Коли відзначати Різдво, 25 грудня чи 7 січня?

У новорічні дні знову й знову спалахують суперечки на тему: «Коли відзначати Різдво, 25 грудня чи 7 січня?» Варто було рік тому блаженнішому Любомиру Гузару (УГКЦ) заявити: «Не бачу труднощів, щоб не святкувати Різдва разом – 25 грудня», як УПЦ (Московського патріархату) відразу виступила категорично проти перенесення святкування Різдва на 25 грудня. На думку ієрархів цієї церкви, святкування Різдва 7 січня для православних віруючих – давня традиція і немає сенсу переносити свято, бо для євроінтеграції це не важливе питання.

РіздвоСлід зауважити, що нині 75 відсотків православних церков у світі відзначають народження Христа 25 грудня, як відзначає його і католицька церква, лише 25 відсотків православних храмів (у тому числі УПЦ і УПЦ КП) продовжують відзначати 7 січня. Цього дня святкують Різдво і українські греко-католики.

Мало хто знає, що 7 січня, як у православних християн, чи 25 грудня, як у католиків, – аж ніяк не день народження Ісуса Христа. Неспроста в назві свята використано слово Різдво (рос.- Рождество), яке не позначає жодну іншу подію, окрім цієї, – факту Божественного приходу на землю Немовляти, Превічного Бога.

Немає жодних свідчень, що ізраїльтяни в часи Христа мали який-небудь звичай, пов’язаний із відзначенням дня народження. А в Святому письмі, як можна легко переконатися за електронними текстами, використовуючи систему пошуку, згадки про дні народження стосуються лише фараона (Буття, 40:20) та Ірода Антипи, коли загинув Іван Хреститель (Мт., 14:6; Мк., 6:21). Мало того, проповідник каже, що день смерті кращий за день народження (Екл., 7:1).

А що стосується відліку часу від народження Христа (2017 років), то в цьому певна заслуга скіфського монаха Діонісія Малого (Exiguus), який жив наприкінці 5 – до середини 6 століття. Саме він за вказівкою папи Іоана І узявся за вирахування часу святкування Пасхи, а також здійснив синхронізацію римської і християнської історії. За його підрахунками, Христос народився через 754 роки після заснування Риму (у часи Христа в Римській імперії користувалися і календарем “від заснування Риму” – поряд із більш використовуваним, запровадженим Юлієм Цезарем). Це й поклало початок системі відліку часу “нашої ери”, якою користуємося дотепер.

Коротко до питання про святкування Пасхи. Діонісій Малий отримав завдання продовжити на черговий період (95 років) пасхалію – таблицю днів святкування Пасхи, адже існуюча закінчувался через 6 літ. Як відомо, звичай відзначати це свято християни перейняли від євреїв – вони святкували її 15 числа місяця нісана (першого весняного місяця за єврейським місячно-сонячним календарем). У Малій Азії послідовники вчення Христа відзначали Пасху разом з євреями, незалежно від того, на який день тижня випадало 15 нісана. А ось найбільш впливові Римська та Александрійська церкви, та й не тільки вони, вважали, що Пасху слід святкувати тільки в неділю. Але в яку саме? Розходження між церквами виливалися в період до 5 тижнів.

Тільки перший Нікейський собор у 325 році (нині Нікея – це місто Ізвік у Туреччині) своїм рішенням усунув протиріччя, зобов’язавши всіх християн святкувати Пасху тільки в неділю і тільки за правилами Александрійської церкви, чия богословська школа мала найвищий авторитет. Суть правил: Пасха має відзначатися в першу неділю після пасхального повного місяця, який визначається за Вічним місячно-сонячним церковним календарем. Докладніше про це можна прочитати у відповідній літературі.

Перший варіант пасхалії, укладений в Александрії на початку 4 століття, спирався майже на 40 Євангелій, які тоді ще використовувалися. Це ж тільки в 394 році на Карфагенському соборі вирішили вважати канонічними тексти лише чотирьох із них – від Матвія, Марка, Луки та Івана. Багато інших відомі дотепер вважаються апокрифічною літературою, забороненою в богослужінні.

