Книжка радивилівського поета Василя Ярмуся

Щойно відтрижована і випущена з друку книжка віршів радивилівського поета Василя Ярмуся «Моя поезія: Без гриму».  

Галина Гнатюк, поетеса, член Національної спілки письменників України, учитель Радивилівського НВК «Школа №2 – ліцей» імені П.Стрижака, написала в передмові до збірки:

«На початку було Слово… Так каже Святе Письмо. І від того початку кожна людина має власну дорогу до Слова. Комусь воно ввижається міфічним синім птахом щастя, якого не вся­кому дано піймати, а комусь іти до нього довго, важко й уперто, крок за кроком долаючи кам’янистий життєвий путівець, намозолюючи душу гіркими буднями. Тому й приходить те Слово не до всіх – одним падає у долю, як золоте перо казко­вої жар-птиці, іншим – виболюється, проростає і кристалізується в серці, як сіль у надрах земних. А без тієї солі людині – і хліб не хліб, і сльоза не сльоза…

Яким шляхом іде до свого слова автор цієї книги, я не беруся судити – бо нікому з нас не дано сповна відчути ні ваготи чийогось хреста, ні глибини страждань, ні сповідальної щирості вірша. Знаю тільки, що стежка його долі пролягала крізь росяні світанки сільського дитинства та юності, крізь вогонь далекої афганської війни, крізь літа невтомного учителювання і краєзнавчих пошуків. А понад усім тим – сотні віршованих рядків, народжених, виплеканих і випущених поміж люди. «Плакучий дощ зриває маску дня…», «Коли душа відходить в засвіти, Згасає зірка з іменем людина…», «Відлетіли в вирій журавлі, Душами у небо полетіли…» – такі рядки змушують повірити читача в те, що перед ним автор, який не лукавить ні у творчості, ні в житті. Поет за покликанням. Педагог за освітою. Чоловік, батько, громадянин. Твердий і непоступливий у переконаннях – і водночас ніжний замріяний лірик. Йому не байдуже ні минуле, ні сьогодення, ні майбуття народу і нації, звідси й вагання: «Чи маєм прощати убивць, Що полізли до хати, Тих, що гвалтували під гаслом «братерська любов…»? Перед нами – важке каяття чоловіка – будівничого, чоловіка-творця і чоловіка-воїна: «Я знаю, є й моя вина, Що світ жорстокіший собою…» Він визнає свої помилки, а відтак не боїться спита­ти, – ні, не в долі, а насамперед у себе самого: «О доле, доле, хто я у житті -Простий піїт, чи лицар твого духу?»

Не шукайте у цих віршах жодного позерства, жонглювання читацькою до­вірою і переміни масок, надмірного метафоризування чи перемудровування прописних істин. Цього немає. Натомість є щирість. Жертовна віра і самовідданість. Усе просто. Є добро. Є любов. Є людина. Є творчість. І Слово, яке було в Бога…»

Редактор книжки (майже на 170 сторінок) – радивилівський журналіст і літератор Наталія Янчин. Подбали про дизайн і виконали верстку Андрій Чобіт та Віталій Безпалько. Василь Ярмусь – також автор поетичних збірок «Про все, чим живу», «Нам випало жити» (Радивилів, 2008), а також кількох збірок, які поки що не відтиражовані.

Василь Ярмусь, поезія

 

 

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

1 Response

  1. Вересень 26, 2019

    […] З нагоди Всеукраїнського дня бібліотек у Радивилівському професійному ліцеї приходить тиждень бібліотеки. Зокрема, відбулася презентація нової книги радивилівського поета Василя Ярмуся «Моя поезія: Без гриму». Про її вихід у світ уже інформувало видання РАДИВИЛІВ.I… […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.