Анатолій Тимошейко: Служінню людям віддані роки

Вся трудова діяльність цієї людини, а це понад сорок років, пройшла у Радивилівському районі. Тисячі людей згадують його за сотні добрих справ. Тож напередодні 60-річного ювілею кореспондент по­просила Анатолія Григоровича Тимошейка розповісти про головні віхи його життя.

– Народився і виріс я в селі Пляшева нашого району. Після закінчення з відзнакою Рівненського сільськогосподарського технікуму працював за спеціальністю бухгалтера в колгоспі ім. Б.Хмельниць­кого. Це було на той час сильне в технологічному і економічному відношенні господарство.

Потім була служба в армії солдатом на півночі Росії – в місті Ухта Республіки Комі. Це – молодий в освоєнні корисних копалин (нафти, газу) регіон колишньої великої країни. До речі, пізніше, після періодичного проходження в запасі військових зборів, я став старшим офіцером (майором).

Після повернення з армії став працювати в Радивилові в управлінні сільського господарства райвиконкому на посаді старшого економіста- контролера (бухгалтера-ревізора). Очолював цей виконавчий орган Михайло Лиходій, а службу бухгалтерського обліку – Степан Савчук. У вісімдесятих роках проходить піднесення сільського господарства, держава надає підприємствам суттєву фінансову підтримку. Не секрет, що у всі роки праця хлібороба була нелегкою. В господарства заходять інтенсивні технології як у рослинництві, так і в тваринництві, тобто йде робота в напрямку підвищення ефективності виробництва, підвищення самостійності, а також вдосконалюються економічні зв’язки з іншими галузями. Сільськогосподарське виробництво поєднується з переробною промисло­вістю. Створюється районне виробниче агропромислове об’єднання. Збори уповноважених працівників колективних та міжгосподарських підприємств району затвердили його структуру. Ревізійна служба була виведена в окремий підрозділ (до речі, не в усіх районах області вона функціонувала самостійно). Мене затвердили головним ревізором об’єднання.

У цей час я закінчив навчання в Тернопільському фінансово-економічному інституті, отримав диплом з відзнакою та був рекомендований вченою радою цього навчального закладу в аспірантуру. Робота на видноті в людей, публічність у пресі сформували мою наступну діяльність та передували роботі в органах місцевого самоврядування району.

Анатолій ТИМОШЕЙКО.

– Вас тричі обирали головою районної ради. Який період роботи в раді ви вважаєте найбільш продуктивним?

– Як не парадоксально, але, на мою думку, нам вдалося найбільше зробити у період 1992 – 1994 років. Прийшла молода команда в районну державну адміністрацію, очолив її Мар’ян Голендер – представник Президента України в нашому районі. Моїм заступником обрано було Володимира Варфалюка (нині один з найбільш успішних аграріїв, мабуть, не тільки області, генеральний директор агрокорпорації «Крупець»). Тоді заступник голови працював на непостійній основі.

У країні було національно-патріотичне піднесення. Молода українська держава утверджувалась як самостійна.

Злагоджено працював господарський механізм району, агропромислові та переробні підприємства. Практично не виникало проблем з фінансуванням бюджетних запитів. Хоча окремі негаразди вже простежувались в економічному розвитку. Було багато ще незавершених об’єктів будівництва, які ми старалися ввести в експлуатацію.

Введено в дію частину газопроводу високого тиску-відводу Пляшева –Козин – Стовпець і автоматичну газорозподільну станцію у селі Козин. З питань газифікації і створення самостійного управління газової служби в районі багато зробив заступник голови райдержадміністрації Володимир Нагачевський. У пізніші роки стали газифікуватись від цієї вітки населені пункти цього напрямку нашого району.

Вирувало піднесення в українській культурній сфері, відроджувались традиції і звичаї нашого народу. Цілий пласт звершено у духовному житті району. Відроджувались сторінки замовчуваної у попередні роки нашої історії, зокрема Української Повстанської Армії. З ідеологічних питань багато працював заступник голови райдержадміністрації Ігор Киричук.

Аграрний сектор плідно вів заступник голови Григорій Павлюк. А із загальних питань роботи ради і райдержадміністрації була співпраця з першим заступником голови РДА Володимиром Івановим.

