Чи вирине німецький танк із річечки біля Радивилова?
Загальновідомо: Радивилів розташований біля річки Слонівки. Маловідомо: біля міста її суттєво поповнює водою притока Лев’ятинка, яка бере початок, неважко здогадатися, у приміському селі Лев’ятин. У ці дні тут узялися за розчищення одного з осередків джерел – в урочищі Вікно. Меліоративний екскаватор витягнув на поверхню чимало мулу.
Як завжди при такій оказії, збиралося чимало цікавих. Розповідали, де ще в селі б’ють джерела, згадували: раніше було їх більше, та окремі замулились і зникли. А колись же тут обходилися без копання криниць – джерельна вода сама рвалася на поверхню. Я пройшовся вдовж русла Лев’ятинки до ще одного джерела, схожого на звичайну дворову сажавку. І тут, кажуть, вряди-годи вода, вириваючись із земних надр, просто вирує своїм струменем.
Ну, а що стосується урочища Вікно, то воно завжди приваблювало пружними потоками, які видимо підіймалися над поверхнею води і не давали замерзати річечці в її руслі навіть у люті морози. До того ж існують перекази, що на цьому місці навесні 1944 року, відступаючи під натиском Червоної армії, втонув німецький танк. Я розпитував у селі про це людей різного віку. Думки розділилися: хтось стверджував, що чутка про танк з’явилася неспроста, хтось це заперечував. Старожили пам’ятають, що через Лев’ятин шістдесят п’ять років тому справді відступали з боєм гітлерівці, просувалися й німецькі танки, які відкочувалися зі сторонни Почаєва. Бій не вщухав, тому в протистоянні панував певний хаос, броньовані машини ворога то відтіснялися назад, то проривалися на залишені рубежі біля Слонівки, на околицю Радивилова. Лев’ятин горів, люди ховалися в погрібах. Березневе бездоріжжя з підмерзлою землею, вочевидь, не дозволяло добре орієнтуватися на місцевості водіям танків, тому не виключено, що котрийсь із них міг потрапити в трясовину. Утім, довелося почути й розповідь, що танк (невелика танкетка, як було зауважено) таки потрапив у твань і провалився, але сталося те в іншому місці села. Ось і спробуй перевір.
Не знаю, наскільки все це тепер важливо. Однак сільські дядьки і хлопчаки, звіддаля спостерігаючи за роботою, мабуть, не полишали надію дочекатися, коли ківш екскаватора зачепить за щось масивне і металеве. І, кажуть-таки, за щось зачепив, адже поглиблювальні роботи було згорнуто. Однак про танк ніхто з офіційних представників, у яких про те розпитував, не сказали й слова. Мовляв, розмови це, не більше… Навіть коли відкинути ефемерність легенди і вірогідність здогадів про чиюсь некопійчану зацікавленість у пошуку танка (чи двох танків?), легко зрозуміти, що справу було затіяно добру: повноводнішою стане Лев’ятинка – значить гарнішою стане й Слонівка, поліпшиться вся довколишня екологія.
А оскільки джерельна водойма немала, є надія, що ентузіасти, які взялися до роботи, й про її зарибнення подбають, можливо, й справді розводитимуть форель, як про те мрійливо казали мені – як-не-як, і глибина сажавки стала вельми пристойна – метрів вісім, і місце тут романтичне, а тепер уже й оповите відсвіженими легендами.
Володимир ЯЩУК, журналіст, 27.10.2009.