До недбальства ми заохочуємо крамарів самі

Літо – це не тільки гарна й здебільшого сонячна погода, а й рої мух, що розносять бруд та нечистоти. Тому-то по-особливому злободенно в цю пору звучать застереження мити перед їдою фрукти, відповідним чином обробляти овочі й м’ясо. Але ж, наприклад, хліб, чи тістечка, чи печиво повторно в духовку не запихають – вони готові до споживання і не потребують додаткової обробки. Якщо, звісно, їх не засиджують мухи на прилавках кепських торговельників. А такі торговельники в кожному місті таки є. І в нашому Радивилові також.
     Ось пройдімося базаром, зазирнімо в крамниці – і переконаємося, що кого-кого, а нечупар та нехлюїв ніде, особливо в маленьких містечках, як Радивилів, не бракує. Відкриті коробки з печивом то тут, то там стоять на рівні собачого носа – і собаки вряди-годи пробираються між людей і жадібно придивляються, де що погано лежить.
     Якщо вони й не надкусять одного-другого печива чи бодай не лизнуть його похапцем, то навіть пилюка з-під ніг тут підіймається така… І печиво, якого авжеж не купують нарозхват, після торговельної зміни, ускладненої до того ж мухами, вже впору відмивати від піщаного нашарування. А може, тому й не купують, що охайній людині таке печиво в рот не полізе. Тільки оремі продавці чомусь на це не зважають. Утім, деякі неперебірливі покупці потім усе ж бідкаються: звідки розлад шлунка взявся? Добре, що хоч не важке харчове отруєння…
     А як у нас торгують тим же печивом чи хлібом? Чи всі продавці вважають за портрібне користуватися регулярно змінюваними відповідними рукавичками, коли кладуть хлібину або булочку в целофановий пакет? Мені, на жаль, не раз доводилося відмовлятися від поданої хлібини, бо продавець брала (брав) її просто рукою, перед тим відрахувавши на здачу гривні і копійки.
      А руками ж так легко переносяться різні мікроби, певна річ, не в пригорщах переносяться, а десь на пальцях, які щойно рахували гроші, підсували крісло, тримали віник чи зачиняли двері громадського туалету. Іноді доходить і до абсурду, коли продавець працює в рукавичках і, не скидаючи їх, веде розрахунок грішми. Розумію, що пишу про речі настільки очевидні, що нагадувати про них багатьом здається, мабуть, смішним. Але ні, це не смішно – і в цьому переконують у нашому місті базар, продовольчі магазини, ларьочки, кафе. Життєві обставини змусили стати за прилавок і торгувати людей різного рівня внутрішньої культури. Можливо, дехто взагалі не має звички вмиватися і чистити зуби. І це питання гігієни, їй-право, було б виключно їх особистою справою, якби вони не опинилися в ролі продавців, офіціантів.
      Ну, для продавців картоплі, цибулі, полуниць чи огірків можна зробити скидку, ніхто на руки й уваги не звертає. Картоплю і цибулю ми почистимо, полуниці і огірки ретельно помиємо. Інша справа, коли торгують харчовими товарами, які після купівлі вже ніхто не митиме, не пропарюватиме й не смажитиме.
      На жаль, до недбальства ми заохочуємо крамарів самі – небажанням “сваритися”, робити зауваження. А за це вряди-годи й розплачуємося зіпсованим здоров’ям – своїм і своїх малолітніх дітей, чий організм більш чутливий до атаки мікробів.

Влас НАДЧИЦЬКИЙ.

Адміністратор

системний адміністратор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.