Дев’ять листів Бальзака в Радивилів

Великий француз Оноре де Бальзак відомий як один з найпродуктивніших світових прозаїків. Надбанням людства також стала історія зворушливого його кохання до польської графині Евеліни Ганської, яка жила в селищі Верхівня (нині Ружинський район Житомирської області). Аби дістатися до неї, у 1847 – 1849 роках класик декілька разів долав австро-угорсько-російський кордон у містечку Радзивилів (нині Радивилів) сучасної Рівненщини. Свідчення про це містяться у листах Бальзака да начальника місцевої митниці Павла Францовича Гаккеля. Завдяки ним ми маємо змогу побачити генія у дещо несподіваному ракурсі: як законослухняного громадянина і господарника, відповідальну людину, щирого товариша.

Листи письменника переклав рівненський дослідник і літератор Володимир ЯЩУК. Про цю роботу веде із ним розмову кореспондент УКРІНФОРМу.

     – Як Ви довідалися про ці листи видатного француза?

– Бальзакознавці зафіксували такий факт: відомий колекціонер автографів Бальзака Шпульберк де Лованжуль наприкінці XIX століття звернувся до сина Гаккеля – голови кавказького цензурного комітету Михайла Гаккеля, котрий мешкав на той час у Тифлісі, – з проханням надіслати йому всі дев’ять листів, написаних романістом до його батька. 22 жовтня 1891 року син відправив їх адресату. Через кілька десятиліть вони з’явилися у французькому виданні, а згодом їх частина була опублікована в “Литературном наследии” (Т. 31-32. – М., 1937.- C. 337-344). Спочатку я перекладав листи з російської, а згодом скористався і надрукованими мовою оригіналу у паризькому виданні, яке допоміг одержати виходець з Радивилова Дмитро Екчинський, котрий проживав у Франції, але неодноразово приїздив на свою батьківщину.

Французьке джерело дозволило мені точно відтворити жвавий епістолярний стиль великого письменника.

     – Кожен лист Бальзака до Гаккеля – це наростання у геометричній прогресії приязні та поваги до царського чиновника…

– Справді так. Про цього прикордонного службовця Бальзак дізнався ще в Парижі перед від’їздом в Росію, коли відвідав російського повіреного в справах М. Д. Кисельова, від якого й одержав рекомендаційну записку до начальника радзивилівського митного округу – полковника Гаккеля. Саме він був найвищою посадовою особою на західному митному посту російської імперії.

     – Як складалися його стосунки з Бальзаком?

– Чиновник був попереджений про приїзд письменника, тому останнього тут зустріли з почестями. І не тільки тому, що так велів протокл. Гаккель та його дружина були високоосвіченими людьми, знали кілька європейських мов і були знайомі із творчістю автора “Людської комедії”. Як свідчать листи, з першої зустрічі між ними зав’язалися приятельські відносини.

Декілька разів переїжджав кордон в цьому місці Бальзак. І завжди після того посилав добродійному офіцеру листи із вдячністю за гостинність і допомогу у подоланні формальностей, пов’язаних з подорожжю. Гаккель, судячи за відгуками Бальзака, виконував його доручення з великим старанням. “Бачу у Вашій особі не начальника прикордонної сторожі, а доброго і відмінного друга”, – відзначає Бальзак в листі, датованому січнем 1847 року.

– Очевидно ж, саме тому й наважується Бальзак просити в начальника допомоги у, здавалося б, дрібницях…

– Авжеж. Для Бальзака, який не знав митних правил загадкової і незрозумілої для нього країни, Гаккель був доброю знахідкою. Письменник у листах просив його щоразу звертати увагу на багаж, аби нічого не пропало. Він наголошує, що послав певні свої твори – частини “Людської комедії”, адресовані або йому або російському консулу в Бродах Едуарду Краузе. Знаючи високі літературні смаки пані Гаккель, Бальзак пише: “Боюся, як би пані Гаккель не розцінила “Людської комедії” як грубий шарж”.

Пишучи із Верхівні, особливо хвилювався він за книжку “Споруди”, яка потрібна була для майстрів у Верхівні, аби за її рецептами приготувати розчини та бетони, що мали зміцнити ставкові укріплення у маєтку Ганської.

– Хіба такі зацікавлення були властиві цьому майстру пера?

