Коли відходять найкращі… Пам’яті М.В.Кривуцика

Життя кожної людини так чи інакше пов’язане зі школою. Хтось   проводить  у ній  лише дитинство і юність, а хтось залишається назавше, працюючи  не одне десятиліття…

Шкільна родина – це теж окремий світ. У ньому так, як  і всюди,  живуть і мріють, люблять,  товаришують, творять… Радіють перемогам та успіхам друзів, але водночас щиро переймаються клопотами, турботами інших… Боляче сприймають горе і втрати. А надто, якщо ці втрати непоправні й невідворотні…

Пригадую, як торік уся наша школа вболівала за здоров’я  нашого колеги, учителя фізики Миколи Васильовича Кривуцика, якого доля змусила боротися з важкою несподіваною хворобою. І як ми всі сердечно тішилися його довгоочікуваному поверненню… Не минали жодної нагоди, аби перемовитися добрим словом, щирим жартом, потиснути правицю… Бачачи, як він цінував кожну мить  свого, справді дивом урятованого тоді  житття, щиро дякували Богові за опіку над ним….Але, на жаль,  у смерті свої закони.

Не можна виміряти глибину людського болю. Не можна передати словами те, що ми відчуваємо нині, коли підступна хвороба все ж таки перемогла прекрасну людину… Учителя, який всіма думками і справами був частиною нашого шкільного світу. Вийшовши з простої селянської родини з Прикарпаття, Микола Васильович назавше запам’ятається нам  шляхетним, статечним чоловіком, мудрим і щирим колегою,  улюбленим директором для  багатьох випусків нашої школи, добрим другом, діяльним громадянином і патріотом свого краю…

Людина слова й обов’язку. Людина, для якої не існувало фальші ні в чому. Думаючи про нього, я не можу пригадати жодного негативу,  найменшого зла чи жодної прикрої ситуації за десятки років…

Є втрати, які болять десятиліттями, і рани, які не заживають. І ця – саме така…

Т.М. Качан

Полум’я  болю обпікає душу від думки, що вже ніколи не зайде до нашої школи  Микола Васильович.  Людина, від якої завжди віяло щирістю та доброзичливістю, з його вуст  йшли завжди слова підтримки  та надії на краще. В скорботі низько схиляю голову, молюся за упокій душі.

І.В. Кулик

Колеги кафедри, в якій працював Микола Васильович,  висловлюють щирі співчуття його родині. Микола Васильович був доброю, відкритою людиною. Він щедро ділився своїми знаннями з учнями та був наставником для молодших колег. Результатами його плідної праці є призери олімпіад та конкурсів. Він вкладав серце і душу в свою непросту, копітку працю.

Невимовний жаль сповнює душу від думки про те, що більше ніколи ми не зустрінемо його добрих очей, веселої посмішки та не почуємо щирого слова.

Пам’ять про Миколу Васильовича завжди житиме в наших серцях…

О.О. Горопаха

Людина виняткового гумору, щедрості, ввічливості, поваги, розуміння. Дякую долі, що Він був на життєвому шляху моєї сім’ї.

Вічна і світла пам’ять Вам, Миколо Васильовичу.

Я.М. Комар

Вічна і світла пам’ять Вам, Миколо Васильовичу!

Ми знали Вас як прекрасну, доброзичливу, щиру й життєрадісну людину. З болем у серці сприйняли несподівану звістку. Адже  не стало людини щедрої душі й великого серця.

У цей скорботний час хай Господь дає родині та близьким сили перенести біль непоправної втрати. Нехай добрий, світлий спомин  назавжди залишиться у серцях усіх, хто  знав, любив та шанував Миколу Васильовича.

Спочивайте з миром – ми завжди Вас пам’ятатимемо.

Н.І.  Налєво

Немає слів, щоб висловити співчуття з приводу неочікуваної смерті людини, котра заслуговує на найкращі слова поваги та шани. Пішов із життя чоловік, який своїми діями, вчинками, любов’ю та турботою був опорою для сім’ї, своїм розумом виховав не одне покоління учнів. Вміло вчив їх мудрості та відповідальності, скеровував обрати майбутню професію. Жорстока, невблаганна смерть забирає кращих – тих, котрі могли ще багато зробити, принести чимало користі справі, якій присвятили своє життя: учням, колегам, країні…

Л.Л.  Чучак

Школа була невід’ємною частиною долі Миколи Васильовича Кривуцика. Спершу як учня, потім як учителя, організатора, керівника.

