Ідеї козаччини на переломному рубежі: 30 літ тому
На початку липня відзначається 370-річчя Берестецької битви 1651 року, однієї з найбільших у Національно-визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Відбулася ця битва на території, яка до 2020 року входила до Радивилівського району, а нині перебуває в складі Дубенського. У газеті «Прапор Перемоги», яка видається в Радивилові (раніше Червоноармійську) вже 80 років, однією з важливих стала тема Берестечка, козацької слави.
З часу відкриття в 1967 р. музею-заповідника «Козацькі могили» (нині Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви») газета раз у раз публікує матеріали про Берестецьку битву. Однак у них аж до кінця 80-х років, як правило, перебільшувалося значення соціальних факторів, натомість притушовувався національно-визвольний характер боротьби.
Та й кількість уміщуваних матеріалів не могла задовольняти читачів. Утім, будь-які спроби розширити козацьку тематику розцінювалися тодішніми видавцями газети, зокрема райкомом КПУ, як «прояв націоналізму». Навіть передрукування тоді ще журнального уривка з роману Павла Загребельного «Я, Богдан» спричинило застереження з обкому КПУ.
Надію на національне пробудження заронила перебудова. І в номерах за 11 і 13 липня 1985 р. «Прапор Перемоги» (редактор Антон Лісничий) подає велику статтю «На полі ратному під Пляшевою», де її автор, бродівський історик і краєзнавець Дмитро Чобіт на основі нових, виявлених ним у польських архівах фактів робить спробу заповнити деякі «білі плями» у висвітлені ходу битви 1651 р.
А вже з 1988 року тема Берестечка посідає доволі чільне місце. Своє цікаве дослідження «Віч-на-віч з Кобзарем» до 140-річчя написання Тарасом Шевченком «Ой чого ти почорніло…» в номерах за 7, 9, 12 і 14 липня друкує дубенський письменник Микола Пшеничний. Він розповідає про обставини написання відомого вірша, присвяченого Берестецькій битві, аналізує його смислові акценти, розмірковує над пожовклим часописом «Основа» за 1861 рік, де цей твір уперше був опублікований, інформує про його переклади іншими мовами, про покладення на музику такими композиторами, як Микола Лисенко, Сидір Воробкевич, Григорій Фінаровський, Костянтин Данькевич, Левко Ревуцький. У номері за 20 липня Микола Пшеничний уміщує іще одну статтю, де провідною стала тема Берестечка, – «Пам’ятаю Пляшеву – наче пісню, умиту сльозою».
У матеріалі «Те містечко Берестечко…» (1 вересня) доктор мистецтвознавства Олександр Правдюк розповідає про маловідому пісню, записану на Волині Миколою Костомаровим, вона – про поразку козацьких військ і дуже відповідає настроям 1651 року. «Зачаровані вогнем. «Козацькі могили»: історія, пам’ять» – так називається велика стаття, подана газетою 6, 8 і 10 вересня. А в матеріалі «Козацькі портрети» журналіста Володимира Ящука (20 вересня) йдеться про антропологічні дослідження черепів, знайдених на місці козацьких переправ.
Із публікацій 1989 року привертають увагу ті, які з’явилися під час кампанії захисту «Козацьких могил» від затоплення внаслідок планованого будівництва водосховища для Рівненської АЕС. Започаткував розмову кандидат історичних наук з Рівного Гурій Бухало – статтею «Врятуймо нашу святиню!» (3 лютого). Після цього з’являються пристрасні роздуми тодішнього завідувача музею-заповідника Павла Лотоцького «Хто ми такі і чиї ми діти» (11 лютого), кореспонденції «Відкидаючи мораль пристосуванства» та «Бесіда з проектантами» (21 лютого). У номері за 14 березня друкуються «Відгуки читачів». Проблема, що називається, зачепила людей за живе. Свідчення тому – і публіцистичні нотатки «Не буде прощення» (15 квітня). Було видно, що «Козацькі могили» дедалі помітніше починають усвідомлюватися багатьма як святиня нашого духу.
Важливою акцією стало й те, що через музей-заповідник проліг маршрут Всеукраїнського Шевченківського свята. В районі побували письменники Всеволод Нестайко, Віктор Кава, Євген Шморгун, Микола Сом, Анатолій Костецький та інші. Про цей захід газета розповіла в матеріалах «Шевченківське свято» (20 травня), «Слово письменників» (23 травня).
А в замітці «Розмова на «Козацьких могилах» (6 червня) знаходимо першу згадку про те, що приїжджі, перед якими виступив, зокрема, письменник Роман Іваничук, розгорнули жовто-блакитні прапори. Деякі цікаві факти славного минулого висвітлені в кореспонденції «Солонів: поблизу Берестечка» (10 червня).
«Козацькі могили» стають місцем протистояння комуністичних і народжуваних демократичних сил, що знаходить своє відображення в статтях «Під жовто-блакитними прапорами», «Національна свідомість: надбання, пошуки», «Ваша слава не вмре, не загине…» (опубліковані в червні). Тут панує офіційна точка зору, у двох перших матеріалах заявлене несприйняття національної символіки.