– До речі, як не дивно, але у Верхівні Бальзак поринає у господарські клопоти. Свідченням цього є його лист до Гаккеля у Радзивилів, у якому йдеться про те, що з Франції незабаром надійде на митницю велика посилка, у якій будуть …щипці та камін. “Мені послали цукерки разом з книжками і вклали пару щипців, зажаданих мною як зразок, аби налагодити в Росії ( в листах Бальзак ніде не вживав назву Україна – авт.) це виробництво. Справді, цей предмет тут настільки в занедбанні, що я не зміг знайти його ніде. Ремісники, незважаючи на всі мої пояснення, навіть не збагнуть, що це таке. У Росії немає камінів, а тому, ймовірно, немає митної заборони на цей цілком незнайомий прилад. Ось чому я вважав за обов’язок доставити Вам взірець. Можливо, я помиляюсь, але розраховую на Вашу доброту й сподіваюся, що ввезення у Росію цієї дивовижі не буде заборонено”.

– Які обставини змусили Бальзака запитувати Гаккеля в одному з листів про митний збір на скрипку?

– Річ у тому, що письменник хотів зробити подарунок у Верхівні для місцевих музикантів. Тому й запитує у свого високопоставленого друга: “Чи обкладають у вас митним збором скрипки? Я чекаю прибуття двох-трьох скрипок… Чи візьмуть із мене за право ввозу? Як чинять у вас із королем інструментів?”

У всіх цих митно-кордонних справах, як підтверджують листи, важливу роль зіграло і представництво “Дому Гальперіних” у тодішньому сусідньому з Радзивиловом австро-угорському місті Броди. Бальзак не раз повідомляв Гаккелю, що “Дім” оплатить певні митні збори.

Бальзак також просив Гаккеля проконтролювати проходження посилок, які були адресовані французу. І за це теж уклінно дякував. “Прелюб”язний і ласкавий п. Гаккель, складаю вам тисячу подяк за вашу доброту і запевняю вас, що вона принесла свої плоди: мої речі зі мною, особливих пошкоджень немає, – писав він із Верхівні 6 грудня 1848 року. – Тільки лампа зовсім розбита, але я випишу іншу і виклопочу у міністра дозвіл на ввезення. Я отримав лист від мого видавця з повідомленням, що вам надісланий на адресу п. Краузе в Бродах примірник мого Повного зібрання творів, який я прошу вашу дружину прийняти. Посилка перебуває в дорозі. У ній є, крім того, наукова праця і дві книжки для мене, які я просив би опломбувати для цензури в Києві і при нагоді відіслати мені. Я вважатиму за щастя першого ж разу, коли буду проїздом у Радзивилові, зробити на кожній книжці невеличку згадку про підношення; то авторський привілей, і мені хотілося б скористатися ним у цьому разі.

Передайте, будь ласка, моє глибоке пошанування вашій дружині, нагадайте про мене панночкам і прийміть висловлення сердечної поваги, з якими я маю за честь бути в(ашим) н(айнижчим) і п(окірним) (слугою)”.

– Зупинка у Гаккеля після важких подорожей була справді рятівною для Бальзака, чи не так?

– Безумовно. Хоч як би він не натерпівся, їдучи з Парижа на Схід, тут забував про свої муки. Перебування у Гаккеля вселяло йому душевну рівновагу й полегшувало стан непевності та тривоги, у якому він перебував, коли наближався до своєї “Північної зірки” – так називав прекрасну Евеліну. В одному з листів він відкрився Гаккелю, сказавши, що ця нова для нього земля – це його кохана, а Франція – законна дружина. “За прикладом багатьох чоловіків, я частіше буватиму в коханої аніж у дружини”.

– Що сьогодні у Радивилові нагадує про Оноре де Бальзака?

– Тут з’вилася нова вулиця, яка носить його ім’я – щойно на ній зведено два будинки. У місцевому музеї теж є згадка про перебування письменника у краї.

Сьогодні ніхто не може точно вказати, де стояв прикордонний стовп, повз який гуркотів диліжанс зі знаменитим пассажиром. Вірогідно, стояв він за Лев’ятином, там, де тепер є колія на Броди. Про колишню межу достеменно нагадують лише назви тутешніх сіл – Митниця і Нова Митниця.

Віктор Мазаний. (УКРІНФОРМ).

Біля могили Бальзака на кладовищі Пер-Лашез, Париж

Фото Степана МЕЛИХА (м.Радивилів).

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

You may also like...

4 коментарі

  1. Січень 27, 2015

    […] Дев’ять листів Бальзака в Радивилів. […]

  2. Січень 27, 2015

    […] Дев’ять листів Бальзака в Радивилів. […]

  3. Січень 27, 2015

    […] Дев’ять листів Бальзака в Радивилів. […]

  4. Липень 24, 2016

    […] Пропонуємо увазі читачів повний переклад уривка дорожніх нотаток про місто Броди з «Листа про Київ» видатного французького письменника Оноре де Бальзака. Мова йде про 1847 рік. Про перебування Бальзака в Радивилові (Радзивилові) можна прочитати в іншій публікації – за цим посиланням: http://www.radyvyliv.info/devyeyat-listiv-balzaka-v-radiviliv.html […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.