Австрійський історик про Радивилів ХІХ ст.

У 2011 році побачила світ монографія австрійського історика Бьоріса Куцмани, в якій детально висвітлена історія міста Броди австрійського періоду 1772-1914 рр. Цілком природним є те, що у дослідженні згадується сусідній з Бродами Радивилів. Таких згадок у різних частинах книги зустрічаємо до декількох десятків, однак вони досить короткі і мають різносторонній характер.

Окремим винятком у підрозділі монографії, де мова йде про стагнацію та кризу економічного розвитку Бродів й втрату ним шансів модернізації в австрійський період, є цілісна замітка про Радивилів, який у той час складав серйозну конкуренцію цьому місту (С.119-120).

Свого часу отримавши запрошення взяти участь в роботі І краєзнавчої конференції «Радивилів крізь призму віків», присвяченої 450-й річниці від першої згадки про це місто, я вирішив зробити фрагменту книги Бьоріса Куцмани «Brody. Eine galiziesche Grenzstadt im langen 19. Jarhundert»  («Броди. Галицьке прикордонне місто у довгому 19 столдітті»). Гадаю, що жителям Радивилова та тим, хто цікавиться його історією, буде цікаво познайомитися із поглядами вищезгаданого австрійського історика на питання економічного розвитку цього міста в період Російської імперії.

Бьоріс Куцмани, м. Відень

Торгове місто Радивилів

В часи Речі Посполитої місто Радивилів повністю знаходилось в тіні непорівняно більшого сусіднього міста Броди. У зв’язку з територіальними змінами 1772 р. Радивилів, вже як прикордонне місто, отримав своє нове призначення, яке дозволило йому вперше виступити в якості конкурента до лише на 10 км віддаленого сусіднього торгового міста. В дискусіях про надання вільного торгового привілею Бродам у 1770-1780 рр. великі торговці розуміли вагому силу своїх погроз емігрувати у Радивилів, де в той час ще існуюча польська влада прямо пропонувала саме це прикордонне місто зробити місцем складу товарів.

В результаті третього поділу Речі Посполитої у 1795 р. Радивилів відійшов до Російської імперії, відповідно надовго змінився характер зв’язків між цими двома містами.

Радивилів, Броди, кордон, Радзивилов, Броды, границаЗаснована у 1796 р. в Радивилові митниця, завдяки своїй близькості до Бродів, за декілька років перетворилася на одну з найважливіших державних митниць царської імперії, важливість якої російська влада дуже швидко усвідомила (1).Коли наприкінці XVIII ст. Росія запровадила більш жорстку митну політику, між 1799 та 1801 рр. на західній російській границі закрили майже усі митниці. По відношенню до кожної сусідньої держави залишено тільки одну або дві митниці, які виконували свої попередні функції: для Пруссії – в Кринках, для Османської імперії – в Дубоссарах та Могилеві-Подільському, для Австрії – в Брест-Литовську (по відношенню до нової коронної землі Західна Галичина) і, власне, у Радивилові (по відношенню до Східної Галичини). В цілому ці заходи негативно позначилися на австрійсько-російських торгових відносинах, однак для міст-близнюків Бродів та Радивилова вони стали певним економічним поштовхом (2).

Значення Радивилова є наочним серед торгових міст Російської імперії. Як видно з торговихРадивилів. Вокзал довоєнний даних 1802 р., тоді через цю головну митницю проходило 12,6 % усієї зовнішньої торгівлі царської імперії, причому імпорт в Росію в два рази переважав над експортом з цієї держави. Через Радивилів з Росії вивезено товарів загальною вартістю 4,49 мільйонів рублів (по всій країні на 63,20 мільйони), в той час як ввізна продукція склала 10,57 мільйонів рублів. Виходячи із загальної суми усього імпорту у царську імперію – 56,53 мільйонів рублів, можна стверджувати, що майже кожен п’ятий рубль проходив через Радивилів, причому наведені дані подані без врахування вартості найважливішого імпортного краму «металу» (під яким передусім, очевидно, малися на увазі австрійські коси) та готової продукції (орієнтовно в більшій мірі французькі шовкові вироби)(3). (С.119).

