Кілька сторінок з історії «Просвіти» в нашому краї

Не так давно в Радивилів.info звернулася одна вчителька: її цікавили матеріали з історії просвітянського руху на Радивилівщині. На жаль, ніхто цього питання поки що не досліджував. Щоправда, свого часу були в районній газеті «Прапор перемоги» статті Федора Бортника, Миколи Мошкуна, Ігоря Киричука, які торкалися окремих аспектів діяльності «Просвіти» в Радивилові і краї. Але цього мало. А ось діяльність «Просвіти» на Бродівщині дослідив історик Ярослав Онищук. Його статтю нині й пропонуємо увазі читачів. Як приклад для наслідування.

Brody-2016-3З-поміж усіх національних суспільно-політичних та культурних товариств на Бродівщині чи не найбільшу популярність мала філія Товариства “Просвіта”. Заснована в кінці XIX ст., вона зуміла не тільки вижити в складних умовах, а й перетворитися в міцний осередок національно свідомих сил Бродівщини.

Дана розвідка побудована, в основному, на матеріалах, виявлених у фондах Центрального державного Історичного Архіву України у Львові, Тернопільського обласного державного архіву, Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України та Бродівського краєзнавчого відділу Львівського історичного музею.

Історія “Просвіти” на Бродівщині бере початок з 1891 р. Її засновником була невелика група бродівських інтеліґентів на чолі з греко-католицьким катехитом місцевої гімназії о. Григорієм Яремою. В листі до матірного Товариства у Львові, датованому 1 березня 1891 р., о. Г. Ярема писав: “Високоповажна адміністраціє. Постановивши оснувати в Бродах філію Товариства “Просвіта”, удаємся з уклінним проханням о ласкаву присилку 5 примірників статута…”1 . Цього ж дня на загальних зборах засновників філії було прийнято “Статут товариства філія “Просвіти” в Бродах”, під яким підписалися: о. Григорій Ярема – греко-католицький катехит гімназії, Петро Скобельський – гімназійний учитель, Андрій Чичкевич – професор гімназії, Володимир Лукавецький – судовий ад’юнкт, о. Юліан Мандичевський – парох в селі Білявці і т.д. Всього – 20 осіб 2 . Однак з причини формальних непорозумінь державне намісництво у Львові затвердило Бродівську філію Товариства “Просвіти” тільки 9 серпня 1891 р. 12 жовтня відбулися її установчі збори. Роботу “Просвіти” очолив о. Г. Ярема. Станом на 9 грудня 1891 р. філія нараховувала 58 членів і мала закладені читальні в селах Пониковиця і Ясенів3 .

З перших днів своєї діяльності Товариство було змушене долати цілу низку перешкод, основною з яких стало москвофільство. Провідником мосвофільських ідей було Товариство ім. Михайла Качковського, засноване в Бродах ще в 1876 р. і юридично затверджене намісництвом 22 липня 1877 р.4 “Брідська філія товариства до розвитку науки, звичаїв, ощадности під назвою Михайла Качковського” Філія “Просвіти” в Бродах займалася просвітою своїх членів, влаштовувала вечори, концерти, свята. При цьому поступово впроваджувалися в життя російська мова, звичаї, традиції. Таким чином, враховуючи близькість державного російського кордону (землі Бродівщини межували з територією Російської імперії), Товариство ім. Качковського мало неабияку популярність серед місцевого населення. Зокрема, у звіті загальних зборів “Просвіти” від 28 грудня 1899 р. зазначалося, що “…селяни не заявляють ніякої охоти до плекання “Просвіти” і що для того робота в тім напрямку натрафляє на великі трудности. Для того причиняється головно убожество селян, неохота у селян і інтеліґенції, а також деякі ворожі впливи…”5 .

Поступово робота філії “Просвіти” налагоджувалася. Згідно зі звітом до матірного товариства у 1899 р., в Бродівському повіті вже діяли 14 читалень. Із них у період 1898–1899 рр. були засновані читальні в громадах Суховоля, Черниця, Берлин, Білявці та Клекотів 6 .

