Іван Франко – в Радивилові і Бродах

Сьогодні виповнюється 160 років від дня народження Івана Яковича Франка, українського прозаїка, поета, публіциста, перекладача, ученого, доктора філософії, громадського і політичного діяча. 

У різні роки йому випадало бувати проїздом і в Радзивилові (Радивилові), адже тут, їдучи поїздом зі Львова в Київ чи на Волинь у Колодяжне, він мусив зупинятися, доки залізничники міняли під вагонами колеса колісних пар (у тодішній Автро-Угорщині і Росії була різна ширина залізничних колій).

Десь на початку 1885 року Іван Франко вперше через Радивилів їхав до Києва. Хотів побачити Велику Україну. Були плани за сприянням патріотичних українців заснувати україномовний часопис у Львові (у Росії царський уряд заборонив українську мову). Оселившись у Єлисея Трегубова, вчителя приватної колегії П.Галагана, Іван Франко познайомився тут із сестрою його дружини – Ольгою Хоружинською, випускницею інституту шляхетних дівчат, слухачкою Вищих жіночих курсів, яка щойно приїхала з Харкова. Вона стане його дружиною.

Іван Франко з дружиною; БродиОдруження відбулося в Києві наступного року. Іван Франко передбачав, що за ним стежать, тож відразу після весільного обіду вирушили поїздом на Львів. Тривога не полишала до самого кордону і навіть на кордоні, в Радивилові. Як згодом з’ясувалося, вона не була безпідставною, адже відразу після від’їзду молодят на допит викликали Трегубових, у яких Франко спинявся на проживання, а також політично активних Житецького, Старицького та інших, котрі побували на весіллі. Навіть священика, який вінчав молодих, звинуватили в тому, що потурав «неблагонадійному».

У 1891 році Іван Франко їздив у село Колодяжне на Волині до Лариси Косач – Лесі Українки. Перед тим вона в листі розповідала про особливості дороги: «Хоч їхати залізницею мусите довго, однак я мислю, що їдження не маєте брати багато, бо в Радивилові треба чекати дві години, а за той час можна купити собі, що треба… Від Радивилова до Ковеля (остатня станція Ковель) їхати вже недовго, до 6-ї г. вечора, тільки одна невигода – пересадка в Здолбунові».

Іван Франко їздив до Києва і перед Великодніми святами 1909 року зі Львова. Він уже був дуже хворий: не міг без сторонньої допомоги вдягатися, їсти – відмовляли пальці. А дорога в обидва боки була далека і втомлива. Хтось мусив допомогти письменникові при поверненні додому.

Історик Дмитро Дорошенко згадував: “Я сказав (видавцеві Чикаленку. – В.Я.), що тепер саме я вільний і можу поїхати з Франком до Львова, коли ж не дістану перепустки через границю, то в усякому разі довезу до самої границі, до Радивилова, а там служить при залізниці д-р Модест Левицький, лікар, який напевно легко дістане перепустку і завезе Франка до Львова. Треба лише його попередити. На тому ми й порішили”.

Уже на залізничному вокзалі в Києві Дорошенко зустрів сина письменника – Андрія Франка. До пропозиції супроводжувати батька той поставився без особливого інтересу  – в нього були якісь інші плани. Однак родинний обов’язок узяв гору.

“Я по від”їзді Франка сам жалував, – згадував Дмитро Дорошенко, – що не поїхав з ним, настільки Андрій здався мені несолідним. Та я надіявся, що М.Левицький стріне батька й сина і дасть з ними раду. Так воно, як я потім довідався, і сталось, їзди було поспішним поїздом усього одну ніч”.

Іван Франко неодноразово бував у місті Броди, цікавився його економічними справами, присвятив Бродам і Брідщині щонайменше три статті: «Літопис Підгорецького монастиря», «Пропінації міста Бродів», «Проект 200 000 позички Бродам». (Пропінація – монопольне право магнатів і шляхти на виробництво і продаж горілки в своїх маєтностях). Ці статті вмістив у великому томі «Броди і Брідщина» (Броди, 2014) його відповідальний редактор історик Дмитро Чобіт. Опублікував він і своє дослідження про бродівську адресу Каменяра, з визначенням місця, де той кілька днів гостював у поета Василя Щурата в серпні 1907 року. Це була українська бурса (нині вул. В.Хроновича), будинок знищила німецька авіація під час бомбардування міста в червні 1941 року. Напроти бурси стояв готель «Одеса», це приміщення в перебудованому вигляді збереглося до наших днів і використовується як житловий дім (вул. В.Щурата, 17).

У Бродах є пам’ятник-погруддя Івану Франку, у Бродах і Радивилові його ім’я носять центральні вулиці.

Володимир Ящук.

На фото (колаж): Іван Франко з дружиною на фоні залізничної станції Броди (такою вона була в часи І.Франка).

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

You may also like...

1 Response

  1. Редактор сказав:

    28 серпня, з нагоди 160-ї річниці від Дня народження Великого Каменяра, біля пам’ятника Іванові Франку в місті Броди відбулося віче.

    Ведуча заходу, директор Бродівської централізованої бібліотечної системи Віра Соловій, відзначила багатогранність таланту Івана Франка: в одній особі поєднались поет, прозаїк і драматург, перекладач і літературний критик, історик і теоретик літератури, філософ, фольклорист, мовознавець, та економіст, один з найважливіших політиків Галичини.

    Урочисто вшановуючи великого Каменяра, словами гімну «Боже, великий, єдиний», пісенну частину урочистостей розпочав лауреат обласного хорового конкурсу, присвяченого 160-річчю з дня народження І.Франка, народна хорова капела «Боян» під керівництвом Ярослава Линіва. Про це повідомив власкор ІА ZIK  з посиланням на дані Бродівської РДА.

    Про відвідини Іваном Франком м. Броди присутнім розповів директор Бродівського історико-краєзнавчого музею Василь Стрільчук.

    До підніжжя пам’ятника великого Каменяра від представників влади і громадськості було покладено квіти. На завершення прозвучали поетичні рядки та знамениті пісенні твори у виконанні хору «Боян».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.