Чого вчили голову Радивилівської райради в США

Міжнародна програма «Відкритий світ», що фінансується Конгресом США, призначена і для лідерів України – представників різних рівнів державної влади, академічного співтовариства, громадських організацій і ділових структур. Голову Радивилівської районної ради Володимира Кондика на навчання номінував Корпус миру США, з яким йому випало співпрацювати як учасникові приймаючої сторони в обміні волонтерами. Конкурсний відбір виявився доволі тривалим. Треба мати певні досягнення, друковані матеріали, рівень роботи. До речі, з Радивилівщини такий конкурс раніше вигравали і інші. Але керівник району потрапив на навчання вперше.

Одночасно з України їхали переймати досвід 5 делегацій по 5 чоловік, за різними напрямками. У «нашій» групі були 2 голови районних рад – Радивилівської і Кам’янко-Буської, представник Маріупольської міської ради, громадської організації і директор одного з департаментів Мінрегіонбуду, який відповідає за децентралізацію влади в України.

Кореспондент Радивилів.info наприкінці червня попросив Володимира Кондика поділитися враженнями від перебування у США. Звичайно, трохи часу зайняла журналістська підготовка матеріалу до друку.

– Два дні ми провели у Вашингтоні, – розповідає Володимир Миколайович. ­–  Провели ряд зустрічей. Організатори мали на меті продемонструвати всі рівні управління: федеральний, рівень штату і муніципалітету, тобто найнижчий, місцевий рівень. Ми багато побачили цікавого, переконались, що можна в нас навіть при діючій нормативній базі діяти більш ініціативно, ефективно, сприяти поліпшенню життя населення. Ми можемо робити деякі речі якісніше.

Kondyk_V-1

Нас інформували, як працює податкова система, вона зовсім не така, як у нас. Пройшли зустрічі з федеральним суддею, начальником департаменту кадрів, у Вашингтоні була зустріч з конгресменом Робертом Андерхолтом від Алабами, одним з чотирьох від цього штату. Запам’яталася оглядова розповідь про США професора Джорджтаунського університету. Була зустріч з журналісткою «Голосу Америки» Мирославою Гонгадзе, вона розповідала про особливості ЗМІ в США, про їх зацікавленість в об’єктивному зборі інформації, зіставленні різних точок зору. Власне, законодавча система інших підходів не дозволяє.

Багато важливого сказав нам Джон О’Кіф, колишній посол США в Росії, він і створив Центр лідерства і його очолює. Дуже позитивний і цілеспрямований чоловік, багато допомагає інтелектуалам усього світу.

Надзвичайний і Повноважний Посол України в США Валерій Чалий спілкувався теж. Він налаштований на підтримку таких груп. До речі, посольство працює в історичній будівлі, це одна з найвизначніших пам’яток американської історії та місце народження столиці США – міста Вашингтона.

Kondyk_V-2

В штаті Алабама теж було багато цікавих зустрічей. Головний висновок після ознайомлення з особливостями штату – федеральна система нам на цьому етапі не підходить, бо це, вважаю, відкривало б двері для посилення в Україні сепаратизму. У нас є давня політична традиція, але за роки радянської влади вона забулася. Ми не можемо чітко окреслити правила гри. Але в США ця система працює добре. Між іншим, можна проводити певні аналогії між адміністративно-територіальним поділом США і України. У кожному штаті є свій сенат, є свої сенатори, які обираються на різні строки в кожному штаті.

Kondyk_V-3

У них є комісія з етики в кожному штаті, яка дуже чутливо реагує на думку громадських організацій, а ті ретельно відстежують прояви корупційних дій. У мене склалося враження, що США – країна лоббістів. Якщо бізнесмену треба щось від чиновника, він не піде безпосередньо до представника влади. Бо це буде прояв корупції. Він піде в свою асоціацію виробників. Та найме свого лоббіста, який піде до влади. І сенат чи конгрес розглядатиме і буде приймати рішення, навіть на федеральному рівні. Ці організації й живуть за рахунок того, що підтримуються приватним капіталом.

Коли ми перебували в Алабамі, то саме набула розголосу гучна справа: губернатора штату звинуватили в тому, що припустився якихось корупційних діянь. Його відсторонили від посади дуже швидко.