Якби спробувати з’ясувати визначальні риси особистості Миколи Васильовича, то, напевне, слід назвати надзвичайно загострене почуття відповідальності , небайдужості, особистої причетності до великих і малих освітянських, педагогічних, громадських справ і проблем. Самовіддача, що межує із самопожертвою, супроводжувала його діяльність у всі періоди його інтенсивного, неймовірно спресованого в ділах і в часі життя…

В.А. Мирончук

На своєму життєвому шляху ми зустрічаємо різних людей. Мені випала нагода бути колегою Миколи Васильовича Кривуцика. Про нього можна сказати багато,мале найголовніше – Справжня Людина!  Адже у теперішній час справжнього так мало… Справжня – у повному розумінні цього слова: щирий, мудрий, доброзичливий, совісний, чесний… “Як то кажуть, справжні люди це не ті, що  красиво говорять, а ті, що правильно живуть”.  Микола Васильович прожив саме таке життя. Вічна пам’ять і Царство небесне.

В.В. Ширикало

Хороший наставник, незважаючи на різницю у віці, був гарним другом і співрозмовником… любив розповідати цікаві історії й анекдоти. Важка втрата…

Р.В. Кусак

Спокійний, врівноважений, надійний, із загадковою посмішкою та іскринкою радості в очах… Саме таким він залишиться у нашій пам‘яті. Він умів заспокоїти, підказати вихід із будь-якої складної ситуації. Любив спілкуватися. Говорив тихо, щиро, розважливо, поруч з ним стихали емоції. І жартував особливо, тонко, без образ. Радів життю.

Шкода, що Вас немає вже з нами, Миколо Васильовичу.  Сумуємо… Вічна пам‘ять. Царство небесне…

Н.Г. Пуха

Микола Васильович – надзвичайно добра, привітна людина – завжди знаходив час, щоб допомогти… Людина з великим серцем, віддана своїй справі, прекрасний педагог…

С.В.  Дубчак

Світлі спогади про тих, хто залишив по собі добрі справи та чесно прожив своє життя, завжди будуть сильніші, як смерть.

Людина прекрасної душі, з відкритим і добрим серцем. Він жив, радів світу, людям, що оточували його. Невичерпна життєва енергія, любов до ближніх, відданість обраній справі, притаманні Миколі Васильовичу, назавжди залишаться у наших серцях.

М.Л. Медвідь

Шановний Миколо Васильовичу. Дякую Богу за те, що дозволив бути знайомим з тобою більше 27 років, спільно працювати. Царства небесного тобі, душевного спокою. А ми будемо молитися за твою безсмертну душу.

Г.П. Думицька

Доля випала працювати заступником  Миколи Васильовича. Вражала його толерантність, виваженість, мудрість як керівника. Завжди з  повагою ставився до думки підлеглих. Був для нас, педагогів, і порадником, і захисником, і справжнім другом.   Спи спокійно, дорогий колего! Царства небесного тобі!

О.Р. Ковальчук

Микола Васильович – перший і  єдиний директор, якого  нашому колективу не призначили, а ми його вибирали, ми за нього голосували.

І не помилилися.

Дорогий  колего, ти оправдав наші сподівання.

Добрий, щирий у спілкуванні, уважний до кожного.

Спи спокійно, дорогий колего.

Світла пам’ять про тебе залишиться в наших серцях.

Молимось за тебе.

Н.І.  Мулик

Дорогий Миколо Васильовичу, ви назавжди залишитеся у моїй пам’яті як позитивна, весела та життєлюбна людина, яка своїм поглядом спонукала до усмішки та радості. Ви ніколи не скаржилися на життя, давали мудрі поради. Спочивайте з миром. Хай Господь прийме вас у Царство Небесне. Вічна пам’ять…

Р.S. Життя триває. Знаю, що ми перейдемо всі випробування долі, і шкільний світ знову   стане яскравим  і барвистим.  Живімо і пам’ятаймо усіх, хто перейшов за межу вічності. Цінуймо все, що маємо, і всіх, хто поряд…

 Галина Гнатюк, м.Радивилів.

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.