У публікації «Радянські письменники на «Козацьких могилах» дає інтерв’ю, зокрема, Євгеній Долматовський (8 липня). А в матеріалі «І кожного разу – нові враження» (10 серпня) йдеться про перебування на місці Берестецької битви делегації канадських українців. “«Та ще мене гайворони укрили…» «Козацькі могили»: маловідомі факти»” – так озаглавлено інтерв’ю з завідувачем музею-заповідника Павлом Лотоцьким (14 листопада), де наведено приклади зневажливого ставлення компартійних зверхників до важливої пам’ятки української історії.
Отже, 1989 рік, як це видно й на прикладі газети «Прапор Перемоги», виявився переломним в оцінюванні «Козацьких могил» та їх ролі в національному пробудженні народу.
У 1990 році битві під Берестечком газета присвятила майже весь номер за 14 червня, а також випустила додаток «Козацька слава» (формату районки, на 4-х сторінках). Тут і думки доктора історичних наук Ігоря Свєшнікова, і розповіді про мистецьку цінність робіт Івана Їжакевича в селі Пляшева, про перспективи заповідника. Вміщено відгуки видатних діячів літератури та культури, що їх вони залишили в книгах відгуків.
У звіті про вшанування козаків («Дні поминання», 23 червня) уже не знайти ідеологічних ярликів, розповідь підкріплена знімками: на них — маєво прапорів, дає автограф народний депутат України Левко Лук’яненко… У такому ж неортодоксальному ключі витримано звіт журналіста Володимира Ящука з першої республіканської науково-теоретичної конференції «Берестецька битва в історії України», яка відбулася в селі Острів («На скрижалях історії», 26 червня).
А от на зустрічі за «круглим столом», про яку газета розповіла у звіті «Вивчаймо, гордімося, не заплямуймо» (7 липня), була спроба – з ініціативи райкому КПУ після відзначення річниці битви – змістити деякі акценти в сторону узвичаєних тлумачень, у номері за 17 липня надрукована стаття «Богдан Хмельницький», у якій стверджувалося, що Переяславська Рада була для гетьмана єдиним виходом у тій політичній ситуації, що склалася.
Про чергову наукову археологічну експедицію в села Пляшева і Острів на чолі з Ігорем Свєшніковим іде мова в кореспонденції Володимира Ящука «На місці переправи» (4 серпня). 4 вересня газета вмістила «Думу козацьку про війну з козаками під Берестечком…» – твір XVII століття. А 18 жовтня опубліковано історичний нарис «Іван Богун», де особлива увага приділена його ролі в битві 1651 р. Про вивчення обставин цієї битви відомим істориком і письменником розповідає розвідка «Микола Костомаров» (10 листопада).
Особливо великий інтерес до «Козацьких могил» виявився в 1991 році, коли відзначалося 340-річчя битви. І газета, починаючи з першого номера («Триста сорок років тому»), постійно вела важливу тему.
Серед найбільш цікавих були такі публікації: «Під містечком Берестечком» (21 лютого, про перебування на місці битви Лесі Українки), «Поле козацької звитяги» (8 березня, про ймовірний приїзд у село Пляшева Тараса Шевченка), «В оцінці Михайла Грушевського» (16 квітня), «Оновлення і розбудова» (25 квітня), «Зерно, з якого виросла воля до боротьби» письменника Євгена Сверстюка (7 травня), «Ян Казимир» (11 червня), добірки віршів.
До 340-річчя битви вийшов спеціальний номер «Прапора Перемоги», був випущений і додаток до нього «Козацька слава». Тут і статті про мистецькі скарби музею-заповідника, про історію Берестечка…
А про самі урочистості, на яких побували до пів мільйона чоловік, газета розповіла на двох сторінках у матеріалі «Сила духу народного» (репортаж робили Володимир Ящук і фотограф Василь Грицайчук).
У своєму виступі тоді при відкритті пам’ятника козакам і селянам-повстанцям Голова Верховної Ради Леонід Кравчук зазначив (за редакційним записом його виступу на диктофон):
«Ми маємо відвоювати суверенність нашої України. Ми відвоюємо, завоюємо її, тому що вона нам належить по праву. Але ми маємо бути всі разом, ми маємо бути разом для того, щоб пройти цю велику й складну дорогу».
Текст виступу було повністю надруковано в районній газеті «Прапорі Перемоги» за 20 червня 1991 p., ніде більше він не публікувався.
Незважаючи на делікатність формулювань, він цілком пройнятий думкою про неминучість дальшої суверенізації України. Під час виступу та по його закінченні над натовпом пронеслося скандування: «Україні – волю!», «Ні – союзному договору!» Хтось пробував підігріти пристрасті й образливими вигуками на адресу Л. Кравчука. Дев’яностап’ятилітній Патріарх Київський і всієї Руси-України Мстислав зауважив:
«Я вірю тим синьо-жовтим нашим кольорам, там є радість, там є надія, там є творчість. Хотів би потиснути руку й нашому Президентові Леонідові Макаровичу… Своїм ділом покажемо, що ми таки дбаємо про великі справи». Кравчук відгукнувся на це реплікою: «Треба всім працювати разом на ту ціль, яку маємо».
До проголошення незалежності України залишалися лічені дні.
Підготував Володимир ЯЩУК, почесний член Національної спілки краєзнавців України, журналіст.
1 Response
[…] Щорічно у Національному історико-меморіальному заповіднику “Поле Берестецької битви” у Пляшевій вшановують пам’ять загиблих козаків та селян. Відбуваються панахида та інші заходи. У 1991 році сюди з’їхались 500 тисяч людей, найбільше за… […]