Багата природа Радивилівщини

Коли після трудового тижня виїжджаєш на лоно природи і спостерігаєш, як усе живе жадібно підставляє себе під сонячне проміння, купається в ньому, коли дивишся на квітучі луки чи обережно підступаєш до таємничого болота, слухаєш пташиний спів у лісі чи стоїш біля джерела – животоку, заворожений його невтомною роботою, – тоді особливо виразно відчуваєш, яка прекрасна наша Земля, кожен її куточок.

Як тільки мова заходить про замріяну красу природи, у строгий лаконізм ученого стилю раптом вриваються нотки найвищої поетичної проби. Хоч іноді, хоч раз у житті.

На самоті з природою залишся,

І подивуйся ніжній чистоті

Того зеленого затишшя.

Можливості матері-природи здаються невичерпними, і людина часто забуває, а іноді й просто не замислюється над тим, що вона, природа, не тільки вічна, а й беззахисна та ранима. Тепер, у добу розмаху науково-технічного прогресу, все частіше у дзвінкій пісні жайворонка вчувається неспокій і якась тривога. Природа змінюється на наших очах. Виростають і прискорено розкриваються міста, створюються великі промислові об’єднання і комплекси. Все це покликано служити людині. Разом з тим антропогенний вплив на природу супроводжується негативними наслідками, які навіть важко передбачити.

На Землі скорочуються ареали і падає чисельність багатьох видів живих організмів: у реєстрі видів, що знаходяться на грані повного знищення, три чверті доведені до такого стану діяльністю людини. У природи ми беремо все необхідне для нашого життя. Але брати треба розумно, по-господарськи, не виснажуючи земних ресурсів, даючи їм можливість відтворення.

Літній ранок. Червнева пора.

Вже достигли солодкі суниці,

Тож наповнила ліс дітвора,

І дорослі прийшли, як годиться.

Тільки чути: «Ау!» та «Ау!»

О, природо ховай свої чари:

Топчуть папороть,квіти, траву,

Тільки швидше б наповнити тару.

Ніби мамонтів стадо пройшло

Або кінна ворожа навала.

Все, що квітло, буяло, росло,-

Полягло, почорніло, прив’яло .

Недопиті й порожні пляшки

Тут і там із яєць шкаралупи,

Скрізь паперу брудного шматки

Ще й консервні бляшанки на купі.

Та мовчить зачудований ліс,

Лиш засмучено, тихо зітхає.

Без докірливих слів та без сліз

Своїм виглядом він промовляє:

«Якщо хочеш сюди ти прийти,

Щоб суниць чи грибів назбирати,

То навчися мене берегти,

І красу мою вмій шанувати».

У дитинстві нам снились джунглі Амазонки й Африканські савани, пампаси Південної Америки і засніжені простори Антарктиди. Усі ми мріяли про подорожі, та далеко не кожному вдалося здійснити ці мрії. А от мандрівка по краю, де ми живемо, – цілком реальна. І головне – вона не менш захоплююча. Ви не зустрінете екзотичних, велетенських – до метра в діаметрі – квітів, не побачите пташку з розміром метелика і метелика – розміром на пташку. Та варто від’їхати від міста, пройти через зелену леваду, зупинитись на березі неквапної річечки, заглибитись у ліс, глянути на стіну струнких сосен, на крислаті дуби, тонкі гілки плакучих верб, вслухатися у різноголосий хор пташиної дрібноти, що дзвенить навкруги, – і ви зрозумієте: оце і є справжня, неповторна краса – тиха, довірлива і величава.

radyv_ljuty-5Про природу Радивилівщини, її чарівність і багатства піде мова у цій публікації. Радивилівський район розміщений на півдні Рівненської області. Межує на заході і півдні з Львівською і Тернопільською областями, на півночі з Дубенським і Демидівським районами Рівненської області. Площа району складає 745 км2 . У районі 73 населених пункти. Чисельність населення – 38,4 тис.

