Церкві Олександра Невського в Радивилові – 140 років

Цього року церкві святого князя Олександра Невського в м.Радивилові сповнилося 140 років. Про історію храму можна прочитати у випущеній до 450-річного ювілею міста книзі Володимира Ящука «Радивилів у перегуках віків» (2014). Разом з тим вважаємо за доречне опублікувати український переклад частини промови, сказаної у вересні 1874 року при освяченні радивилівського Олександро-Невського храму протоієреєм Петром Петровським (була опублікована в газеті «Волынские епархиальные ведомости», 16 грудня 1874 року, № 24). Слід мати на увазі, що в той час Радивилів (офіційна тодішня назва – Радзивилів, російською – Радзивилов) входив до складу Російської імперії.

“Ще недавно, поза Ро­сією, майже ніде не було пристойних православних храмів, а нині ними кра­суються і Париж, і Дрез­ден, і Прага, і Нью-Йорк, і споруджуються ще нові храмі в Женеві і Лондоні.

І буде в останній час яв­лена гора Господня, і дім Божий на верху гори, і підуть народи чисельні.

Суспільна безпека немислима без суспіль­ного порядку, і при від­сутності безпеки немож­ливі ні свобода, ні благо народу. Головна мета будь-якого упорядкова­ного суспільства полягає в збереженні корінних основ релігії, мораль­ності, сім’ї, власності, – особливо ж на околицях вітчизни. І тому дух роз’єднаності перечить бла­гові суспільства. Сус­пільство об’єднує людей, а каста розділяє їх…

Прийдіть же, слухачі, увійдімо в дім Бога Яковлева і звістить нам шлях і підемо ним. Ось що буде робити в сім храмі серед нас Господь Бог наш. Він благодаттю Святого Духа буде робити тут те ж са­ме, що робив колись для врятування нашого на землі. І Я з вами в усі дні до закінчення віку, обіцяв Спаситель наш Господь,і обіцянка ця викону­ється на нас. А де Гос­подь, там і лікування хво­роб душі та тіла, там і принесення Його в жерт­ву за спасіння наше, і клопотання Його перед Отцем за все людство.

По-перше, Господь буде вчити нас і настав­ляти на путь вічного спа­сіння.

Бо що таке бачений нами іконостас? Це пов­чальне зібрання живопис­них і художніх зображень Бога і святих Його. Це книга спасіння нашого повна, зручнозрозуміла і вражаюча. Що таке чуті нами повчання, читання і піснеспіви з Пророків Євангелістів, Апостолів та інших Богомудрих мужів? Це невмовкаючі вуста Христові і мова Святого Духа.

По-друге, Господь бу­де лікувати тут благо­даттю Своєю душі молящих – від гріхів і тіла їх – від хвороб. Як же буде діяти на нас всеоживляюча благодать Святого Духа? Благодать Божа має деяку схожість з по­вітрям. Що у видимому світі повітря, те у неви­димому, духовному світі Благодать Божа. Спа­ситель, ведучи бесіду з Никодимом про благо­датне відродження лю­дей, для пояснення цієї таїни благодаті вказав йому на повітря: „ Дух ид же хощет, дышет, и глас его слышаши, но не вси откуда приходит и к комо идет, – тако єсть всяк человек, рожденый от Духа», Ів., III, 8. Отож, за викладом цих слів Ісуса Христа святителем Іоаном Златоустим, благо­дать Божа має деяку схо­жість з повітрям. А повіт­рям як ми користуємося? Які для цього викорис­товуємо зусилля? Ніяких, просто – ми не стриму­ємо дихання. Подібним чином ми можемо корис­туватися і благодаттю, що нею сповнений храм. По­трібно тільки стояти в простоті віри, без над­мірних зусиль і напруг, дивитися і слухати, що тут здійснюється; потріб­но брати участь у молит­вах і священнодійствах, і ми будемо учасниками благодаті Божої, і вона буде діяти на нас, буде оживляти нашу душу і тіло. Той, хто благого­війно стоїть у храмі, зав­жди отримує благодать Божу – саме тому, що Божий храм сповнений благодаті Божої. Тут усе дихає благодаттю: і св. престол, і іконостас, жертовник, і св. вода, і вода, і єлей, і фіміам. О, тут рай благодатний, тут ціле небо, яке зійшло разом із Господом на землю”.

Примітка. ПЕТРОВСЬКИЙ Петро Никифорович (1819 – 16 серпня 1892), настоятель парафії Радзивилова, організатор будівництва Олександро-Невської церкви. Похований при церкві.