Допомогу нам, молодим керівникам, надавали голова обласної ради Петро Прищепа та голова обласної державної адміністрації – Представник Президента України в області, а потім голова Рівненської обласної ради Роман Василишин, які з робочими поїздками неодноразово бували в районі.

У цей час я завершив без відриву від основної роботи навчання у Білоруському державному універ­ситеті на філософсько-економічному факультеті за спеціальністю «політологія». Багато що з того нового, що я бачив у ближньому зарубіжжі, вдалося перенести в район.

На жаль, на рік були законодавчо скорочені повноваження як команди Президента України, так і місцевих рад (а ми попрацювали тільки два роки), тому все задумане повністю не вдалось реалізувати.

Третє-четверте скликання роботи районної ради теж стали помітними у життєдіяльності району. Тоді виконавчу гілку в районній державній адміністрації очолювали Григорій Павлюк, Сергій Шевченко, Юрій Вовк. Заступником голови районної ради третього і четвертого скликань працював Михайло Железняк. А протягом усіх скликань, коли я очолював районну раду, і в наступні роки спочатку керівником секретаріату, а потім керуючим справами районної ради працював Пилип Табачук. Без їх добросовісної, професійної роботи, а також без депутатів, спеціалістів виконавчого апарату районної ради не вдалося б здійснити завдання, які ставили перед нами життя молодої країни та виборці району.

У цей період завдяки допомозі обласної влади і керівників області Миколи Сороки та Данила Корилкевича оновленно матеріальну базу, облагородженно будівлі Державного історико-меморіального заповід­ника “Поле Берестецької битви”. Згодом він отримав статус Національного.

Разом з місцевими радами проводили благо­устрій населених пунктів району, місто Радивилів готувалось до відзначення пам’ятної дати. Депутатський корпус районної ради був представлений спектром різних галузей району, депутати були досить активні. З ними виконавчий апарат на місцях і з виїздами в інші регіони проводив навчання, до яких залучались спеціалісти з тих проблем, які гостро ставились на сесіях ради і потребували ква­ліфікованого вирішення.

В той же час, слід відмітити, було зверху багато заполітизованості, що викликало невдоволення людей на місцях. Також періодично погіршувалася економічна ситуація в країні, що мало відбиток на роботі спочатку агропромислових, а потім і промислових підприємств району. Загострювалась проблема зайнятості населення.

– Деякий час ви очолювали районний відділ Пенсійного фонду України.

– Так, за час роботи в районі я побачив, що без залучення серйозних інвестицій у наш регіон зробити суттєві зрушення у соціально-економічному розвитку неможливо. Орієнтація тільки на місцеві ресурси, знатні кадри і тому подібне, що пропонували “гарячі голови”, як показав дальший розвиток, істотних зрушень у розвитку району не дала. Цей напрям також підтвердили підсумки виборів до Верховної Ради України у 1994 році, коли я балотувався кандидатом у народні депутати України по Дубенському виборчому округу №335 та зайняв друге місце за підсумками повторного голосування. Тому тоді, коли перший раз (і поки що єдиний) обирали голову районної ради як керівника і виконавчої гілки влади району, я не виставляв своєї кандидатури. Хоча чимало трудових колективів на зборах, які збирались з іншою метою, висували мою кандидатуру. Тож після закінчення повноважень я перейшов працювати начальником у новостворений районний відділ Пенсійного фонду України. На той час відділ забезпечував надходження доходів за рахунок страхових внесків підприємств, установ, організацій. А використовувались кошти на фінансування виплати пенсій.

Та з часом різко погіршувалась економічна ситуація в Україні, що, звичайно, не обминуло і наш район. Різко зростала несплата страхових внесків. Голови колективних сільськогосподарських гос­подарств, щоб якось розрахуватись із працюючими, виплачували заробітну плату без перерахування обов’язкових платежів. Пізніше до них приєдналися промислові підприємства та бюджетні організації. Сьогодні тим, хто не працював у той час, важко пояснити ту систему взаємозаліків і виплат на зароблене різною продукцією, якщо, звичайно, вона була ще в наявності. А пенсіонери, як правило, в основному з невеликою пенсією, потребували регулярної щомісячної грошової виплати коштами.