Александрійські богослови вирішили не ускладнювати розрахунків для пасхалій, хоча знали, що сонячний рік менший від сонячного року за юліанським календарем (за кожні 128 років час зсувається в сторону зменшення на одну добу). На теперішній час похибка складає 13 діб, але православна церква вважає початком нового року 14 січня.

Що стосується розрахунків Діонісія щодо народження Христа, то він вирішив, узгоджуючи наведені в Євангеліях відомості про Нього з історичними фактами, віддати перевагу настановам Вселенських соборів і вже запровадженим традиціям християн.

Із Євангелій знаємо, що Ісус народився у Вифлиємі в дні царя Ірода. Знаємо, що Ірод, довідавшись про народження царя Іудейського, наказав побити у Вифлиємі всіх немовлят віком менше 2 років. У ті дні вийшло від Кесаря Августа веління зробити перепис по всій землі. То був перший перепис населення в час правління Квірінія Сирією. Про вік Христа говориться: коли починав служіння, мав 30 років. Почав проповідувати у 15-й рік правління Тиверія Кесаря, коли Понтій Пілат начальствував в Іудеї. Заарештували Ісуса в дні святкування єврейської пасхи, суд вершив Понтій Пілат. Як бачимо, дат у Євангеліях нема.

На деякі дати вказують історичні документи. Йдеться про перепис (майна), дати життя Ірода, прокураторського правління Понтія Пілата, правління імператора Тіверія (Тіберія) та інші. Однак релігієзнавці, до яких смію зараховувати й себе, давно встановили: повністю узгодити історію з Євангеліями неможливо.

У часи Діонісія Малого в християн уже не було суперечок, коли відзначати головні свята – Різдво Христове і Воскресіння, адже святкування Пасхи, як сказано, визначив Нікейський собор. А Ефеський собор ще в 431 році ухвалив рішення відзначати Різдво Христове 25 грудня, щоб, як вважається, “витіснити відзначуване цього дня свято язичницького бога Митри”. Іншими словами кажучи, число і місяць виявилися названі на сто років раніше, ніж рік народження, який і визначив Діонісій. Він же вважав, що Воскресіння слід відзначати 25 березня. З цими датами пов’язана своя особлива логіка. Після 25 грудня починається збільшення тривалості дня (після зимового сонцестояння), а після 25 березня день стає довшим за ніч. Ще одне спостереження: в ці дні народжувалися і воскресали індійський Будда, єгипетський Гор (бог Сонця) тощо.

Діонісій Малий прийняв за рік народження Христа 533-й від створення Риму як такий, що дозволив хоч би приблизно узгодити описані в Євангеліях події з історичними документами. В той рік 25 грудня (Різдво) припало на неділю. (Вірогідно, схожими міркуваннями керувалися в мусульманському світі, за початок своєї ери визначивши 16 липня 622 року, яке припало на п’ятницю – священний для мусульман день).

У Західній Європі літочислення, запропоноване Діонісієм, стали запроваджувати вже в 6 столітті, до 19 ст. воно охопило весь християнський світ. Пасхальні таблиці, розроблені в 525 році, до 1582 року використовувалися як західною (католицькою), так і східною (православною) церквами. А православна церква користується ними і зараз.

Отже, святом Різдва ми відзначаємо не точну в часі історичну дату, хоча історичність постаті Ісуса Христа не викликає в християнських богословів жодних сумнівів, а святкуємо саму подію Різдва Христового. Тропар свята звучить так: “Різдво Твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуму: в ньому бо ті, що зіркам служили, від зірки навчилися поклонятися Тобі, Сонцю правди, і визнавати Тебе, що Ти є Схід з висоти. Господи, слава Тобі!”.

Можна прочитати, що Діонісій, розраховуючи рік народження Ісуса, допустив помилку в 2 – 3, а то й більше років і нині мав би бути, може, рік 2020 “від народження Христа”. Насправді йдеться не про помилку, а про свідоме узгодження позицій науки і релігії. Судячи з того, що нинішнє літочислення усіх нас більш-менш задовольняє, такого погодження досягнуто.

Рівненський вчений, доктор філософських наук і письменник Петро Кралюк сьогодні, 24 грудня, написав у Фейсбуці:

“І Греція, “батьківщина православія”, і православні Болгарія, Румунія готуються до Різдва Христового, а ми за той старий стиль тримаємося, як за писану торбу. Справді, в нормальній Європі й католики, і протестанти, і навіть православні святкуватимуть скоро Різдво. А ми? Певно, не зовсім Європа. Чи принаймні не та Європа”.

