Імена в історії одного села

Пустоіванне, кладовищеДумки про ціну життя, про невідворотність смерті проймають нас не тільки в дні християнського поминання померлих чи під час відвідання могил рідних.

Тема скороминущості всього сущого приходить у наше світовідчуття і з великої літератури. Згадаймо відоме шекспірівське «Бути чи не бути…» («To be, or not to be»). Тема могил стоїть на помітному місці в творах Тараса Шевченка. Його відомий зі шкільної програми вірш «Розрита могила» навіяний тим, що в ті часи поширилася практика розкопувати старі могили з метою археологічного вивчення давніх часів. Але поет вважав могили важливими свідченнями епохи козаччини і їх розкопки розцінював як наругу над національними святинями, до того ж це перечило й традиційній народній моралі, яка до найбільших гріхів відносить наругу над могилами.

А ось і в «Лісовій пісні» Лесі Українки зринає сакральна тема: «Мавка. Ні, се так добре – умерти, як летюча зірка… Лукаш. Годі!.. Не хочу про таке! Не говори!»

«Люди мають за звичайне не пов’язувати смерть з абсолютним знищенням, – пише німецький філософ Артур Шопенгауер, – не було ще жодної людини, яка б не бажала дожити до завтрашнього дня». Ну, твердження це далеко не безспірне, коли не забути про наявність суїциду, а все ж достатньо влучне.

Ціла книга під назвою «Кладовищні історії» написана Борисом Акуніним (справжнє ім’я і прізвище Григорій Чхартішвілі).

Але ці нотатки – аж ніяк не спроба аналізувати кладовищну тематику в літературі, це, мабуть, певною мірою відгомін тих почуттів, які охопили мене після відвідання сільського кладовища в селі Пустоіванному.

Сільське кладовище багато може розповісти і нагадати сельчанам про минуле села і всього цього краю, але мало що здатне повідати людині заїжджій. Однак у Пустоіванному знайшли останній спочин і люди, які свого часу відігравали помітну роль у житті всього Радивилівського району, їх досі пам’ятають не тільки в цьому селі.

Тут поховані керівники сільськогосподарських підприємств, спеціалісти сільськогосподарської галузі Іван Васильович Крук (1943 – 2005), Микола Федорович Котюк (1954 – 2003), Дмитро Іванович Робейко (1948 – 1999), Ілля Іванович Синіцький (1948 – 2011) та інші.

До випуску районної газети «Прапор перемоги» докладали зусиль друкар Микола Миколайович Перетятко (1958 – 1993) і журналіст Віктор Остапович Топоровський (1972 – 2002). На жаль, їхнє життя було таким коротким: Микола помер від невиліковної хвороби, Віктор тридцятирічним трагічно загинув у Португалії. Поряд з ними поховані їхні батьки. До речі, Микола Антонович Перетятко (1923 – 2008) як учасник бойових дій Другої світової війни часто приїздив у Радивилів на урочистості з нагоди Дня Перемоги над нацизмом, був активним і в громадському житті села.

На цих фотознімках – деякі могили відомих людей села Пустоіванне.

Пустоіванне, Іван КрукМикола Котюк, Пустоіванне, РадивилівДмитро Робейко, Пустоіванне Пустоіванне, Ілля СиніцькийМикола Перетятко, Пустоіванне Пустоіванне, Перетятко, ветеранТопоровські, Пустоіванне, кладовище Віктор Топоровський, журналіст, Радивилів

Читайте також: Пригадалося свято в селі Пустоіванне

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.