…І пливуть через душу мою

4 березня 2015 року виповнюється 200 років з дня народження Михайла Вербицького – українського священика, композитора, диригента, громадського діяча, автора музики до українського державного гімну.

Михайло Вербицький – один з перших професійних композиторів Галичини, народився 4 березня 1815 року у селі Явірник Руський на Лемкiвщинi у родині греко-католицького священика. Після смерті батька опікунство над хлопцем взяв його далекий родич – перемишльський єпископ Іван Снігурський – засновник музичної школи при перемишльській кафедрі УГКЦ.

У другій половині сорокових років Михайло Вербицький пише релігійну музику – в цей період з’являється літургія на мішаний хор, знамените «Ангел вопіяше» та інші церковні композиції. З активізацією театрального життя Вербицький створює музичний супровід до театральних вистав, здебільшого перекладної польської, французької, німецько-австрійської драматургії.

Вербицький написав музику до понад 20 вистав – «Верховинці», «Козак і охотник», «Проциха», «Жовнір-чарівник» тощо. У 60-х роках композитор знову звертається до жанру співогри, коли у Львові був відкритий театр «Руської Бесіди». Для цього театру Вербицький пише побутову мелодраму «Підгіряни», одну з найпопулярніших п’єс композитора, згодом «Сільські пленіпотенти», «Простачку».

В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Помер Михайло Вербицький 1870 року в Млинах у віці 55 років.

Пісня-гімн «Ще не вмерла Україна» вперше прозвучала 150 років тому як заключний номер першого на західноукраїнських землях шевченківського концерту, влаштованого в Перемишлі 10 березня 1865 року на роковини смерті Шевченка. Популярність твору М. Вербицького постійно зростала, його виконання стало частиною всіх святкових патріотичних концертів.

Музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України 15 січня 1992 року, що знайшло своє відображення у Конституції України. Проте тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України», яким пропонувалося затвердити як Державний та Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна».

У той же час перша строфа гімну, згідно з пропозицією президента, звучить: «Ще не вмерла України і слава, і воля».

Рідна країна

Ти скажи нам, скажи, Україно
Знову й знову пісні ці я чую,
І пливуть через душу мою,
Де той хмель зелененький
ночує,
Чи зозуля кує у гаю,
Чи у лузі розквітла калина
Чи згасає у сутінках день.
Ти скажи нам, скажи, Україно,
В чому сила народних пісень?
Чи слова їх, сердечні, нехитрі,
І мотив просівають віки,
Що тремкі, як тополі на вітрі,
І дзвінкі, як весняні струмки?
І чому так за душу хапають
Ці тополі і ці ясени
І криниці, що в полі копають
Козаки – твої вірні сини?
Вони світ вже давно полонили,
В них і тиша, і радість, і грім.
Розмаїття яке! Скільки сили! –
Тож безсмертний Вербицького
гімн
Заспіваймо всіма голосами,
Всім народом – і Захід, і Схід –
Батьки й діти, умиті сльозами,
Ворогам не здолати наш рід!

Євген ГУДИМА, м.Радивилів.

Євген ГУДИМА

вчитель

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.