Кобзаря, підкидали шанси доторкнутися до його долі, – вважає новий лауреат Шевченківської премії.

На що витратить грошову нагороду, Петро Панчук уже вирішив. Каже, частину суми спрямує на ремонт старенького автомобіля, а решту – на церкву в рідному селі й облаштування ігрової кімнати для дітей у місцевому клубі, де діє аматорський театр.

Ольга ЮЗЕПЧУК. Опрацьовано для Радивилів.info. (http://simya.com.ua/articles/59/65871/)

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.