Більша частина території району розорана. Ліси і лісовкриті площі займають 14,1 тис. га, що складає 18,9% території. Клімат району помірно-континентальний. Середня температура січня – 4,5°С, липня – +18,2°С. Зима м’яка, часто випадає мокрий сніг з дощем. Улітку переважає антициклональна погода, проте часті циклони із заходу приносять значну кількість опадів, що нерідко випадають у вигляді злив. Річна сума опадів складає 570 – 640 мм, більша частина їх припадає на теплий період року. Для осені характерні найвища у році хмарність, холодна волога погода, часті опади. У кліматичному відношенні це найвологіший район Лісостепу. Територія Радивилівського району розташована в межах Волинської височини, Малого Полісся, а крайня південна частина – у межах Подільської височини. Північна частина району у геоморфологічному відношенні представлена Повчанською структурно-горбистою височиною з абсолютними відмітками 211 – 282 м, що складена лесоподібними суглинками та лесами. Поширення лесових порід сприяє розвитку водної ерозії площинної та яружної. Центральна та південна частини району представлені Кременецько-Дубенською акумулятивною рівниною Малого Полісся. Крайня південна частина належить до Гологоро-Кременецького нагір’я Подільської височини з найвищою абсолютною відміткою області 360,1 м на схід від села Дружба.

У геологічній будові району беруть участь палеозойські, мезозойські та кайнозойські відклади. Палеозойські відклади представлені всіма стратиграфічними системами, які моноклінально занурюються в південно-західному напрямку. Вище по розрізу з кутовим та стратиграфічним неузгодженнями залягають мезо-кайнозойські утворення, представлені крейдовими, неогеновими та четвертинними породами. Річкова мережа належить до басейну річки Стир. Густота річкової мережі складає 0,4 км/км2 . Основні річки району – Пляшівка, Слонівка (на жаль, русло останньої вже близько двох років не заповнюється водою). Грунтовий покрив різноманітний. Найпоширенішими ґрунтами є дернові оглеєні і дернові карбонатні, утворені на лесах і лесовидних карбонатних суглинках та черноземно-лучні ґрунти.

Коефіцієнт заповідності – 1,6%. Коефіцієнт інсуляризованості – 0,41. На одного мешканця району припадає 307,3 м2 природно-заповідного фонду.

А тепер – коротко про заказники і заповідні урочища Радивилівщини.

Ботанічний заказник місцевого значення “Урочище “Солонівське”.

Створений рішенням Рівненського облвиконкому №343 від 22.11.1983 р. Знаходиться на території Пляшівської сільської ради на північ від села Солонів у заплаві річки Стир, де вона утворює закрут. Площа 103 га. У геологічному відношенні заплава річки складена болотними та алювіальними відкладами. Заказник створений для збереження болотного масиву в заплаві річки Стир, де наявна рідкісна болотна та лучна рослинність.

Ботанічний заказник місцевого значення “Урочище “Ситенське”.

Створений рішенням Рівненського облвиконкому №343 від 22.11.1983 р. Урочище знаходиться у заплаві річки Ситенька на землях запасу Крупецької сільської ради. Площа 100 га. Територія урочища розташована у межах Кременецько- Дубенської акумулятивної рівнини Малого Полісся і характеризується відмітками від 220 м до 205 м у долині річки. У його межах поширені сучасні болотні та алювіальні відклади, які представлені торфом, пісками, супісками та суглинками. Основну частину урочища займають болота, площа яких 66 га. Заказник створений для охорони болотного масиву у заплаві ріки Ситенька, де наявна рідкісна болотна та лугова рослинність. Тут виявлена велика популяція коручки чемерниковидної.

Ботанічний заказник місцевого значення “Михайлівський”.

