Комерційний директор агрокорпорації «Крупець» Вадим Варфалюк: курячі стегенця крупецького виробництва – найкращі

Комерційний директор агрокорпорації «Крупець» Вадим Варфалюк на прохання кореспондента «Радивилів.info» ділиться думками про сьогоднішню ситуацію на ринку курячих стегенець. Як відомо, бройлерна фабрика в Крупці – одна з найбільших на Західній Україні. Місцева продукція відома в різних регіонах країни. І ось з’явилася небезпека вибити її з колії не зовсім оправданими діями київських чиновників. Вадим Володимирович розповідає:

– Ситуація з виробництвом і реалізацією курятини на ринку України кардинально міняється у зв’язку із завезенням такої ж про­дук­ції з американського континенту, яка продається дещо дешевше. Що­­до цього існує багато спеку­ля­тивних суджень. Деякі чиновники стверд­жують: якщо заокеанська продукція вияв­ляється дешевшою за нашу, виходить, що наші от­римують надприбутки. Але це не так.

Давайте поглянемо на проблему глибше. Чому наші товаровиробники не можуть кардинально зни­зити ціну? По-перше, ціно­утворення, напри­клад, у США базується зовсім на іншій економічній ситуації (вартість енергоносіїв, по­датки, законодавча база). Не забуваймо й про такий неза­перечний факт: на наш ринок потрапляють курячі стегенця, яких не постачають у роз­винені країни Європи, тим паче не споживають у країнах-вироб­никах. Там віддають перевагу фі­лейній частині птиці. Її продаж окуповує всі витрати з вирощування курей-бройлерів. Тому стегенця можна відправляти в тор­говельну мережу за чисто символічною ці­ною. Мало того, стоїть навіть пи­тання, де їх збувати.

Приклад з іншої сфери вироб­ництва. Мені довелося побувати в Данії на підприємстві із забою свиней. І працівники заводу розповіли, куди реа­лізується їх продукція. Виявляється, найкраще м’ясо надходить спо­жи­вачам розвинених європейських кра­їн, відпо­відно – за дуже висо­кими цінами (як на наш середній прожитковий рівень). А ось голови, хвости, ратиці, нутрощі потрап­ля­ють на ринки країн так званого тре­тього світу (Далекий Схід, Аф­рика), але нерідко знаходять збут і в нас у вигляді фаршів для ковбасних виробів.

Як так сталося, що навіть пе­реправлені через океан курячі сте­генця дешевші за наші? Адже, здавалося б, чого лиш вартують транс­портні витрати, затрати на зберігання продукції. Можна уяви­ти, за якою ціною закуповують її, цю продукцію, у виробників. Нап­рошується очевидний висновок: во­на низької якості.

Кілька років тому вже ввозилося в Україну великими партіями м’ясо великої рогатої худоби, птиці. Як повідомлялося в пресі, це були, як правило, відвантаження із ре­зервних припасів держав на випа­док над­звичайних ситуацій, при­паси, строк зберігання яких під­ходив до закінчення, тому їх і ви­рішили продати. А для тривалого зберігання, відомо, викорис­тову­ються особливі консерванти, які, певна річ, не можуть не справляти негативного впливу на людський організм. Якщо м’ясо не псується на­віть при плюсовій температурі тривалий час, то які коментарі пот­рібні щодо способу його обробки.

Нинішнє куряче м’ясо, що заво­зиться з-за океану, наскільки мені відомо, не забезпечується доку­мен­тами про якісні показники і характер годівлі птиці. У нас, скажімо, заборонено використовувати у раціоні для годівлі птиці генно модифіковані продукти (кукурудза, соя), а на Заході їх використання практикується. В Україну генно модифікована кукурудза і соя не завозяться. Справа в тому, що досі наука не дійшла однозначного висновку, який вплив на людський організм справляє генно моди­фі­кована рос­линна продукція. Багато фахівців вва­жають, що цей вплив згубний, але, так би мовити, дещо відстрочений у часі.

Тому неспроста використовуємо на своєму підприємстві для годівлі птиці тільки якісні і перевірені продукти.

Далі. Ми нічого не знаємо про те, чим обробляли заокеанське м’я­со перед відправкою нам, нас­кільки давно здійснювався забій птиці. А встановити це при наших мож­ливостях вете­ринарно-санітарного контролю не завжди вба­чається можливим. Тож людині, яка турбується про власне здоров’я, не варто спокушатися дуже низь­кою ціною, натомість слід віддавати пе­ревагу продуктам українського виробництва. Тим більше слід пам’я­тати: купуючи закордонні товари, ми розвиваємо економіку інших держав, у цьому питанні нам усім потрібно проявити патріотизм у ставленні до власного товаровиробника.

Чимало вітчизняних фірм, у тому числі й наша, на практиці довели, що послідовно дбають про високу ре­путацію своєї торгової марки. На­приклад, покупцям відомий наш фірмовий магазин «Бройлер» у Ради­вилові, куди завжди поста­чаємо тільки свіжу і якісну про­дук­цію. А з імпор­тованою ситуація така: сьогодні вона є на ринку, завтра її не буде, заокеан­ський ви­робник мало заці­кавлений у зак­ріпленні репутації, та й, власне, нічо­го про цього виробника ми досі не знаємо.