І будь-яке відхилення від законодавства стає предметом розгляду комітету з етики, чи то дискримінація расова, релігійна, сексуальна, після цього підключаються правохоронні органи – і все спрацьовує. Вони такою системою роботи пишаються.

Kondyk_V-4

У них є така неурядова, громадська організація, яка, звісно, не фінансується урядом, – «Better Business Bureau (BBB)» («Краще бюро бізнесу»). Вона займається тим, що у нас називають захистом прав споживачів. Тільки в нас цим займається державна структура, а там – громадськість. Цей рух організувався ще десь на початку минулого століття. Колись в Америці були такі собі комітети пильності, які відстежували дотримання прав. Всі вони плавно трансформувалися в цю організацію. Нинішнє бюро займається виявленням порушень прав споживачів у сферах торгівлі, виробництва, рекламного бізнесу, надання Інтернет-послуг, безпеки використання кредитних і розрахункових карток. Такі бюро діють у кожному штаті, в деяких є їх навіть по два. Бюро має свій товарний знак, наявність якого на тому чи іншому підприємстві (а ми побували, наприклад, на пивзаводі) засвідчує, що тут недавно проведена перевірка і робота цього підприємства відповідає встановленим критеріям якості. А рівень довіри споживача до того чи іншого виробника чи закладу – це важливий показник бізнесу.

Kondyk_V-5

У мене виникло питання: а як їх фінансують, працівників бізнесового бюро. Нам пояснили, що вони беруть участь у конкурсах на отримання різних фінансових грандів під певні проекти, у тому числі урядових, благодійних, до того ж допомагають численні благодійники, зацікавлені в продовженні важливої діяльності, тобто ті самі споживачі. Але чи не дають кошти ті, хто хотіли б сприяння в знищенні конкурентів? Виявляється, це питання контролює комісія з етики, яка спирається на всезнаючі громадські організації. До того ж рішення в бюро не приймаються одноосібно, є правління, є й своя внутрішня комісія з етики. Звичайно, нічого ідеального не буває, трапляється, що й чиновники цього бюро потрапляють до в’язниці. І цього американці теж не приховують. Але ж це не державний сектор. І не державний чиновник вчинив корупційні дії, від якого залежить прийняття законодавчих рішень. Проте й громадські активісти мусять діяти згідно з законом.

Kondyk_V-6

Якби громадські організації в Україні працювали таким чином і мали такий високий авторитет, щоб їхня символіка на дверях якогось підприємства комусь про щось говорила і якось впливала на рейтинг цього підприємства, це суттєво змінювало б суспільні відносини, наближало б нас до демократичних цінностей, вироблених у Європі і США.

Kondyk_V-7

Під впливом цих вражень по моєму поверненні в Радивилів проведено форум громадських організацій, який засвідчив, що у нас є потенціал по-справжньому активних, діяльних молодих людей. І ми зацікавлені в тому, щоб допомогти громадським організаціям вийти на новий якісний рівень. І це мають бути активісти, не призначені «згори», а такі, які самоорганізовуються, прагнуть змін не на словах, а на ділі, причому не тільки на рівні Києва і області, а й на рівні району, міста, села. Бо щоб відстояти якусь свою мету, у тому числі у владних кабінетах, потрібно самоорганізуватися і впливати і на депутатський корпус на місцях, на всі органи влади. У нас зараз не бракує різних громадських рад, але, на жаль, це далеко не завжди спрацьовує. Визначаються й нові, молоді лідери, які пробують щось важливе для них започаткувати, згуртувати навколо себе однодумців. Однак дається взнаки й інертність, викликана тим, що багато років на ініціативу знизу не дуже-то зважали, а молодь з її ініціативами нерідко відфутболювали. Я вже не кажу, що за роки СРСР ціле покоління взагалі відучили проявляти активність без вказівки начальства.

В Україні зараз проводиться багато різних конкурсів, можна виграти гранд на певну програму, і в цьому варто проявляти індивідуальну, колегіальну, громадську ініціативу. Адже, як каже наша приказка, під лежачий камінь вода не тече. Перший, другий раз взяли участь у конкурсі – і не виграли… Це нічого, не слід розчаровуватися, треба пробувати ще й ще.

