Експедиція за давнім ремеслом: з Радивилова – на Закарпаття

Прагнення до нового, застосування новітніх технологій, використання сучасних матеріалів все більше віддаляє в забуття промисли, які використовувалися віками. Вже сьогодні винаходи наших пращурів можна побачити лише у вигляді музейних експонатів. З кожним кроком в сучасне ми починаємо цінувати вироби виготовлені ручною працею, захоплюємося людськими навиками та терпінням до тривалості виробничих процесів. Ознакою смаку є використання у побуті глиняної посуди, натурального річкового каменю, тканого лляного одягу…

Одним із напрямків Радивилівського професійного ліцею є розвиток столярної справи, актуалізації виробництва до потреб споживачів, навчання здобувачів освіти корисним навикам, які дадуть їм рентабельності на ринку праці.

Відтак, з метою переймання досвіду у виготовленні дранки, команда у складі в.о. директора Віталія Альонова, заступника директора з навчально-виробничої роботи Віктора Залужного, старшого майстра Віктора Остапюка та провідних майстрів деревообробного напрямку Михайла Ревка, Андрія Гука та Анатолія Герасимчука здійснила кількаденну поїздку у віддалений присілок Синевирської Поляни, Закарпатської області, де мешкає майстер, який зберіг технологію вибору матеріалу та виробництва драниці «дідівським» способом. Мешкаючи в хижі на полонині, яка знаходиться на висоті понад 1000 метрів над рівнем моря, до якої прийшлося йти понад три кілометри бездоріжжям, де з транспорту лише коні та мотоцикли, делегація відчула всю повноту автентичної природи. Неймовірні пейзажі, будинки зі зрубу вкриті дранкою, малочисельні місцеві жителі з властивим їм діалектом, задимлені гори… все те, чого не побачиш будучи у складі екскурсійної поїздки за продуманим туристичним маршрутом, коли все на показ.

Радивилів, профліцей

Приємною несподіванкою було те, що на сусідському обійсті мешкав корінний житель присілку Федір Калинич, відома в окрузі людина, в його садибі знімали три художні фільми, колишній лісник, борець за незалежну Україну, депутат Синевирсько-Полянської селищної ради з понад 40-річним досвідом, власник хати-музею теслярських інструментів, де відвідувачі трапляються дуже рідко.

Майстер Василь, на запрошення якого ми відгукнулися, щодня посвячував нас в етапи виготовлення драниці. Вибір необхідного дерева, методика колу та відбору матеріалу, скобелювання, обробки та способи крівлі… Блукаючи довкола Чорної річки гірською місцевістю, густо вкритою трьохсотлітніми смереками та буками, «люди асфальту» із захопленням вражалися природі, диким звірям, саламандрам, птахам.

По завершенню гостювання, спустившись з гір і тримаючи оберемки драниці, учасники експедиції попрямували додому з поштовхом та натхненням для звершень, відкриттів та впровадження чогось нового в освітній процес.

Вадим Салійчук. (Зі сторінки Радивилівського професійного ліцею у «Фейсбуці»).

 (З матеріалів Вікіпедії: Дра́нка – вид покрівельного матеріалу з окремих дерев’яних дощечок. Довжина дранки становить від 40 см до 1 м. Дранка – спрощена версія ґонту, вона не має клиноподібного паза. Виготовляють дранку колоттям («дранням») дерев’яних цурок до 1 м довжиною. Для цієї мети використовують спеціальні інструменти: ніж з ресори, металевий клин з держаком. Колоди повинні бути добре висушеними: з вологістю не меншою, ніж 18 % – інакше готовий матеріал потріскається. Треба обирати стовбури без сучків – після висихання вони випадають і залишають діри.).

 

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.