Дванадцять читацьких зізнань

Книжковий челендж. Приймаю естафету…
1. Я навчилася читати зі слова “магазин”, одночасно російською і українською, бо вчили і Мама, і Тато.
2. Я читала на ставку, під грушкою, в потягах, електричках, у десятках машин, стоячи – як бусьок – на одній нозі, лежачи на животі, сидячи під батареєю, добами, тижнями. Але найкраще місце для читання – то була розкладушка між кущами зеленого бабусиного агрусу. Там, тренуючи вміння їсти квасне і не кривитися, я восьмирічною готувалася стати леді, детально ознайомившись із “совєтами маладой хазяйкє”.
– Ліпше би ти молитовника взяла, – казала Бабуся. І я , щоб довести, що не дарма читаю про “пиль на вєртікальних павєрхностях”, йшла прибирати, з повними від гордості очима.
3. Певно, десятку всіх прочитах мною книг я прослухала голосом Тата. Так-так, це дуже багато. Він у мене не лінивий.
4. Читати мені, інколи, заважала Мама. Помітивши світло в кімнаті, Мама вставала серед ночі, щоб запитати: “Яка година, не підкажеш?” – і вимикала мені світло. Щоразу чинити супротив мені заважав черговий солоний огірок, без якого я не могла собі уявити ні “Острів скарбів”, ні “Трьох мушкетерів”, ні “Віднесених вітром”.
5. Я ніжно люблю Кобилянську і Багряного. А Андруховича я читала на парах. Добре пам’ятаю, що історія безглуздя світу і інтим на сипозіумі у Венеції припали на лекцію з історії. Так тоді я почервоніла, коли подивитися, що я читаю, вирішив викладач.
6. Я читала Кастанеду, Макіавелі і Ніцше – не того, шо треба, а того, шо в кайф.
7. Я не читала і не перевозила з собою книги викладачів, які змушували купувати свої творіння, хоч і купувала.
8. Я більше люблю писати, ніж читати, хоч читаю незрівнянно краще.
9. Я не перечитувала, раніше ніколи. А тепер з’явилася така книга. «Янголине мовчання», моєї улюбленої  Галини Гнатюк, я перечитала разів 20. І ще буду))))
10. Я люблю Ліну Костенко і дуже побиваюся, що Олена Теліга написала так мало.
11. Я прочитала історію свого міста, “Радивилів у перегуках віків” Володимира Ящука. І знаю точно, що якби це написав хтось інший, я б і не читала. Краще не зробив би цього ніхто.
12. Я плачу над книжками. Вголос. Сміюся теж вголос і подосі найсмішніше, що я читала, це “Троє на чотирьох колесах ” Джерома Ка Джерома.
Приходьте на книжкове свято!)))

Наталія Форемна, м.Радивилів. (Зі сторінки автора у Фейсбуці).

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.