Створений рішенням Рівненського облвиконкому №345 від 16.12.1986 р. (зі змінами рішенням Рівненської облради №58 від 29.10.2002 р.). Знаходиться на території Михайлівської сільської ради поблизу села Михайлівка. Заказник південно-східною стороною суміжний з автострадою Київ – Львів. Землекористувач – Радивилівське лісництво ДП “Дубенський лісгосп” (квартали 104-106, за винятком виділу 27 кварталу 106). Площа 199,8 га. Заказник розташований у межах Кременецько-Дубенської акумулятивної рівнини Малого Полісся і харакгеризується рівнинним рельєфом з відміткам 225 – 230 м. У геологічній будові території беруть участь четвертинні флювіогляціальні та еолові відклади, представлені пісками, супісками та лесоподібними суглинками. Основу заказника складає одноярусний сосновий ліс штучного походження з домішкою клена та берези. Вік дерев 50 – 70 років. Підлісок утворює ліщина звичайна, висотою 1- 4 м (4 – 6 тис. шт./га), рідше трапляються бруслина бородавчаста, свидина кров’яна, бузина чорна, горобина. Трав’яний покрив є доволі різноманітним, розрідженим. Тут трапляються конвалія звичайна, щитники чоловічий та шартрський, фіалка Рейхенбаха, ожина волосиста, круціата гола, гравілат міський, костяниця, веснівка дволиста та інші. На масиві відмічені види із Червоної книги України – третинний релікт зозулині черевички справжні та диз’юнктивноареальний вид – лілія лісова, а також регіонально рідкісні види – горицвіт весняний, водозбір звичайний, кадило сарматське. Із тварин – сарна європейська, заєць сірий, сова сіра, жовна чорна, крутиголовка, дрізд чорний, золотомушка жовточуба, веретільниця ламка та інші.

Ботанічний заказник місцевого значення “Лев’ятинське болото”.

Створени й рішенням Рівненського облвиконкому №98 від 18.06.1991 р. Знаходиться на території Б у г а ї в с ь к о ї сільської ради. Розташований на околиці Радивилова. Землекористувач – ДП СЛАП. Площа 23 га. Територія заказника розташована у межах Кременецько-Дубенської акумулятивної рівнини Малого Полісся. У заплаві річки Слонівка. Заплава складена болотними та алювіальними відкладами, які представлені торфом, пісками, супісками та суглинками. На болоті переважають вільхово-осоково-гіпнові ценози. Значні площі займають угруповання з валеріаною цілолистою, рідкісним західно-європейським видом, який знаходиться тут на східній межі ареалу. На болоті трапляються такі червонокнижні види рослин, як центральноєвропейський реліктовий вид на східній межі ареалу – осока Девелла, євроазійський вид на південній межі ареалу – пальчатокорінник Фукса та євроазійсько-середноморський вид – коручка болотна. Особливу цінність болоту надає наявність фрагментів рідкісних реліктових угруповань осоки Девелла, занесених до Зеленої книги України. На болоті – багате лучно-болотне різноманіття, серед якого виявлені осока піхвова, валеріана болотна, осока чорна, гадючник в’язолистий, два види живокосту – лікарський та Бессера, м’ята лучна, вовче тіло болотне, незабудка болотна та інші види. Болото є місцем гніздування птахів, зокрема щеврика лучного, кропив’янок сірої та чорноголової, берестінки звичайної, соловейка східного, дрозда чорного, сороки, синиці великої.

Лісовий заказник місцевого значення “Немирівський ліс”.

Створений рішенням Рівненського облвиконкому №98 від 18.06.1991 р. Знаходиться біля села Немирівка. Землекористувач – ДП СЛАП (квартали 89,90). Площа 192 га. Територія заказника розташована у межах Кременецько-Дубенської акумулятивної рівнини Малого Полісся і характеризується полого-хвилястим рельєфом з відмітками 240 – 245м. У геологічному відношенні територія складена лесоподібними суглинками та флювіогляціальними пісками, які підстеляються крейдовими утвореннями. У заказнику переважають соснові насадження (вік дерев 60 – 70 років), відмічений підріст дуба північного, який висаджувався по краю лісу. Ярус підліску утворюють свидина кров’яна, бузина чорна, бруслина бородавчаста, ліщина звичайна. Трав’яний покрив різноманітний. Тут ростуть щитники чоловічий та шартрський, тонконіг дібровний, веснівка дволиста, нечуйвітер волохатенький, чорниця, малина, суниці лісові, ожика волосиста, фіалка Рейхенбаха та інші види. Наукову цінність заказника складають такі види, занесені до Червоної книги України, як реліктовий вид – гудайєра повзуча (тайгова орхідея), голарктичний вид – баранець звичайний, палеарктичний вид – плаун річний, а також низка регіонально рідкісних і малопоширених видів – одноквітка звичайна, голокучник дубовий, зимолюбка зонтична, грушанки круглолиста та мала, ортилія однобока, щитник австрійський, ожина шершава, плаун булавовидний. Багата і різноманітна й фауна заказника. Трапляються жаба гостроморда, вуж звичайний, веретільниця ламка, заєць сірий, білка звичайна, мишак жовтогорлий, гніздяться вільшанка, синиця велика, сойка.

