Імена в назвах вулиць Радивилова

Традиція називати вулиці іменами видатних діячів досить давня. Ось і в назвах вулиць Радивилова записані імена відомих людей, які мали відношення до нашого краю, до історії міста. Але не всі, особливо школярі, як слід орієнтуються в цих назвах, знають бодай побіжно про те, яке відношення до Радивилівщини і історичної Волині мали люди (якщо взагалі мали), імена яких значаться на будинкових табличках з назвами вулиць. Тому спробуємо в найзагальніших рисах заповнити прогалину в знаннях. Довідки розташовані в довільному порядку і стосуються не всіх персоналій, чиї імена вписані в назви вулиць Радивилова.

РадивилівВулиця Т.Шевченка, між вулицями Максима Кривоноса та Остапа Вишні, в районі професійного ліцею. Видатний поет і мислитель Тарас Шевченко в 1846 році побував у нашому краї, намалював 4 акварелі з видами Почаївської лаври, записував пісні. На акварелі з видом із тераси Почаївської лаври вдалині видно Підкамінський монастир. Очевидно, тоді ж відвідав поле Берестецької битви 1651 року, що знайшло згодом відображення у його вірші «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?..» Тарас Шевченко згадував у своїх творах міста Дубно, Берестечко, Острог, Корець, річку Ікву.

Вулиця Лесі Українки, паралельна до вул. Почаївської. Видатна поетеса Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) ще, вочевидь, у дитячі роки приїздила з матір’ю на «Козацькі могили», до сіл Пляшева і Острів (нині Радивилівського району). У дорослому віці побувала на станції Радивилів (Радзивилів) у 1891, 1893, 1895 роках. Леся Українка у листі від 9 травня 1891 року із села Колодяжного на Волині писала до Львова дружині Івана Франка, запрошуючи в гості: “Хоч їхати залізницею мусите довго, однак я мислю, що їдження не маєте брати багато, бо в Радивилові треба чекати дві години, а за той час можна купити собі, що треба… Від Радивилова до Ковеля (остатня станція Ковель) їхати вже недовго, до 6-ї г. вечора, тільки одна невигода – пересадка в Здолбунові”.

Вулиця І.Франка, одна з центральних вулиць, виходить до площі Незалежності. Письменник Іван Франко не раз приїздив у Броди, публікував про це місто статті, а в Радивилові бував проїздом зі Львова в Київ, а також у Колодяжне на Волині (коли їздив у гості до Лесі Українки). Підтримував приятельські контакти з радивилівським лікарем і письменником Модестом Левицьким.

Вулиця М.Грушевського, одна з найдовших вулиць міста, на цій вулиці розташована Радивилівська школа-гімназія, йде від пожежної частини до вул. 24 Серпня біля залізничного вокзалу. Український історик, громадський та політичний діяч Михайло Грушевський у 1907 році неодноразово проїздом побував у Радивилові (Радзивилові). Був Головою Центральної Ради Української Народної Республіки (1917 – 1918 роки).

Вулиця М.Коцюбинського, йде від стадіону «Колос» біля під’їзної залізничної вітки до комбінату хлібопродуктів. Український письменник Михайло Коцюбинський – автор повісті «Тіні забутих предків», новел. У 1906 році бував у Кременці, де зберігся будинок, у якому він жив (нині вул. Ю.Словацького, 6). Як журналіст друкувався в губернській газеті «Волынь» (Житомир). У Вінницькому літературно-меморіальному музеї М.Коцюбинського з його особистих речей збереглося крісло, придбане в Радивилові (Радзивилові) 1890 року на перший літературний гонорар, та дзеркало.

Вулиця Олени Пчілки, йде від вул. М.Маркелова, сусідні паралельні вулиці – вул. М.Левицького і вул. І.Їжакевича. Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач, з дому Драгоманова) (1849 – 1930) –українська письменниця, перекладач, етнограф, публіцист, громадський діяч, мати поетеси Лесі Українки, сестра професора Михайла Драгоманова. Очевидно, бувала на полі Берестецької битви 1651 року.

Вулиця І.Їжакевича, між вулицями Лісовою та Олени Пчілки. Іван Їжакевич (1864 – 1962) — український живописець і графік. У 1911 – 1914 роках розписував Свято-Георгіївську церкву створюваного заповідника «Козацькі могили» (село Пляшева), з учнями на її фасаді намалював композицію «Голгофа» на біблійну тему, було намальовано також чотири колоритних портрети на колонах, оздоблено склепіння над балконом, ворота і двері.

Вулиця Б.Хмельницького, йде від вул. Остапа Вишні до околичної вул. Нахімова біля села Бугаївки. Гетьман Богдан Хмельницький, очоливши Національно-визвольну війну українського народу в сімнадцятому столітті, брав участь і в Берестецькій битві 1651 року. Про його роль у цій битві написано в романі у віршах «Берестечко» Ліни Костенко і романі «Я, Богдан» Павла Загребельного.

