Два десятки літ присвятив роботі в редакції районки
З глибоким сумом сповіщаємо, що передчасно пішов із життя колишній завідувач відділу верстки районної газети «Прапор Перемоги»
ЛУКІНОВ КОСТЯНТИН МИХАЙЛОВИЧ
(3.10.1964 – 24.04.2021)
Після закінчення Львівського політехнічного інститут він трудився в Червонограді, затим – інженером на одному з заводів військово-промислово комплексу. У 1995 році почав працювати в редакції газети «Прапор Перемоги» (Радивилів). Відповідав за верстку, поліграфічне оформлення газети, займався питаннями реклами. Завдяки його здібностям газета досить швидко перейшла на комп’ютерну верстку і тиражування в сучасних друкарнях. Костянтин Михайлович відзначався ініціативністю, наполегливістю в освоєнні нових можливостей зробити видання більш привабливим, яскравим, різноплановим. Присвятив роботі в редакції майже два десятки літ. Користувався повагою серед колег.
Висловлюємо співчуття рідним і близьким покійного.
Публікуємо написані свого часу нотатки Костянтина Лукінова про колишнього друга.
У львівському видавництві «Свічадо» в 2009 році побачила світ гарно проілюстрована книга «Світ у писанках Тараса Городецького», присвячена творчості яскравого художника, етнографа, на жаль, покійного.
Я познайомився з ним у 1993 році, прийшовши на роботу в столярний цех фірми «Гермес» у шахтарському містечку Червонограді, де він уже працював. Тарас виявився цікавим співрозмовником, надійним товаришем. Якось, побувавши в гостях у нього, я побачив його колекцію писанок і не міг не подивуватися майстерності їх розпису. Важливо, що Тарас Городецький не лише цікавився творчим надбанням краян, але й сам багато часу віддавав писанкарству, досягнувши в цьому особливому мистецтві надзвичайно високого рівня. Його пошуки чогось нового у методах їх написання, нових технологій виготовлення на основі традиційних дали свій результат. Так, з допомогою впровадженого ним електричного писачка він міг розмалювати дві – чотири писанки за день.
Тарас народився 28 серпня 1964 р. в Червонограді в патріотичній родині – батько був провідником Української повстанської армії, отримав 25 років радянських концтаборів Казахстану та Воркути.
Але це не шкодило в творчому утвердженні хлопця: середню школу він закінчив із золотою медаллю. А вищу освіту за фахом інженера-будівельника здобув у тій же «Львівській політехніці», що й я.
Писанкарством зацікавився наприкінці 1960-х. Узявся освоювати нелегке мистецтво, а що наполегливості і посидючості йому ніколи не бракувало, осягнув це візерункотворення настільки, що став одним з найавторитетніших, найшановніших майстрів-писанкарів не лише в Україні, а й у цілому світі. Його роботи (дві – три тисячі!) знають у США, Канаді, Німеччині, Чехії, Польщі, Росії…
Музейні працівники і приватні колекціонери вважали за честь мати у своїх зібраннях колоритні, своєрідні роботи Тараса Городецького. Мотиви його творів: давні народні символи в їх гармонійному поєднанні, напізабута трипільська символіка, сокальські і космацькі традиції…
Тарас Городецький у кожну писанку вкладав часточку душі, тому вона не полишала байдужим нікого. Впадають у вічі композиційна вишуканість, розмаїтий рисунок і неперевершена колористика, виняткова вправність виконання, роботи Городецького, на думку спеціалістів, неможливо сплутати з іншими, ці мініатюрні художні шедеври вирізняються з-поміж усіх інших.
Тарас Городецький був учасником перших двох Міжнародних з’їздів писанкарів, членом журі Міжнародного конкурсу дитячої писанки (Івано-Франківськ, 1996 р.).
А ще нас із Тарасом здружили мандрівки в Карпати, проходження гірських річок на байдарках. Коли він пліч-о-пліч з нами здійснював сходження на карпатські крутосхили, випромінюючи життєву енергію і силу, ніщо не віщувало наближення біди.
На жаль, хвороба вже відлічувала останні роки життя митця. 26 вересня 2006 року видатного художника-писанкаря не стало, однак книга «Світ у писанках Тараса Городецького» засвідчила, що високі поривання душі не знають тліну, мистецьким шедеврам судилося довге життя. Ці витвори мистецтва стоять в одному ряду з творчим доробком таких відомих українських писанкарів, як Оксана Білоус, Юлія Бурко-Романишин, Світлана Дейсун, Тетяна Зацеркляна, Софія Зєлик, Іван Снігур, Інна Форостюк, Олександр Чорний…
Костянтин ЛУКІНОВ (1964 – 2021).