Ботанічний заказник місцевого значення “Урочище “Кишка”.

Створений рішенням Рівненської облради №33 від 28.02.1995 р. Знаходиться на території Крупецької сільської ради. Землекористувач – ДП СЛАП. Площа 422 га. Територія заказника розташована у межах Кременецько-Дубенської акумулятивної рівнини Малого Полісся і характеризується відмітками від 220 м до 205 м в долині річки Ситеньки. У межах урочища поширені сучасні болотні та алювіальні відклади, які представлені торфом, пісками, супісками та суглинками.Заказник створений для збереження рідкісних видів рослин у заплаві р.Ситеньки.

Ботанічний заказник місцевого значення “Урочище “Савчуки”.

Створений рішенням Рівненської облради №33 від 28.02.1995 р. Землекористувач – ДП СЛАП. Площа 65,6 га. Заказник розташований у межах Повчанської структурно-горбистої височини. Поверхня рівнинна, полого нахилена у східному напрямку з перепадом висот близько 10 м. Геологічна будова представлена четвертинними лесоподібними суглинками, які підстеляються крейдовими утвореннями. Заказник створений для збереження у заплаві р.Ситеньки чисельних популяцій орхідей та інших водно-болотних видів рослин. У прилеглому лісі виявлені центральноєвропейський вид – астранція велика та диз’юнктивноареальний вид – лілія лісова, занесені до Червоної книги України.

Комплексна пам’ятка природи місцевою значення “Радивилівський дендропарк”.

Створена рішенням Рівненської облради №33 від 28.02.1995 р. Знаходиться у м.Радивилів між вулицями А.Міцкевича та П.Козланюка. Площа 0,7 га. У дендропарку – близько 30 видів деревних та чагарникових порід.

Комплексна пам’ятка природи місцевого значення “Зарічненський парк”.

Створена рішенням Рівненської облради №33 від 28.02.1995 р. Знаходиться на території Іващуківської сільської ради у дворі Козинського санаторію. Площа 0,6 га. Зарічненський парк – це старовинний декоративний парк, закладений графом Тарнавським. Частина парку збережена до наших часів. Налічує більше 40 видів дерев та чагарників. Серед них – модрина європейська (вік понад 100 років), ясен, сосна звичайна, ялина європейська, береза бородавчата, тополя звичайна ті інші види.

Ботанічний пам’ятник природи місцевого значення «Дерево гледичії».

Створена рішенням Рівненської облради №33 від 28.02.1995 р. для збереження гледичії триколючкової, рідкісного дерева для даної місцевості. Площа 0,1 га. Дерево росте на території залізничної станції Радивилів. Вік дерева 150 років, діаметр – 87 см, висота понад 27 м. Крона – ажурна розкидиста, декоративна. Дерево гледичії, очевидно, є складовою парку, частина якого розміщена біля залізничного вокзалу міста. Батьківщина гледичії триколючкової – Північна Америка. Плоди – чорнувато-коричневі боби довжиною до 50 см, декоративні. Рослина теплолюбна, відрізняється високою посухостійкістю. До ґрунтів невимоглива, розмножується насінням.

Ботанічна пам’ятка природи місцевого значення “Вікові дерева сосни”.

Cтворена рішенням Рівненської облради №33 від 28.02.1995 р. для збереження високопродуктивних соснових насаджень. Знаходиться на території Михайлівської сільської ради. Землекористувач – Радивилівське лісництво (квартал 111, виділ 10). Плоша 0,1 га. Пам’ятка природи є ділянкою соснового лісу природного походження, віком 120 – 150 років, діаметром 60 -70 см. Грунти на ділянці дернові. Умови зростання – свіжі груди. Рослинність ділянки характерна для даних лісорослинних умов. Тут зустрічається мітлиця тонка, нечуйвітер волохатенький, підмаренник запашний, фіалка Рейхенбаха, ожика волосиста та інші види.

