Думки з приводу: Гірке джерело

Дехто боляче переживає, що зовсім не має впливу на своє неяскраве життя, яке часто наповнене смутком та душевними ранами, котрі роками не гояться. В інших, навпаки, завжди все стелиться гладко: немає невирішених проблем чи безвиході. Проте всі прагнуть обов’язково потрапити на гребінь життєвого моря, котрий понесе тебе наверх. Тільки запитання: яким чином досягнути цього?

І в першому, і в другому випадках людина, шукаючи «мілкого броду», вдається до послуг різноманітних носіїв окультних сил: ворожок, знахарів, дипломованих екстрасен­сів, у яких нібито на все є відповіді. Окрім того, в нашому народі рясно посіяний такий «чортопо­лох», як різноманітні вірування у прикмети, не­щасливі числа, гороскопи тощо. Щоб досягти успі­хів і завадити конкурентам, до послуг окультистів часто звертаються політики, бізнесмени, митці, спортсмени…

Кажуть, що навіть радянські космонавти, котрі заявляли, що Бога не бачили, дотримувалися пев­ного ритуалу. Наприклад, напередодні польоту переглядали фільм «Біле сонце пустелі», щоб нічо­го поганого не трапилось на орбіті.

Щоб виправдати гріх марновірства та окуль­тизму, наводять аргументи, що ворожбити нібито вірять у Бога, стіни їхніх кабінетів обліплені іко­нами і хрестами. Однак: «Та й демони вірують, — і тремтять», – свідчить Писання. А в Діях Святих Апостолів читаємо про випадок, котрий трапився з апостолом Павлом у Греції, в місті Філіпи. «І ста­лось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служниця одна, що мала віщунського духа, яка во­рожбитством давала великий прибуток панам своїм. Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: «Оці люди — це раби Всевиш­нього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!» …І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: «У Ім’я Ісуса Христа велю я тобі – вийди з неї!» І того часу той вийшов» (Дії Святих Апосто­лів, 16:16-18). Апостол не потребував такої реклами, бо за словами про Бога стояли демонічні сили зла.

Наступним аргументом прихильників окультного висувається те, що їх пророцтва збува­ються. Так, буває, що збуваються, і це не дивно, бо якщо людина в це вірить, то через самонавіюван­ня стається приречене. «Чого нечестивий боїться, те прийде на нього…» (Приповісті Соломона, 10:24). Проте існує відомий висновок: більшість хвороб від нервів. А саме психіку людини вражає спілкування з окультними силами, і часто це ста­ється не одразу.

Далі: ті, хто звертаються до темних сил, вважа­ють себе надто грішними, щоб молитися до Бога. Однак Писання констатує: «Всі згрішили». Бог при­ймає покаянну молитву всякого грішника, якщо той щиро хоче змінити своє життя. Ласкавий Не­бесний Отець виходить таким людям назустріч, як батько до блудного сина, котрий повертається до отчого порога. Всемогутній Бог здатен оздорови­ти усіх кривих, сліпих, онкохворих… Та чи люди будуть від того менше грішити?

Пригадую випадок під час служби в армії. Сол­дати йшли маршем у літню спеку. Всіх мучила спрага, а навколо поле. Раптом бачу, як молодий солдат угледів невеличку брудну калабаню і при­пав жадібно до неї, щоб напитись. Отож: марно­вірство – це і є та брудна калюжа, до котрої при­падають спраглі грішники.

Проте є й інше джерело – джерело живої, ці­лющої води. Воно в Бозі та Його Слові.

Олег Слонецький, м.Радивилів. (Християнська газета «Два береги», Київ, №3, 2021).

Слонецький Олег – член Спілки християнських письменників, автор книг оповідань “Ціна душі”, “Останній перехід”, “Колір щастя” та інших. Живе в місті Радивилові.

 

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.