Вулиця І.Богуна, з поворотом іде від вул. Простої до вул. П.Стрижака. Іван Богун (? – 1664) –український військовий і державний діяч, козацький полководець часу Хмельниччини, полковник подільський, згодом — кальницький і паволоцький. Відіграв значну роль у Берестецькій битві 1651 року біля сіл Пляшева і Острів (нині Радивилівського району) як наказний гетьман.

Вулиця І.Мазепи, йде від вул. І.Богуна до вул. О.Пушкіна. Гетьман Іван Мазепа в новорічні дні 1706 року не раз проїздив у справах з Кременця на Броди, а звідти у Дубно, мабуть, побував і в Радивилові (Радзивилові). Новий, 1706 рік зустрічав у княгині Ганни Дольської на хуторі Біла Криниця біля Кременця.

Вулиця М.Залізняка, паралельна до Залізничної. Максим Залізняк (бл. 1740 – 1768) — керівник гайдамацького повстання (1768 – 1769 років), відомого під назвою Коліївщина, козацький отаман. Максим Залізняк став одним з головних героїв поеми «Гайдамаки» Т.Шевченка, історичної повісті М.Старицького «Останні орли», йому присвячено пісню «Ой літа орел» (музика М. Лисенка) та думу «Про козака Максима Залізняка».

Вулиця Г.Чубая, між вул. Садовою і М.Грушевського. Поет Григорій Чубай (1949 – 1982) народився в селі Березини (нині Радивилівського району), навчався в школах сіл Довгалівка (Великі Жабокрики) і Козин. Зазнав переслідувань за вільнодумство з боку репресивних органів СРСР. Автор посмертно виданих книг поезії «Говорити, мовчати і говорити знову» (1990), «Плач Єремії» (1999) та «П’ятикнижжя» (2013).

Вулиця М.Похільченка, йде від вул. Конституції до вул. П.Стрижака, між вулицями Молодіжною і Квітковою. Микола Похільченко (1936 – 1992) був керівником Червоноармійського району (в 1975 – 1988 роках). Сприяв газифікації району в 70-і роки, розвиткові сільського господарства, будівництву (споруджено школи, клуби, дитсадки, медичні установи, житлові будинки, табір відпочинку школярів «Веселка»).

Вулиця М.Левицького, від вул. М.Маркелова, паралельні вул. Володимирська і вул. Олени Пчілки. Письменник Модест Левицький (1866 – 1932) у 1900 – 1912 роках жив у Радивилові і працював залізничним лікарем. Саме в цей час випустив свою першу книжку «Оповідання» (1907). З Радивилова часто їздив у Київ, де підтримував зв’язки з українською інтелігенцією, письменниками. З Радивилова їздив і в село Колодяжне на Волині – надавав лікарську допомогу Лесі Українці, був її приятелем.

Вулиця У.Кармелюка, паралельна до Кременецької, від вул. Єднання. Устим Кармелюк (1787 – 1835) – український національний герой, керівник повстанського руху на Поділлі у 1813 – 1835 роках проти національного і соціального гноблення. Його ім’ям названо вулиці в багатьох містах України.

Вулиця В.Мандрика, між вулицями Квітковою і Оноре Бальзака. Лікар Василь Мандрик (1955 – 2000) у 1980 – 2000 роках був лікарем-анестезіологом центральної районної лікарні в місті Радивилові. З його ініціативи було організовано і відкрито перше в Радивилівському районі відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Талановитий лікар, майстер своєї справи – такий спогад залишив він про себе серед колег і пацієнтів.

Вулиця О.Довбуша, йде зиґзаґоподібно від вул. Олександра Невського до вулиці Балки. Олекса Довбуш (1700 – 1745) – відомий ватажок опришків у Карпатах. Опришки – учасники селянського повстанського руху в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти шляхти, бояр, феодалів.

Вулиця П.Козланюка, йде від вул. Кременецької біля церкви св. Олександра Невського і біля дендропарку повертає до вул. Паркової. Письменник Петро Козланюк (1904 – 1965), автор роману «Юрко Крук» та численних оповідань, у 1930-і роки жив у Радивилові (нині вул. Кременецька), одружився з місцевою дівчиною. Не раз приїздив у місто і в післявоєнні роки.

Вулиця Г.Сковороди, йде від вул. Олександра Невського до вул. П.Козланюка. Григорій Сковорода (1722 – 1794) – український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог. У Радивилові побував проїздом у 1745 і 1750 роках.

Вулиці Сидора Ковпака, Андрія Демьохіна, Опанаса Волковенка, Павла Стрижака, Миколи Маркелова, Михайла Четвертного, Семена Чепчуріна названі на честь героїв Другої світової війни. Вулиця П.Стрижака використовується як об’їзна на шляху Почаїв – Рівне.

Вулиця Володимира Стеценка в районі меморіалу Слави носить ім’я радивилівця, офіцера, який загинув під час бойових дій в Афганістані.

Підготували Наталія Мелих, Володимир Ящук.

На фото: Радивилів, вулиця Олександра Невського; на лицьовому фото публікації – вулиця Почаївська.

Наталя Мелих

кореспондент

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.