Ботанічна пам’ятка природи місцевого значення “Урочище “Пороховня”.

Створена рішенням Рівненської облради №33 від 28.02.1995 р. для збереження сфагнового болота з наявністю рідкісних рослин. Площа 1,9 га. Урочище “Пороховня” розташоване у передмісті Радивилова неподалік залізничної колії. Територія пам’ятки природи розташована у межах Кременецько-Дубенської акумулятивної рівнини Малого Полісся. Заплава складена сучасними болотними та алювіальними відкладами, які представлені торфом, пісками, супісками та суглинками. Із південної сторони з болотом межує сосновий ліс. Болото утворене у льодовиковий період. На ньому наявні рідкісні для даної території рослини. Охоронну зону пам’ятки природи складає луг площею 1,4 га.

Ботанічна пам’ятка природи місцевого значення “Острів “Замок”.

Створена рішенням Рівненського облвиконкому №998 від 18.06.1991 р. для збереження рідкісних видів дерев та рослин. Розташована на землях запасу Іващуківської сільської ради. Площа 4 га. Пам’ятка розташована у межах крайньої північної частини Кременецько-Дубенської акумулятивної рівнини Малого Полісся. Поверхня рівнинна, представлена четвертинними та сучасними відкладами. Пам’ятка природи знаходиться у заплаві річки Пляшівка на території острова, який є місцем відпочинку мешканців Козина. Неподалік острова знаходиться став. Острів відомий тим, що у 17 – 19 ст. тут існував замок, від чого й походить назва. На острові закладено парк. Переважає у парку тополя, зустрічаються береза, ялина, верба.

Заповідне лісове урочище “Букові насадження”.

Створене рішенням Рівненської облради №213 від 13.10.1993 р. для збереження букових насаджень. Знаходиться на території колишньої Башарівської сільської ради. Землекористувач – Радивилівське лісництво (квартал 119, виділи 11,18,19). Площа 9 га. Територія урочища рівнинна у межах абсолютної відмітки 240 м, характерна для Малого Полісся. В її геологічній будові беруть участь флювіогляціальні піщані відклади. Це одноярусний буковий ліс природного походження із домішками сосни. Умови зростання – свіжий сугруд. Вік бука лісового – 82 роки. Запас деревостану 157 м3 /га.

Заповідне лісове урочище “Буковий ліс”.

Створене рішенням Рівненської облради №213 від 13.10.1993 р. для збереження рідкісних для даної території букових насаджень. Знаходиться на території Іващуківської сільської ради у південно-західній околиці села Білогорівка. Землекористувач – Радивилівське лісництво (квартал 91, виділ 5). Площа 7 га.Територія урочища рівнинна, обмежена абсолютною відміткою 230 м. У її геологічній будові беруть участь Флювіогляціальні піщані відклади, – характерні для Малого Полісся. В урочищі сформувався сосново-буковий ліс природного походження. Умови зростання – свіжий сугруд. Вік дерев – 90 – 100 років. Запас деревостану – 220 м га. Підлісок складає ліщина звичайна. Рослинність урочища є типовою для даних умов зростання. Зустрічаються суниці лісові, костяниця. Із тварин водяться кабан, заєць сірий, сарна європейська, лисиця, дятел звичайний, повзик, сойка, зяблик, вівчарик жовтобровий, веретільниця ламка.

Заповідне лісове урочище “Соснові насадження”.

Створене рішенням Рівненської облради №213 від 13.10.1993р. для збереження високопродуктивних соснових насаджень. Знаходиться на території Михайлівської сільської ради. Землекористувач – Радивилівське лісництво (квартал 111, виділ 5). Площа 3 га. Урочище розташоване на північ від села Засів. Територія урочища рівнинна. В її геологічній будові беруть участь флювіогляціальні піщані відклади, характерні для Кременецько-Дубенської акумулятивної рівнини Малого Полісся. В урочищі росте одноярусний сосновий ліс штучного походження з домішкою ялини. Вік сосни звичайної – 90 – 100 років, діаметр 30-40 см. Підлісок складає ліщина звичайна висотою до З м. Умови зростання – свіжий субір. Трав’яний покрив представлений куничником наземним, вересом звичайним, нечуйвітром волохатеньким та іншими видами.Із тварин трапляються кабан, сарна європейська, лисиця, куниця лісова, а також птахи – зозуля, вільшанка, дрізд співочий, зяблик.