У 1811 р. Радивилів числився одним з 11, а пізніше одним із 14 митних округів царської імперії, завдяки чому набув важливого значення, набагато більшого за чисельність його населення. Загалом стагнація розвитку австрійсько-російського обороту товарів, як і правові положення щодо іноземних торговців утруднювали комерційну діяльність бродівських купців у царській імперії. Щоби провадити свою торгівельну діяльність в Росії, вони були зобов’язані звертатися до російських посередників, які були зареєстровані як купці Першої чи Другої Гільдії. На такому значному торговому напрямі, як Броди – Одеса, переважала більшість великих єврейських торговців з Радивилова, які, цілком природно, за надання своїх послуг вимагали певної частки з отриманих прибутків(4).

Не тільки в сфері торгівлі, але також в сфері виробничої діяльності мусило існувати конкурентне співвідношення. Наприклад, у 1864 р. радивилівські євреї запропонували суворі правила для іноземних, передусім бродівських, ремісників, які на основі Положення щодо перетину кордону без особливих перешкод прибували до Радивилова і тут отримували замовлення. Внаслідок сприятливішої податкової політики в Бродах, наприклад, в питанні закупівлі сировинних матеріалів, останні могли ввозитись туди по дешевій ціні. Радивилівські ремісники вимагали, особливо від Гільдії, зробити так, щоби їх бродівські конкуренти не могли надалі користуватися жодною конкурентною перевагою; через рік дані вимоги були задоволені(5). Із спроб пробитися на зовнішні ринки, особливо активно в Росію, ставало видно, що представники виробничої сфери у Бродах, через її де-факто затиснення в рамках вільного торгового округу, настирливо шукали нові ринки збуту, адже ввозу їхніх виробів в Галичину перешкоджало високе мито на імпорт. Але у зв’язку із політикою захисту своїх власних ремісників, можливість поступок з боку Росії не стала для бродівських майстрів реальною.

Величезним поштовхом для подальшого розвитку Радивилова стало прокладення залізниці. Це сприяло зародженню в місті промислового виробництва, а саме спорудженню млинів, гуралень, мануфактури для обробки шкіри та свічкової фабрики. Відповідно почався стрімкий приріст населення. В останні сорок років перед І світовою війною чисельність населення збільшилася в більш ніж чотири рази з 2864 (1870) до 14619 (1910)(6). Таким чином, до кінця досліджуваного періоду, цілковито перебуваючи в тіні Бродів, Радивилів нарешті майже повністю наздогнав свого австрійського близнюка. (С.120).

Автор перекладу висловлює подяку вчителю німецької мови Бродівської гімназії ім. І.Труша Іванні Гончар за перегляд та корекцію тексту перекладу.

1.Российский государственный исторический архив. Фонд 13. Министерство торговли.  Описание 2. Дело 24. С.1-30

2.Kuzmany D., Cohen L.,Adelsgruber P. Kleinstadte entlag der galicisch-wolhynisch-podolischen Grence//Jahrbucher fur Geschichte Osteuropas. – Nr.2. – 2007. – C217.

3.Государственная торговля 1802 года в разных ея видахь. – Санкть-Петербургь, 1803.

4.Hagemaister J. Memoire sur le commerce des ports de la Nouvelle-Russie, lt la Moldavie et de la Valachie. – Odessa-Simpheropol 1835.

5.Центральний державний історичний архів України у Києві. Фонд 442 Київське генерал-губернаторство. Оп.43. Спр.408. С.1-10.

6.Історія міст і сіл Української РСР в двадцяти шести томах. – Київ, 1967-1973. Том 23. – Київ, 1973. – С.588-590.

Андрій Корчак, старший науковий співробітник Бродівського історико-краєзнавчого музею. (З альманаху «Радивилівщина крізь призму віків», Радивилів, 2014).

 

 

Редактор

Редактор

головний редактор Радивилів.info

Можливо, Вам це сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.