Був головою колгоспу на Радивилівщині

Володимир Іванович Сашко — у Ратному людина відома: був на керівних посадах, очолював у районі ремонтно-транспортне підприємство, за фахом — інженер-механік. А друзі й близькі знайомі називають його «ходячою медичною енциклопедією», звертаються за порадами, «дегустують» цілющі настоянки та чаї із півсотні різних трав і захоплюються силою волі цього чоловіка, який зумів справитися із важкою формою артриту, наслідками інсультів та інфаркту…

«У НАЙВАЖЧІ МОМЕНТИ ЗГАДУВАВ ПРАДІДА, ЯКИЙ ПІШКИ ХОДИВ ІЗ РАТНОГО ДО КОВЕЛЯ»
SashkoВолодимиром Івановичем нас познайомив начальник Ратнівського вузла зв’язку Михайло Лупійчук, будучи переконаним, що розповідь про таку цікаву особистість стане в пригоді тим, хто здався на поталу хворобам. А коли назустріч нам із заквітчаного подвір’я вийшов кремезний, міцний чоловік, важко було повірити, що 15 років тому він був прикутим до ліжка.

— Мій досвід згодиться не всім, а тільки вольовим і сильним духом. Я не даю рецептів, бо універсальних ліків не існує. Якщо хочеш одужати — борися, шукай, працюй над собою, — з порога розставляє акценти Володимир Іванович, запрошуючи до затишної бесідки, яка літньої пори стає і його робочим кабінетом, і своєрідною лабораторією фітотерапії.

Говорить чітко, коротко. Підтягнутий, спортивної статури. Чимось нагадує військового. Але насправді у  26 років він став головою колгоспу в Радивилівському районі на Рівненщині (с.Жовтневе).

— Зі спортом у молоді роки дружив, це правда. На обласні змагання їздив, займав призові місця. Гирі тягав, займався боротьбою. Сам собі був тренером, часом і непосильні навантаження витримував. Травми згодом вилізли боком. Не вмів ніколи нічого робити впівсили. Коли головував, то роками не брав відпусток, а робочий день починав разом із доярками на світанку. Господарювали добре, двічі у Москву на ВДНГ їздили. І потім, як повернувся у Ратне, пішов працювати на РТП, теж не відсиджувався. Прийняв підприємство знищеним, треба було все відновлювати. Не було часу за роботою вгору глянути, — згадує Володимир Іванович, ілюструючи розповідь фотографіями зі свого особистого архіву.

Ось на знімку виготовлене на Ратнівському РТП устаткування для видобутку сапропелю. За кресленнями їздив у Мінськ в академію, планував, що ця справа знайде на Волині підтримку, адже сухий сапропель для поліських піщаних грунтів був би найкращим добривом. На жаль, ні в кого руки не доходять. А на цій фотографії начальник РТП з Ратного в оточенні спеціалістів Мінського тракторного заводу, з яким тісно співпрацювали.

— На півторамільйонні обороти вийшли, у колективі трудилося 180 чоловік. Підприємство розвивалося, я жив роботою. А перші тривожні дзвіночки нагадали про хворобу у 43 роки. Тоді я мав перелом руки. Після нього й став мучити біль у суглобах, на руках і ногах повивертало гулі. Тримався, скільки міг, але часом несила було терпіти, — зізнається наш співрозмовник. — Лікарі діагностували блукаючий поліартрит. Артеріальний тиск зашкалював. Були дні, коли не міг навіть кроку ступити. Приходили лікарі, кололи найсильніші препарати, але легше ставало не надовго. Я вдячний Володимиру Яковичу Колотюку, начмеду Ратнівської районної лікарні, який і вночі приходив на допомогу, іншим спеціалістам. Але хвороба прогресувала, мені оформили групу інвалідності, довелося достроково йти на пенсію. І я зрозумів, що мушу на себе брати відповідальність за своє здоров’я. У найважчі моменти згадував прадіда, який 25 років відслужив у царській армії, був таким витривалим, що з Ратного до Ковеля пішки ходив. І я прийняв рішення: зроблю все, щоб не стати «нерухомістю»…

КОЛИСЬ ВАЖИВ 154 КІЛОГРАМИ, ТЕПЕР — 70

З 80-х років Володимир Іванович веде щоденники, де фіксує усі деталі боротьби з недугами, адже окрім артриту переніс ще й два інсульти та інфаркт. Це дає змогу аналізувати, як ті чи інші оздоровчі методики, фітопрепарати впливають на самопочуття. Зібрав великий архів матеріалів, щороку тільки на передплату медичної періодики витрачає більш як тисячу гривень.