Заповідне лісове урочище “Гора “Цимбал”.

Створене рішенням Рівненського облвиконкому №98 від 18.06.1991 р. для збереження рідкісних степових рослин на схилах гори. Знаходиться на землях запасу поблизу села Дружба. Площа 9,2 га. Гора Цимбал з абсолютною відміткою 348,5 м знаходиться на межі Рівненської і Львівської областей у межах Гологоро-Кременецького нагір’я Подільської височини. Урочище є схилом, складеним вапняковими породами неогенового віку. На схилах гори випасають худобу, тому рослинний покрив дуже трансформований. На самому пагорбі дерев і чагарників немає, зрідка трапляються невеличкі сосни та кущі шипшини. Флора пагорба багаталучно-степовими видами. Тут поширені два види шавлії – лучна та кільчаста, три види звіробою – плямистий, звичайний та стрункий, жовтозілля еруколисте, миколайчики плоскі, смілка звичайна, декілька видів конюшини – гірська, біла, лучна, польова, дзвоники сибірські, тимофіївка степова, перстач пісковий, жовтець Стевена, оман мечолистий. Тут ростуть багато лікарських рослин: куряча сліпота звичайна, льон проносний, очанка гребінчаста, чебрець блошиний, подорожники – середній та ланцетний та інші види. На верхів’ї гори наявні угруповання осоки низької – рідкісні для України реліктові степові ценози, занесені до Зеленої книги України, тут виявлено язичник карпатський (язичник сивий). На горі зростають також китятки сибірські, відкасник звичайний, горицвіт весняний, астрагал нутовий – рідкісні види флори Рівненщини. Ростуть тут і типові для вапнякових місцезнаходжень види – самосил гайовий, лещиця пучкувата, ласкавець серповидний, заяча конюшина багатолиста, чебрець вапняковий. В урочиші велике різноманіття комах, зокрема відмічені коник зелений, бронзівка золотиста, м’якотілка бура, красоцвіт зоряний, синявець Ікар, дукачик непарний, адмірал, махаон (Червона книга України).

Заповідне лісове урочище “Гора “Красна”.

Створене рішенням Рівненського облвиконкому №98 від 18.06.1991 р. для збереження рідкісних рослин. Гора розмішена біля села Дружба. Площа 4,5 га. Геологічна будова території урочища типова для Гологоро-Кременецького нагір’я Подільської височини. Це вапняковий останець неогенового віку, перекритий малопотужними четвертинними лесоподібними суглинками. Вершина гори має відмітку 335 м. Пагорб у 1972-73 рр. заліснений, в основному – сосною та ялиною. Із чагарників тут ростуть терен колючий, жостір проносний, калина, свидина кров’яна. Трав’яний покрив різноманітний, переважають куничник наземний, мітлиця тонка, суниці лісові, перестріч польовий, молочай кипарисовидний. парило звичайне, деревій звичайний, чебрець вапняковий, рідше – рутвиця звивиста, шавлія кільчаста, суниці зелені, роман напівфарбувальний. Трапляються й рідкісні рослини: коручки чемерниковидна та темно-червона, булатка червона, занесені до Червоної книги України, а також дуже рідкісний вид- гакелія пониклоплода. У роки Другої вітової війни тут проходила лінія оборони, тому на горі багато колишніх окопів та бліндажів. Місцеві жителі розповідають легенди та перекази про козака Мамая, який тут загубив шапку.

Заповідне лісове урочише “Глинсько”.