Kondyk_V-8

Першим  містом вивчення досвіду став центр округу Медісон – Гантсвілл з населенням міського округу близько 400 тисяч чоловік. Особливість міста в тому, що там функціонує маса наукових та виробничих організацій ракетно-космічної та військової галузей, адже штат Алабама на півдні сусідить з Флоридою, відомою своїм космічним центром на мисі Канаверал. До появи космічної бази Гансвілл був депресивною територією. У цьому ж місті є велика база для зберігання військової зброї. Звичайно, це не було предметом нашого знайомства, але як економічний фактор ці обставини мали неабияке значення. Де є велике виробництво, велика зайнятість людей, там виникають і малі промислові виробництва, розвивається торгівля і сфера послуг, зростає попит на сільськогосподарську продукцію.

Приймаючою стороною була громадська організація (в перекладі) «Глобальні зв’язки Алабами”. Вони не лише приймають гостей з усього світу, але й сприяють об’єднанню алабамців, які роз’їхалися в різні кінці США і за кордон і які можуть надати допомогу в корисних починаннях.

Наступні зустрічі проводилися з представниками муніципалітету маленького містечка Ґадсден на 30 тисяч жителів. Тому тут ми цікавилися вирішенням проблем саме на такому рівні. Вони займаються сміттям, водопроводами, вуличним освітленням. Виробнича сфера представлена в основному виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції. Є пивоварне виробництво, на ньому роблять акцент. Майже нема багатоповерхівок – усе приватний сектор. А ось бюджет у них досить солідний. Основне наповнення за рахунок податку з продажу. При купівлі будь-якого товару покупець сплачує певний додатковий процент вартості – ці кошти йдуть на муніципальні потреби. У нас у ціні продукції теж закладений певний податок, але, на жаль, ніхто не бачить, який він і куди він використовується. У нас багато різних податків, але про їх призначення і використання люди мало що знають. А там видають на руки товарний чек, у якому вказано, яку суму із сплаченого складає податок. Розмір податку встановлює місцева муніципальна влада. Але, зрозуміло, виходять з того, що при зменшенні податку і надходження до бюджету будуть менші, а вирішення проблем відкладати «на потім» американці не вміють. Як правило, податок визначають на рівні «золотої середини» – в розмірі 9 відсотків. Держава встановлює лише максимальну межу – не більше 15 відсотків.

А вже як розподілити бюджетні кошти, вирішує міська влада, яка в тому місті, де ми побували, представлена лише сімома обранцями. За участь у цій громадській роботі їм платять певні кошти, але вони тим часом мають і основні місця роботи. Ті території, які не входять до складу муніципалітету, називаються неінкорпорованими і входять до складу округу, який має щось на зразок райради – місцеву комісію. І ця комісія на своїй території так само встановлює розмір податку. Загалом ця система однакова в усіх штатах, хоча може мати й певні відмінності.

Отже, обранці народу наділені повноваженнями – відтак мають і відповідні доходи для соціальних потреб. Це в них працює. Взагалі США відомі своєю системою стримувань і противаг. І ця система відчутна навіть на рівні маленького містечка.

Податків, треба сказати, там небагато. Податок на зарплату йде на федеральний рівень, є й податок на нерухомість та землю. І ось цей останній теж дуже важливий з огляду на те, як вони можуть впливати на розвиток територій. Є штати, де такий податок скасовано або він встановлений на рівні в 5 відсотків. Як правило, приватні власники повинні сплачувати більший податок, ніж підприємства. Місцева влада, будучи зацікавлена в розвитку певного виробництва, може встановлювати для нього пільгове оподаткування або й надавати податкові «канікули». Проте все це мусить пройти через комісію з етики, адже йдеться про вибіркову преференцію.

У них бюджетні наповнення і витрата коштів відбуваються дуже прозоро, кожен громадянин може поцікавитися цим через Інтернет-мережу. Ми теж у цьому плані повинні більше зробити, хоча швидкісний Інтернет у нас поки що не така вже й загальнодоступна річ. Причому робити інформацію у вигляді громіздких таблиць – це явно не для всіх. Є цікавий сайт Тернопільської міськради, там все доводиться до відома зрозуміло й просто.

