Джерело душевного тепла та оптимізму письменника

Разом із останнім літнім теплом відійшла у вічність душа поета, гумориста, автора словника українських рим, бджоляра і просто великого життєлюба Василя Йосиповича Краснопольського. Бракує слів, щоб виразити весь сум від цієї гіркої втрати…

Василь Йосипович народився на хуторі Пріски, що біля села Башарівка на Радивилівщині. Будучи школярем, він навчався в Крупецькій семирічній школі, а в молодших класах – у школі села Батьків. Тривалий час жив у Рівному. Решту свого життя він провів у Васильківському районі на Київщині і з дуже великою теплотою згадував про рідний хутір Пріски та рідну хату. При першій нагоді поспішав приїхати знову на свою малу батьківщину і стати на батьківський поріг. Усі свої переживання він викладав у віршах. Основною тематикою його віршів були любов до матері, рідного хутора, бджіл, випадки із повсякденного життя односельчан, спогади із життя, веселі історії-гуморески. Його ім’я занесене до Літературно-краєзнавчої енциклопедії Рівненщини.

Василь КРАСНОПОЛЬСЬКИЙЛюбив спілкуватись з простими людьми, односельчанами. Його дуже цікавила історія рідного краю. Він і сам багато пережив за майже 89 років свого непростого життя. Було важке дитинство в довоєнні та воєнні роки. До школи в Крупець потрібно було йти близько 5 кілометрів через ліс і поля. Щоб потрапити на заняття, вставати потрібно було близько 4 години ранку. Ходив у на три розміри більших солдатських кирзових чоботах. Дошкуляли дощі, холод і морози, проте бажання вчитися було сильнішим. Такого життя ніколи не зрозуміти теперішній молоді, яка їздить у школу на автобусах по прогорнених від снігу вулицях.

Довелось йому рано стати дорослим. Війна застала його десятирічним хлопцем. Прямо через хутір проходила лінія фронту. Довелося йому, ще малому, побачити і підбиті танки, і знівечені тіла вбитих солдатів, а після війни втратити двох братів, яких розірвав снаряд, знайдений ними у полі. Коли батько пішов на фронт, уся домашня робота лягла на його ще дитячі плечі. Він орав, косив і робив усю чоловічу роботу – як дорослий. Життя в той час було сповнене тривог і небезпек, всюди орудували банди, влаштовувалися засідки і облави. По дорозі могли легко пограбувати або вбити. Кілька разів йому чудом вдавалось вижити після таких зустрічей.

Далі були і служба в армії в Оренбурзьких степах, і навчання далеко від дому в двох вузах, і непроста та відповідальна робота на керівних посадах. Життя ніби налагодилось: поруч була жінка-красуня, підростали діти, була престижна робота, хобі – бджільництво, кінозйомка. Життя вигравало всіма барвами. Проте недовго…

Важка хвороба підкосила його дружину Ганну – її паралізувало і вона втратила мову. Колись красива і граційна жінка перетворилась на змучену хворобою кволу жінку-інваліда. Це був важкий удар для Василя Йосиповича, проте його любов до неї не згасла. Він сумлінно доглядав за нею, навіть коли вже сам ходив із тростиною. Жодного разу він не сказав їй лайливого слова, – і до останніх днів називав її ніжно – «моя Анічка».

Навіть пройшовши через усі життєві випробування, не втратив свого оптимізму і душевного тепла і ніколи не нарікав на життя. Своє тепло він викладав у своїх віршах… Його поетичні збірки наскрізь біографічні: «Там, де виріс», «Три стежини», «Віхи життя».

Василь Йоcипович любив рідну мову. Одного разу дізнався, що на всіх поширених мовах світу вже більше трьох століть, як створені словники рим, а в українській мові з цим було дуже кепсько – почали створювати лише в XX столітті. Він не міг змиритися з тим, що українська мова пасла задніх у цьому питанні, і вирішив зробити свій внесок у розвиток української мови, створивши словник українських рим на 100 тисяч слів. Близько десяти років у нього пішло на цю нелегку та кропітку працю.

А ще володів чудовим почуттям гумору, від його дотепних гуморесок не раз заходились сміхом його слухачі. З-під його пера вийшли такі збірки гуморесок: «Де ж ти лупиш?», «Що ти хочеш, схаменись?», «Де ж вони, ті козаки?», «Веселим рядком»

Василь Краснопольський часто виступав на літературних авторських вечорах. Але більше любив виступати в школах для дітей. У нього великий доробок дитячих віршів. Це ілюстрований вірш-казка «Мандрівник», який був написаний із слів його діда, розмальовки «Мишка-мама», «Зайчиха», «Пан Коцький», «Ліс Петрика» та багато інших. Його творчість справді була багатогранна і не залишала байдужими нікого… Якщо вірш був жартівливий, то не можна було втриматись від сміху, а якщо сумний, то брав за душу до сліз

Понад тридцять віршів поета були покладені на музику молодшим братом Володимиром та композиторами Анатолієм Андруховим і Петром Головченком. Середній брат Василя Краснопольського – Микола також написав чимало гуморесок і віршів про дитинство, природу, вірне кохання та рідну хату.

Усі, хто знав Василя Йосиповича, будуть пам’ятати цього кремезного чоловіка із великим серцем та душею, його добрі очі, люблячий приязний погляд, мудрі та глибокі слова, низький приємний тембр голосу, пам’ятати його бездонне джерело душевного тепла та оптимізму. З ним ніколи не було сумно, можна було спілкуватись безліч часу – і цього було мало, а на душі ставало тепло і затишно. Він назавжди залишиться в наших серцях таким добрим, життєрадісним і світлим… У своєму вірші «Там, де виріс» він, подібно до Тараса, залишив заповіт. Нехай же покоїться його душа з Богом і збудеться його мрія…

Василь Краснопольський, поетТам, де виріс

Пролетіло моє літо
І осінь спливає,
Зима рветься до порогу,
В очі заглядає…
Не заглядуй, забарися,
Я ще ж не нажився,
Ні на небо, ні на землю
Ще не надивився.
А якщо у часі скрута,
То прошу одного:
Там, де виріс, де родився,
Був часткою всього,
Щоб росою загравав
З місяцем і сонцем,
Щоб із хати у садок
Виглядав віконцем.
Теплим вітром гойдав хвилі,
Колоски й листочки,
Рясним дощиком вмивав
Лани і лісочки,
На пахучих квіточках
Бджілкою крутився,
Щоб в пташиних переспівах
І мій голос лився.

Віталій КРАСНОПОЛЬСЬКИЙ, племінник, художник-дизайнер поетичних збірок, редактор словника українських рим Василя Краснопольського. (Газета “Наш Прапор Перемоги”).

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.