— Найперше — змінив спосіб життя. Колись важив 154 кілограми, тепер — 70. Давно відмовився від спиртного, 30 грамів настоянки з трав — усе, що можу собі дозволити. Сеанси масажу нашої ратнівської масажистки Віри Павлівни Єгорової дуже допомогли. І голковколювання дає добрий ефект при моїх хворобах. Випробував усе: парився у відварі вівсяної соломи в дубовій бочці; щотижня добу, а то й дві, голодував; очищав кишечник за спеціальною методикою; сам роблю мазі, ліки для натирання суглобів, готую складні збори для чаїв і настоїв, — перелічує «арсенал» лікувальних засобів Володимир Іванович.

Біля будинку, який спорудили на колишньому прадідовому обійсті, росте багато різних лікарських рослин. Господар вважає, що найбільш помічними є трави з тих місць, де твоє родове коріння. Але застерігає, що фітотерапія вимагає пунктуальності в усьому: в дозуванні, у врахуванні індивідуальних особливостей організму, в дотриманні правил збору і зберігання сировини.

— Клопітно, але воно того варте. Вкусила онука оса — дід знає, що зробити, аби швидко зняти алергічний набряк. У когось із нас рана — має мазь, щоб усе загоїлося. Я тільки його ліками й рятуюсь, — підтримує чоловікове зацікавлення секретами траволікування господиня дому Олександра Миколаївна, запрошуючи скуштувати цілющі настоянки, «фірмовий» чай «Поліський» і медовий квас власного виробництва.

П’ятирічний онучок Володя несе дідусеві оберемок власноруч зібраного рум’янку. Аби не сварив, що загубив його книжку з картинками, на яких — усілякі лікарські рослини. І другокласниця Жанна проситься, щоб взяли до лісу, як їдуть за зіллями. Тож стін бесідки не видно за пахучими гірляндами акуратно зв’язаних пучків трав.

— Пирій, багно, іван–чай, деревій, подорожник, хвощ польовий, конюшина, глуха кропива, а оце — сабельник, — зупиняє довгий перелік Володимир Іванович, щоб звернути нашу увагу на особливо шановану на Поліссі рослину. — При артритах дуже допомагає настоянка з цвіту каштана, білого бузку, акації, коренів лопуха і сабельника (вовчого тіла), якою треба натирати суглоби. Настій трави сабельника корисно пити, щоб нормалізувати обмін речовин, зміцнити організм. А настоянка кореня цієї рослини на 70–градусному самогоні «розбиває» солі, вживати 2 — 3 рази на день по 20 — 30 грамів.

Поки бесідуємо, приходить приятель господаря, з яким разом їздять рибалити. Володимир Іванович за тільки йому відомою методою розробив календар сприятливих днів для риболовлі. Та у гостя біда — захворів. Каже, що за прикладом Володимира Сашка доповнює призначене лікування засобами народної медицини. Консультується, як готувати фітопрепарати з кореня кульбаби. Олександра Миколаївна тим часом приносить всім ще один вид чаю і повну миску свіжого меду.

— Без бджолотерапії вже не уявляю себе. Маю 5 вуликів, на своїй маленькій пасіці почуваюся найкраще. Усім раджу подружитися з божими комахами, вони дуже допомагають відновлювати здоров’я, — принагідно радить Володимир Іванович.

Знайомі напівжартома називають його лікарем. Наш співрозмовник віднікується: «Лікувати нікого не берусь. А свій організм «підремонтовую», маю досвід начальника РТП і звичку досягати доброго результату в кожній справі».

Галина СВІТЛІКОВСЬКА. (Газета “Волинь”, 18.06.2016).

На фото: 5-річний Володя теж допомагає дідусеві збирати лікарські рослини.
Фото Галини Світліковської.

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.