Що дивує: США – країна порівняно молода, коли вони будували міста, то відразу передбачали, де буде школа, де спорткомплекс, де зелена зона, як здійснюватиметься під’їзд. А в наших багатостолітніх містах не раз усе перебудовувалося, перероблялося, і логіку розміщення тих чи інших соціально важливих об’єктів важко пояснити.

Куди витрачаються муніципальні кошти? В першу чергу на освіту. Ясна річ, і дороги в США не скрізь ідеальні, бачив і такі, як у нас. Отже, вкладень потребують і дороги, освітлення, каналізація, водопостачання. Причому слід дотриматися процедур прийняття рішень і виділення коштів виконавцям, щоб не було підстав говорити про корупційні схеми. Щоправда, як не дивно, я не побачив видатків на культуру. Публічні бібліотеки утримуються в основному за рахунок приватних внесків. Держава підтримує їх лише частково. У США немає міністерства культури. Культосвітні гуртки діють при школах. Дорослі відвідують клуби за інтересами, але це все – здебільшого на приватній ініціативі. Приватні приміщення концертних залів орендують за власні кошти зацікавлені партійні, громадські, релігійні організації, артисти. А в нас артист не може достатньо розбагатіти і займатися бізнесом та благодійністю, бо на нашому телебаченні і радіо страшенне засилля російської попси, яка формує викривлені естетичні смаки молоді. Вона йде на концерти чужої нам музичної культури і фінансує тим самим не українське мистецтво.

Про проблему безробіття в США. У багатьох наших співгромадян таке уявлення, що якби опинилися в США, всі зразу стали б мільйонерами. Ми дійсно працелюбні, можливо, не завжди отримуємо за свою працю достойні матеріальні вигоди. Але так ми сформовані і до цього звикли. В США по-іншому. Оплата праці погодинна. Багато хто має мінімальну зайнятість, але отримані кошти його задовольняють і він не шукає кращого. Є люди, які не вміють пристосуватися до умов. І держава таких підтримує. І регулярно пропонує якесь працевлаштування. На підприємствах і в компаніях добре продумана система заохочення службового росту, у кожного є реальний шанс через певний час ступити на вищий службовий щабель, але, зрозуміло, він вимагатиме більших затрат фізичної і розумової енергії, тож дехто свідомо відмовляється від кар’єрного росту, реалістично оцінивши свої здібності і стан здоров’я. А кому дозволяє здоров’я, він має змогу продовжувати працювати після досягнення пенсійного віку, тут немає обмежень.

Чотири дні ми провели в 40-тисячному Медісоні, це місто називають спальним районом Гантсвілла. Знайомилися з організацією його життя, підходами до вирішення проблем. У місті два автозаводи і чимало малих підприємств, поблизу є вугільна шахта, існує ціла система приміських фермерських господарств, що забезпечує високу зайнятість населення. Ще чотири дні  пройшли в насичених зустрічах у Ґадсдені. Тут знайомилися з системою професійної освіти, роботою муніципалітету, місцевої торгово-промислової палати, комунальних служб.

Що стосується того, як можна використати цей досвід, то безумовним залишається: на даному етапі необхідно відновлювати реальний сектор економіки, шукати інвестиції і організовувати виробництво. Американці дуже дивуються, за які малі гроші згодні працювати українці (особливо враховуючи сучасний курс валют), і насправді це колосальний стимул інвестувати в Україну. Але вони не хочуть говорити про це з чиновниками, вони хочуть говорити про це на рівні “бізнес – бізнес” або “бізнес – громадська організація – бізнес”. Тобто наше завдання – створити умови для того, аби цей діалог відбувся. Що стосується антикорупційної складової, то тут, звичайно, вся надія на створення справедливої судової системи і розвиток громадянського суспільства, яке могло б адекватно контролювати всі рівні влади. Якщо перша частина нам не під силу, то брати участь у проектах, спрямованих на розвиток громадянського суспільства, в тому числі і на районному рівні, ми просто зобов’язані.

Насамкінець хочу подякувати усім організаторам та причетним до програми «Відкритий світ». Це дуже важливий досвід, який обов’язково вплине на багато моїх особистих рішень. Це, власне, і значний особистий розвиток та знання, які можна використовувати в суто практичній площині. Тому величезне дякую! – сказав на закінчення розмови Володимир Кондик.

Взяв інтерв’ю Володимир Ящук.

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.