Колишній вчитель Немирівської школи Радивилівського району – автор більше 30 книг

Дмитро ЧобітСеред цікавих людей, які починали свою трудову і творчу біографію на теренах Радивилівщини, є письменники і артисти, художники і композитори, науковці і впливові бізнесмени. Відомий історик, член Національних спілок письменників, жур­налістів і краєзнавців України, народний депутат України І, II, III скликань, який голосував і за Декларацію про державний суверенітет України (16.07.1990 р.), і за Акт Неза­лежності України (24.08.1991 р.), і за Консти­туцію України 28.06.1996 р., Дмитро Васильович Чобіт у молодості, в 1970-і роки, працював учителем Немирівської школи тоді ще Червоноармійського району, затим був тренером Червоноармійської (Радивилівської) дитячо-юнацької спортивної школи.

Народився Дмитро Чобіт 19.02.1952 р. у м.Бродах Львівської області. Закінчив історичний факультет Київсько­го держуніверситету ім. Тараса Шевченка (1979). Служив у військово-морському флоті (1970 – 1973), працював учите­лем на Радивилівщині, директором Бродівського історико-краєзнавчого музею (1980 – 1991), головою туристського і реставра­ційного кооперативу(1974 – 1990), головою Бродівської ра­йонної ради і райдержадміністрації (1994 – 1998).

Автор більше тридцяти книг і брошур на суспільно-політичну та історичну тематику. Широко відомими стали публіцистич­ні бестселери «Свистун, або Чи можна політичного банкру­та обирати керівником держави?» (1999), «Нарцис. Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука» (2001), «Час підлої влади, або Чи є «справа Гонагдзе» справою Кучми» (2001), «Оксамитове шахрайство у Верховній Раді України» (2000), «Парламентська криза в Україні» (2001), «Моноліт­не болото, або ЗАТ БЮТ» (2006), «Фарисеї, або Неоголошена війна Україні» (2006), «Ананас, або Новий план захо­плення Києва» (2006), «Макуха, або Штрихи до політичного портрета Блоку Юлії Тимошенко» (2008), «Політична макуха» (2009), «Фашизм Януковича і Путіна» (2014).

Серед художніх, історичних та краєзнавчих праць окремими виданнями вийшли: «В парламенті нової України» (1995), «Броди» (1984), «Підгірці» (1998), «Знаме­ниті пам’ятки Підкаменя» (2008), «Олеський замок» (2005), «Золочівський замок» (2009) «Фортифікації міста Броди ХYІ-ХYІІІ ст.» (2009), «Берестецька битва» (1998), «Битва під Берестечком очима сучасників і очевидців» (1998), «Почаївська Свято-Успенська лавра» (2005), «Свята Софія Ки­ївська» (2005), «Михайлівський Золотоверхний монастир» (2006), «Словник застарілих і рідковживаних слів сіл Дітківці, Гаї-Дітковецькі і хутора Соколівка» (2011), «Топоніми готського походження центральної частини Волино-Подільського пограниччя» (2012), «Стиборівка: готи та їх нащадки» (2013) та ряд інших.

Дмитро Чобіт у своїх історичних дослідженнях досить часто звертається до фактів з минулого Радивилівщини. У 1970 – 1980-і роки друкував краєзнавчі матеріали про Радивилів і Радивилівщину на сторінках радивилівської районної газети «Прапор перемоги». Підтримує стосунки з радивилівськими краєзнавцями.


Підготував В.Ящук.

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

You may also like...

2 коментарі

  1. Грудень 15, 2014

    […] найдовший період представником у найвищій владі став Дмитро Чобіт, бродівський історик, у минулому вчитель Немирівської […]

  2. Травень 3, 2015

    […] […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.