Великою подією на Бродівщині стало перше Шевченківське свято, проведене з ініціативи “Просвіти” та інших українських товариств 21 травня 1900 р. З нагоди урочистості в часописі “Руслан” писалося: “Хто не обізнаний з Брідщиною, то, напевне, скаже: се нічого дивного, адже ж пам’ять Тараса пам’ятають і по селах, не то в такім великім місті і повіті… Але хто прожив в Брідщині бодай пару місяців і пізнав всі обставини сего повіта, сей навзнаки скаже: “дякувати Богу, що трупи встали і очи розкрили…”7 .

З 1902 по 1907 р. діяльність бродівської філії “Просвіти” очолював професор В. Щурат. У цей час він працював у місцевій німецькій гімназії ім. архикнязя Рудольфа на посаді викладача філософії, а також української мови і літератури. Переїхавши у Броди, В. Щурат активно включився в національно-культурне життя міста. Він виступив проти намагань дирекції гімназії скоротити обсяг навчання українською мовою, організував різні культосвітні установи, в 1903 р. його стараннями було створено гуртожиток для селянських дітей, що навчалися в гімназії. Поряд із цим В. Щурат активізував роботу філії “Просвіти”.

Однак це тривало недовго. Посилено займаючись літературною та науковою роботою (у бродівський період його життя були написані праці “З незнаного польського рукопису ХVII в.”, “Увільнення злочинця дівчиною в Бродах”, “Церкви греко-католицької парохії в Бродах” і т.д.; у 1903 та 1905 рр. він виїжджає у службові відрядження до Страсбурга та Києва), професор фактично перестав цікавитися роботою “Просвіти”. В листі до матірного товариства у Львові, написаного о. Миколою Герасимовичем 20 червня 1908 р., говорилося: “Управа філії не фунціонує. Д-р Щурат виїхав до Львова і забрав всі книжочки товариства, так що ми не знаємо навіть, хто є членом…” 8 .

25 червня цього ж року відбулися перевиборні збори, на яких було вибрано новий Виділ: головою став парох з Лешнева, о. Микола Герасимович, секретарем – викладач гімназії, історик Іван Созанський. Новообраний Виділ зумів в скорім часі відновити роботу всіх читалень, успішно відсвяткувати 40-річний ювілей Товариства “Просвіта”, провести декілька свят і вечорів. У 1911 р. у філіальному окрузі вже діяло 20 читалень загальною кількістью членів 1181 особа. Діяльність “Просвіти” дала почин до заснування товариств “Січ” на Фільварках Великих (Броди), Корсові та “Сокіл” у Підкамені 9 .

Перша світова війна принесла на Бродівщину страшні руйнування: більше половини сіл повіту були знищені, тисячі жителів розкидані по світу. В таких умовах бродівська філія “Просвіти” відновила свою діяльність тільки у вересні 1922 р. Газета “Діло” відгукнулася на цю подію так: “По причині воєнного і повоєнного лихоліття не заходив довгий час спасений луч просвіти у цей закуток нашого краю, де перед світовою війною запустив він на твердій опоці вже глибокі коріння. За почином гуртка студентів в Бродах і околиці скликано на день 11 вересня 1922 року загальні збори філії в Бродах, на які явилося около 40 учасників…”10. Згідно зі звітом новообраного голови Виділу о. Василя Павули, “філія “Просвіти” в Бродах дому власного немає, бібліотека знищена у війні…” 11. З майна залишилося лише погруддя Тараса Шевченка.

Завдяки старанням філіальної управи, робота “Просвіти” в повіті налагоджувалася. 21 травня 1925 р. у залі Товариства “Основа” в Бродах відбулися загальні збори членів філії, на які прибуло 38 делегатів від 25 читалень. На зібранні були прийняті зміни до статуту та переобрано Виділ 12.

Окрім культурно-просвітницької праці, Товариство займалося різними господарсько-економічними питаннями. Власними силами або при допомозі товариства “Сільський господар”, “Просвіта” влаштовувала для своїх членів просвітньоекономічні наради, господарські курси, економічно-промислові відчити, реферати. Часто на такі заходи запрошувалися інструктори з Львівського матірного товариства.

