І оживає атмосфера середньовіччя

Нові факти з історії Радивилівщини виявив в архівах кременецький історик Володимир Собчук, досліджуючи тему князівських та шляхетських родів Волині ХY – першої пловини ХYІІ століть. Його об’ємиста книга «Від коріння до крони» (Кременець, 2014) на більш як 500 сторінок містить цікаві матеріали про аристократію Волині з князівськими титулами, замки князів Несвідських, Збаразьких, Вишневецьких і Порицьких, спори князів Острозьки і Жеставських за маєтки, панів Гостських, рід Лідихівських, проблему достовірності двох привілеїв Вітовта тощо.

Наприклад, із роду Гостських була Ганна з Козинських Гойська (прізвище записували і так), яка заснувала Почаївський монастир і 1597 року подарувала йому відому ікону Божої Матері. За реєстром 1570 року пан Гостський сплачував податок і за Перенятин, Башарівку та Волицю, які тримав під заставою. На думку дослідника, Волиця – колишня назва села Підзамче (нині Радивилівського району). У 1578 році Ганна Тихнівна Гостська отримала 1200 кіп грошів у Богдана Батківського на маєтках Перенятин, Башарівка, Волиця Кременецького повіту. У 1583 році, після смерті чоловіка, вона все ще зберігала права на заставні маєтки Перенятин і Башарівка.

Один з Гостських, Гаврило Романович, у 1613 році разом із дружиною Палагною Богданівною з Хрінницьких, удовою луцького повітника Киндина Хом’яка-Смордівського, судився в трибуналі з Яном Жоравницьким за маєток Крупець (нині село Радивилівського району), що являв собою спадщину Немири Хрінницького.

У 1618 році суддя Самуель Макарович Лідихівський купив у Миколая Івановича Батківського третину в селах Перенятин і Волиця. Трохи пізніше він викупив тут і решту, розмежував ці поселення із селами Батків та Башарівка, які належали Северину Батківському, а при тому ще й прикупив у сусіда землю на 5 тисяч золотих. А в 1638 році у Миколая Оссолінського та його дружини придбав частину маєтку Коритно, котрий складався з села Коритно та присілків Рідків і Хотень (нині село Хотин Радивилівського району).

У 1629 році пан суддя отримав привілей на локалізацію містечка під назвою Краснополь у маєтку Перенятин. Поява такого топоніму, як Краснополь (не зберігся), пояснює походження поширеного досі на Радивилівщині прізвища Краснопольський.

Після смерті Самуеля в 1640 році його вдова судилася зі спадкоємцями покійного воєводи Павла Дзялинського та деякими іншими особами за село Пляшева та його присілки Острів, Пляшівка, Рідків (ймовірно, цю судову тяжбу розпочав ще її чоловік). За вироком Кременецького земського суду 1644 року Лідихівській дозволили викупити цей маєток, який ще за півтора століття до того був відданий у заставу предками.

Волинь, історія, Володимир СобчукПісля смерті Самуеля його син, проводячи поділ спадщини із братами, отримав деякі населені пункти. У 1699 році в ухвалі Волинського сеймику він згадується як пан Лідихівський на Коритні. Між тим реєстр 1673 року не зафіксував його частки в містечку Перенятині та його передмістях.

У цій публікації наведені лише деякі факти з унікального дослідження Володимира Собчука, уродженця села Лідихів біля Почаєва. Як він розповідав мені, першим містом у його житті в дитинстві став Радивилів, а першим великим містом стали Броди. Від 2005 року він – доцент кафедри суспільних дисциплін Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка і вчений секретар Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника.

Підготував Володимир Ящук, м.Радивилів.

Володимир Ящук

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

Можливо, Вам це сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.