Із зацікавленням історією, з інтересом до напівзабутого

Краєзнавчі пошуки – це не тільки перебирання старих паперів і знімків в архівах, не тільки розпитування старожилів про події давнього минулого, про факти, відомі з розповідей їхніх батьків і дідів. Мої краєзнавчі пізнання були б неабияк обмеженими, якби не сприяння багатьох ентузіастів, для яких вивчення історії Радивилова і нашого краю було сферою щирих зацікавлень, захоплень.

Се­ред таких ентузіастів три-чотири десятки років тому виявилися люди старшого віку, які знали про минуле свого міста чи села з розповідей членів родини, старожилів у часи їх молодості і таким чином зберігали важливу інформацію за останніх півтори, а то й дві сотні літ. У підготовці краєзнавчих публікацій у радивилівську районну газету «Прапор перемоги» 80 – 90-х років брали активну участь Валентин Пащук з Пустоіванного, Йосип Крам з Підлипок, Марія Степова з Ситного, Федір Бортник, Микола Ратинський, Віктор Повшик, Адам Лень, Андрій Шинкаренко, Тетяна Куделко, Євген Гудима, Максим Будько, Михайло Горлач, Лідія Ващук, Наталія Єсипенко з Радивилова та інші.

Були серед добровільних помічників і люди молодшого віку, мої ровесники, адже знати всього неможливо, а вони володіли краєзнавчою інформацією, яка мені не була відома. Згадуються вже покійні Василь Березовський, Анатолій Бельмас, Григорій Павлюк, Анатолій Дорошенко, Василь Семеренко…

Чимало зібраних ними фактів було використано мною при підготовці до друку книг «Радивилів. Краєзнавчі матеріали» (2004) і «Радивилів у перегуках віків» (2014).

Нинішня розповідь про одного з краєзнавців – Василя Івановича Березовського (19.01.1951 – 4.01.2008). І присвячується вона 70-й річниці від дня його народження. Потрапивши за вузівським розподілом на роботу в Червоноармійськ (Радивилів) у 1973 році, він зацікавився минувшиною цього містечка і нашого краю, купував історичну літературу, шукав відповідну тематику в пресі. І ділився знаннями з читачами районки, де був активним громадським автором. Звичайно, головним чином писав на теми сільськогосподарські, але й краєзнавство не залишалося осторонь головних інтересів.

Василь Березовський народився 19 січня 1951 року в селі Білоголови тодішнього Зборівського району Тернопільської області. У 1958 – 1966 роках навчався у восьмирічці свого села. Далі ще два роки вчився в середній школі селища Залізці, після закінчення якої поступив у Львівський сільськогосподарський інститут, на землевпорядний факультет. Усе життя Василь Іванович був наполегливою і відповідальною людиною. Тож не просто здобував спеціальність, а ретельно вивчав її тонкощі, проявляв активність на практичних заняттях. І закінчив інститут у 1973 році, отримавши диплом інженера-землевпорядника з відзнакою.

У 1973 – 1991 роках працював у Червоноармійському (Радивилівському) районному управління сільського господарства, яке в умовах колгоспного ладу відігравало особливу роль. Серед колег по роботі виявилися вмілі господарники Микола Похільченко, Михайло Лиходій, Євстафій Янковський та інші, які допомагали в трудовому утвердженні Василя Березовського.

Неспроста в 1991 році вже досвідчений спеціаліст був призначений начальником відділу земельних ресурсів у Радивилівському районі. Співпрацювати доводилося з багатьма людьми, адже тривало реформування сільського господарства, вирішувалися питання земельних паїв, що відбувалося далеко не завжди безболісно. І компетентність, розважливість, порядність Василя Івановича були, що називається, завжди на видноті. Його поважали колеги і всі, хто зверталися у відділ земресурсів, за людяність, чесність, доброту.

Мені часто траплялося заходити до Василя Березовського на першому поверсі приміщення райради, а потім у двоповерховому приміщенні на цій вулиці Івана Франка – заходити і в суто журналістських справах, і з огляду на краєзнавчі зацікавлення. Деколи він сидів за паперами в оточенні відвідувачів, надто зайнятий, щоб вділити час на історію, тому треба було забігати іншим разом. Це Василь Іванович вивів мене на подробиці Брусиловського прориву 1916 року в районі Радивилова, відкрив мені творчість письменника Сергія Сергєєва-Ценського, присвячену цій тематиці; взагалі Березовський багато знав про події Першої світової на Волині, сприяв у встановленні все нових фактів для газетних статей. Цікавився землевпорядник і історією української мови, купував відповідні книги. Одного разу подарував редакції рідкісний чотиритомник словника української мови Бориса Грінченка (фототипічне перевидання з першого видання 1907 – 1909 років) – мовляв, газетярам він більше згодиться.

На жаль, доля відміряла Василеві Івановичу недовгий вік – він раптово помер 4 січня 2008 року, перебуваючи в рідному селі. До свого 57-ліття не дожив пів місяця. Він умів цінувати життя, наповнювати його високим, духовним змістом. І, зокрема, й своїми краєзнавчими пошуками залишив добрий слід на землі.

Володимир ЯЩУК.

На фото: Василь БЕРЕЗОВСЬКИЙ.

 

 

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.