Однак на заваді діяльності “Просвіти” нерідко ставала польська державна влада. Так, збори філії, які мали відбутися 15 жовтня 1929 р., були розпущені поліцією як нелегальні 13. Під час пацифікації 1930 р. проведено ревізію майна бродівської філії, зачинено читальню в Кадлубиськах (зараз с. Лучківці), в Черниці, за словами пароха села о. Степана Клепарчука, військові сильно побили члена Виділу читальні “Просвіта” Степана Луміковського. Добро кооперативу і читальні знищили 14. Тоді ж й загинула бібліотека читальні. В березні 1931 р. староство взагалі заборонило діяльність бродівської читальні “Просвіти” за те, що “уряд читальні дозволяє членам “Сільробу-єдність” проводити зібрання в своєму приміщенні…”15.

Активну боротьбу проти Товариства “Просвіти” вели “сільробівці” та москвофіли. Хоча в цілому авторитет останніх на Бродівщині послабився, в окремих селах (Попівці, Нем’яч, Пониква, Лучківці, Кутище) вони мали значний вплив. Між “старорусинами” (або як їх в народі називали – “кацапами”) та українцями тривала постійна ворожнеча.

28 жовтня 1932 р. філію очолила Марія Жолнірчук. Під її керівництвом Товариство діяло аж до 1939 р. За цей час “Просвіта” стала одним із найпопулярніших організацій у повіті. Постійно проводилися свята “Просвіти”, Крут, Шевченківські, Франкові, Шашкевичівські урочистості, вечори, влаштовувалися різні здвиги, вистави, курси тощо.

Паралельно з Бродівською філією було засновано Підкамінську філію “Просвіти”, в округ якої входило 20 навколишніх сіл. Її першим головою став парох с. Черниця, активний культурний діяч Бродівщини, о. Степан Клепарчук.

Останні загальні збори бродівської філії “Просвіти” відбулися 31 грудня 1938 р. У звіті до матірного товариства Марія Жолнірчук вказувала, що філія має 52 читальні загальною кількістью 6120 членів. 17 громад мали свої читальняні домівки. В 21 селі, з ініціативи “Просвіти”, діяли дитячі садки, які відвідувало 525 дітей 16.

Однак з перших днів радянської влади у вересні 1939 р. діяльність філії “Просвіти” була зупинена, а згодом і зовсім заборонена. Її активні діячі були піддані репресіям та арештам.

1 Центральний Державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАУЛ). – Ф. 348. – Оп. 1. – Спр. 1303. – Арк. 1.

2 Там само. – Apк. 7.

3 Там само. – Apк. 10–11.

4 Там само. – Ф. 146. – Оп. 58. – Спр. 77. – Арк. 83 зв.–84.

5 Там само. – Спр. 1299. – Арк. 2.

6 Там само. – Ф. 348. – Оп. 1. – Спр. 1303. – Apк. 50.

7 Руслан. – 1900. – № 7.

  1. ЦДІАУЛ. – Ф. 348. – Оп. 1. – Спр. 1303. – Apк. 63.

9 Там само. – Спр. 1300. – Арк. 28 зв., 29.

10 Діло. – 1922. – № 34.

11 ЦДІАУЛ. – Ф. 348. – Оп. 1. – Спр. 1300. – Apк. 36.

12 Тернопільський обласний державний архів (ТОДА). – Ф. 231. – Оп. 2. – Спр. 170. – Арк. 32.

13 Там само. – Ф. 274. Оп. 4. – Спр. 165. – Арк. 26 зв.

14 Клепарчук С. Дорогами і стежками Брідщини. – Торонто (Онтаріо), 1971. – С. 143.

15 ТОДА. – Ф. 274. – Оп. 4 с. – Спр. 183. – Арк. 33. 16 ЦДІАУЛ. – Ф. 348. – Оп. 1. – Спр. 1300. – Арк. 83–84.

Ярослав Онищук, кандидат історичних наук, м.Львів.

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.