Створене рішенням Рівненської облради №33 від 28.02.1995 р. для збереження насаджень дуба. Знаходиться на території Крупецької сільської ради. Землекористувач – Радивилівське лісництво (квартал 81, виділ 12). Площа 1,3 га. Урочище є мальовничою ділянкою одноярусного сосново-дубового лісу природного походження. Основною панівною породою є дуб звичайний, віком понад 150 років. Ґрунти супіщані, підзолистого типу. Рослинний покрив складають орляк звичайний, суниці лісові, перлівка поникла. Із фауни зустрічаються кабан, заєць сірий, їжак білочеревий, білка звичайна, сойка, повзик, зяблик, веретільниця ламка.

Заповідне лісове урочише “Сосновий ліс”.

Створене рішенням Рівненської облради №33 від 28.02.1995 р. для збереження ділянки високопродуктивного сосново-дубового лісу. Знаходиться на території Крупецької сільської ради. Землекористувач – Радивилівське лісництво ДП “Дубенський лісгосп” (квартал 81, виділ 12). Площа 6,5 га. Лісове урочище розміщене на ділянці одноярусного сосново-дубового лісу природного походження. Вік 110 років. Умови зростання – вологий сугруд. Зустрічається ожина, конвалія, грушанка. Із фауни трапляються кабан, заєць сірий, білка звичайна, дятел звичайний, крутиголовка, дрізд співочий.

Заповідне лісове урочище «Яценькове озеро».

Створене рішенням Рівненської облради №33 від 28.02.1995 р. для збереження рідкісних видів рослин на заболоченій ділянці лісу. Знаходиться на території Хотинської сільської ради. Землекористувач – Радивилівське лісництво (квартал 46, виділи 19, 20). Площа 19,8 га. Лісове урочище представлене низинним, карстового походження болотом, яке складає 90% території. Умови зростання – сирий субір. Основною породою є береза. Зустрічається також вільха чорна, осика, верба. Рослинний покрив є характерним для болотних масивів. Із тварин трапляються заєць сірий, лисиця, сорокопуд терновий, синиці велика та блакитна, гаїчка болотяна, гадюка звичайна.

Заповідне болотне урочище “Козацькі могили”.

Створене рішенням Рівненського облвиконкому №343 від 22.11.1983 р. для збереження рідкісних рослин, занесених до Червоної книги України. Знаходиться на території Пляшевської сільської ради поблизу заповідника «Поле Берестецької битви» в селі Пляшева. Площа 3,5 га. Болотне урочище знаходиться у заплаві р.Пляшівка і є складовою частиною заповідника. Болото карбонатного типу. На ньому збереглася низка рідкісних рослин (зокрема, осока Девелла татовстянка звичайна), занесених до Червоної книги України.

Заповідне болотне урочище “Урочище “Пустиня”.

Створене рішенням Рівненського облвиконкому №«98 від 18.06,1991 р. для збереження місця зростання рідкісної болотної флори. Знаходиться на землях запасу Пустоіванівської сільської ради поблизу села Кам’яна Верба. Площа 4,3 га. Урочище розміщене між дорогою та сосновим лісом у заплаві річки, яка є притокою Пляшівки. Основу урочища складає низинне болото карбонатного походження. Найбільшу площу урочища займають рідкісні реліктові угруповання осоки Девелла (вид, занесений до Червоної книги України) на покриві із гіпнових мохів. Угруповання осоки Девелла занесені до Зеленої книги України, як реліктові угруповання, що знаходяться на території України на східній межі поширення. Тут трапляються осока волотиста, китятки гіркуваті, незабудка литовська, звіробій чотирикрилий та інші рослини.

Література 1. Край лісів та імлистих боліт. Т.Л.Андрієнко. Львів. Видавництво «Каменяр» 1988. 2. Тиждень географії у школі / Упоряд. В.М. Андрєєва.- Х.: Вид. група «Основа», 2005. (Б-ка журн. «Географія»). 3. Я готуюсь до уроку географії. 8 клас. Випуск 1 / Упоряд. Н.Муніч. (Б-ка «Шкільного світу»). 4. Заказник Красна гора. Стаття М.Пасічника. Газета «Радивилів Post». 2005. 5. Ще раз про Красну гору. Стаття В.Баточенка. Газета «Прапор перемоги». 2005. 6. Мережа Internet.

Підготувала Орловська Зінаїда Михайлівна.

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.