Володимир ЯЩУК, журналіст, м.Радивилів.

Володимир Ящук

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

Можливо, Вам це сподобається...

6 Responses

  1. Є.П. сказав:

    Питання про дату не залежить від журналістів, політиків, це залежить тільки від церкви, від парафіян. Реформація в Європі була не з волі папи Римського. Так і тут нічого не буде мінятися, скільки не пишіть. Вже сто років живемо в побуті за григоріанським календарем, а Новий рік за старим стилем все ще згадуємо і святкуємо. Навіть протестантські церкви в Україні, які в ХХ ст. були поширені з Європи, мусять у нас жити в церковних справах за юліанським календарем і зустрічати Різдво 7 січня.

  2. читач сказав:

    Якщо пан Гузар так казав, то нехай починає святкувати 25 грудня УГКЦ. Їм Московський патріархат не указ. Але не будуть святкувати, це точно, бо проти народної традиції чи звички ніяк не попреш

    • Назар сказав:

      А як таки візьмуть і поставлять святкування Різдва на 25 грудня, то тоді, якою буде народна традиція?

  3. Редактор Редактор сказав:

    У розвиток теми ще міркування Петра Кралюка, доктора філософії:
    “Дещо про вкраїнських греко-католиків – чи то просто українських католиків.
    Оце недавно були дискусії, чи переходити церквам в Україні на “новий календар”. І лунало – хай спочатку греко-католики перейдуть.
    Маю сумнів, що вони виявлять такую ініціативу.
    Ця церква не менш (а в деяких моментах – навіть більш) консервативна й традиціоналістська, аніж церкви православні.
    Значною мірою це пов”язано з генезою цієї церкви.
    Переважна більшість українських греко-католиків – це галичани. І саме в галицькому варіанті ми сприймаємо цю церкву. Є, щоправда, зараз ще одна греко-католицька традиція в Україні – на Закарпатті. Але про неї не будемо. Оскільки це загалом явище маргінальне.
    Галицька греко-католицька традиція породжена не Берестейською унією. Нагадаю, що саме галичани, львівський і перемиський єпископи, унію не прийняли.
    Галицька уніатська традиція бере свій початок з кінця 17 – початку 18 ст., коли галицькі ПРАВОСЛАВНІ єпископи, не бажаючи підпорядковуватись Московському патріархату, прийняли унію. При цьому, приймаючи унію, вони зайняли доволі жорстку консервативну позицію – вимагали збереження обрядів.
    Неодноразово в своїй історії галицькі уніати демонстрували консерватизм, трималися східного обряду, не хотіли відмовлятися від церковнослов”янської мови. Згадайте хоча б несприйняття діяльності “Руської трійці” вищим греко-католицьким духовенством.
    Поєднати галицький уніатський традиціоналізм із новими віяннями, зокрема націоналізмом, спробував Андрей Шептицький. Це загалом йому вдалося. Значною мірою завдяки його діяльності греко-католицька церква на Галичині стала НАЦІОНАЛЬНОЮ ЦЕРКВОЮ. Хоча показово, що Шептицький залишався восточником, тобто демонстрував прихильність до місцевої церковної традиції.
    Нинішнє керівництво цієї церкви просто користається напрацюваннями своїх попередників. Чи здатне воно на рішучі кроки? Не думаю…”

  4. Редактор Редактор сказав:

    Українські греко-католики відзначають церковні свята за юліанським календарем, а російські – за григоріанським.

    Глава УГКЦ Святослав (ШЕВЧУК):
    “Якщо мова йде про нашу Церкву в Україні, ми поки що не бачимо необхідних передумов, а також необхідного консенсусу ні серед нашого єпископату, ні серед нашого духовенства і вірних для того, щоби перейти на Григоріанський календар в Україні» .

  5. Chutach сказав:

    Колись Різдво справді святкували 25 грудня. Цього дня люди ходили до костелів або до церков, ходили туди сім’ями. Але, як розповідають, люди збиралися до церков 25 грудня. Я не знаю, чи так можна казати, але 7 січня я відкидаю, і ми дотримуємось традиції про 25 грудня.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.