Звичайно, ми отримували, в міру наявності, дотацію з обласного управління Пенсійного фонду України. А також вишукували власні ресурси. Майже п’яту частину щомісячних надходжень власних коштів нам вдавалося безспірно стягнути з майже без­надійних дебіторів наших платників за відвантажену ними продукцію і надані послуги. Впорядковувалось надходження відсотків банків за користування залишками пенсійних коштів та не допускалось безпідставне використання коштів виплатними органами.

Врегулювати цю ситуацію, яка ще більше ускладнилась, вдалося тільки після зміни керівництва влади в державі у наступні роки.

Робота у районному відділі поєднувалася з виконанням депутатських обов’язків. Я був обраний депутатом Рівненської обласної ради, очолював одну з її постійних комісій. Багато виборців зверталися з різними питаннями, що потребували вирішення на обласному, а то і державному рівні. Лік таких звернень йшов на тисячі.

– Розкажіть про період роботи на посаді керуючого справами виконавчого апарату районної ради.

– У 2010 році я п’ятий раз був обраний депутатом районної ради виборцями всього району по багатомандатному виборчого округу, а на початку наступного був прийнятий за конкурсом на посаду керуючого справами виконавчого апарату районної ради. Довга відсутність відповідальної роботи вплинула на те, що, крім звичайних посадових обов’язків – з підготовки та проведення постійних комісій, сесій ради, виконання важливих документів, доводилось з ентузіазмом вирішувати через депутатську фракцію у раді у тому числі й чимало важливих питань соціально-економічного розвитку району. Більш чисельна фракція наших колег-депутатів була у міській раді, зав’язалась активна і плідна співпраця з ними, багато в чому допомагав нам Радивилівський міський голова Микола Карапетян. Місто в наступні роки планувало відзначати ювілейну дату. Районною радою спільно з міською радою вдалося своєчасно підготувати, прийняти та подати документи, які були прийняті на обласному та державному рівнях. Тому до початку військових дій на сході нашої держави вже багато чого вдалося зробити.

Обласна рада в той час значно активізувала роботу з координації та взаємодії з місцевими органами самоврядування. В області для цього був створений окремий відділ. Керівництво районної ради в нас призначило мене відповідальним за цю роботу. Виконавчий апарат ради разом з місцевими радами, комунальними підприємствами готував проекти з актуальних питань, які потребували вирішення. Чимало наших робіт отримали позитивну оцінку як у всеукраїнських, так і обласних конкурсах. Отримані кошти йшли у районний або місцеві бюджети.

Про високий потенціал кадрів як районної, так і міської, сільських рад свідчить той факт, що неодноразово вони визнавалися переможцями та призерами обласних конкурсів серед посадових осіб місцевого самоврядування. Засоби масової інфор­мації, засновником яких виступала на той час районна рада, також займали чільне місце в інформаційному просторі області. З метою активізації роботи депутатів, залучення депутатів та працівників органів місцевого самоврядування до занять спортом проводились районні спартакіади. Кращі наші спортсмени брали участь – і досить успішно – в обласних змаганнях. Було відроджено роботу районної ради всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства “Колос”. Також було зроблено чимало іншої роботи депутатами, працівниками виконавчого апарату районної ради у шостому та сьомому скликаннях. Особливо слід відмітити тісну співпрацю між виконавчим апаратом районної ради та управліннями, відділами районної державної адміністрації.

В короткому газетному інтерв’ю немає можливості розповісти про все позитивне, що було зроблено, перерахувати всіх людей, залучених до виконання програм соціально-економічного розвитку району. Зрозуміло, не все задумане вдавалось зразу виконати. На те і існують демократія, вибори, які проводять ротацію влади на різних ступенях в управлінні країною та регіонами. Розпочате попередниками продовжують новообрані посадовці, депутати.

– Дякую за розмову.

Мар’яна МІЛОХІНА. Фото автора. («Прапор перемоги» за 21.02.2020).

Видання Радивилів.info теж вітає члена Національної спілки журналістів України Анатолія Григоровича Тимошейка з ювілейною датою в його житті, яку він відзначатиме 24 лютого. Бажаємо творчої наснаги, пронесеної через десятиліття активної життєвої позиції.

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.