На своїй бройлерній фабриці ми вирощуємо птицю породи «Ross-308». Одноденних курчат от­ри­муємо з луць­кого інкубатора. Кор­ми у нас в основ­ному власні – кукурудза, пшениця ви­рощені на наших полях. Олія, соєві про­дукти, соняшникові шроти пере­важно ук­раїнського виробництва (східні об­ласті, Крим). Амінокислоти вико­рис­то­вуємо німецького виробництва, вітам­мінні добавки – чеського. На всю цю продукцію є європейські сер­тифікати якості. Вона сис­те­ма­тично пере­віря­ється у від­по­відних лабо­рато­ріях України. Кор­ми виготовля­ють­ся на власно­му сучасному заводі, який пов­ністю ко­мп’ю­те­ризова­ний. Через міні­маль­ний вплив лю­дини на ви­роб­ництво досяга­ємо чіткої зба­лан­­со­ваності і по­жив­ності кормів. До речі, наші кормосуміші охо­че купують інші компанії, не тільки птахівничого профілю, в тому числі одна гол­ландська, яка має пред­ставництво в Україні (це корми для свинарської галузі).

А що стосується нашого м’яса пти­ці, то не рідше одного разу на місяць відправляємо його проби в державну ветеринарну лабораторію в Рівне, час від часу просимо про такі перевірки і в лабораторії у Львові – задля більшої певності в тому, що реалізуємо про­дукцію від­мінної якості. Забій птиці здійс­ню­єть­ся на спе­ціальному устат­куванні під­приємства на Волині, яке в по­трібні періоди орен­дуємо. Забій, заморожування і па­кування тушок здійснюється за най­новішими техно­логіями.

Вирощуємо птицю з вико­рис­танням устаткування всесвітньові­домої фірми «Big Dutchman» (ФРН). Торік, крім крупецької, пущена в дію ще одна площадка з вироб­ництва м’яса птиці – в селі Бо­ра­тині. У реконструкцію, а вона від­бувалася у занед­баних приміщеннях колишньої кол­госп­ної ферми, вклали понад 2 млн. грн. На бройлерному виробництві з цілодобовим циклом без­по­се­ред­ньо зайняті дев’ять чо­ловік.

Нині на кожній із птахівничих пло­щадок (крім двох бройлерних, є три з виробництва яєць і одна з виро­щування молодняка курей-несучок) встанов­люємо дизельні підстанції – щоб забез­печити себе автономним елект­ро­постачанням на випадок стихії, ко­ли централізоване «світло» про­падає. Коли влітку температура вста­нов­люється на рівні 30 – 36 градусів, без вентиляції приміщень кури можуть витримати годину-дві. До того ж у нас повна механізація годівлі.

Важливого значення надаємо ве­теринарному обслуговуванню по­голів’я. Моніторинг районних і об­ласних спе­ціалістів веретинарії зас­відчує, що з цим у нас усе гаразд. Жодних інфек­ційних захво­рювань наша птиця не має. Що стосується загроз поши­рення пта­шиного грипу, то цю ситуацію три­мають на контролі відповідні служ­би України, поки що далі при­мор­ського району Криму, де велика міграція пе­ре­літних птахів, прояви небезпечної хвороби не фік­сува­лися. У кожному селянському дворі є птиця, і ми всі зацікавлені в збе­реженні ста­більної ситуації.

Щороку ми вкладаємо значні кошти в птахівничу галузь. Нині акцент зроблено на переоснащенні ви­робництва яєць. Купили дві су­часні машини голландської фірми “МОВА” для сортування, маркування та па­кування яєць, на це витратили понад 3,5 млн. грн. Подібне нове устаткування є лише на кількох птахофабриках Ук­раїни. Проводимо заміну кліткового облад­нання у приміщеннях, де утри­муються кури-несучки. Як бачите, готуємося до можливої експансії з Європи і такого виду продукції птахівництва, як яйця. При цьому маємо надію, що вийдемо й самі на ринок сусідніх країн. Як-не-як, Україна вже вийшла в число сві­тових лідерів із вирощування ріпаку, ряду інших сільгоспкультур.

Для вдосконалення кормо­вироб­ництва і рільництва загалом оновлюємо парк сільсь­ко­гос­по­дар­ської техніки. Наступного року пла­нуємо збільшити потужності влас­ного елеватора, уже тепер там мо­же зберігатися 4 тис. тонн зерна, а через рік ця цифра зросте до 10 тисяч. Умови зберігання теж впли­вають на якість продукції птахівництва. Адже порушення технології збері­гання зерна збільшує його ток­сичність, що не може не відображатися на птиці (при­рости ваги, яйце­нос­ність). Ми одні з небагатьох, хто в структурі кормів використовує 40 – 50 від­сотків куку­рудзи. Це дороге задо­волення, але для нас якість має першочергове зна­чення в бізнесі. Тому завдяки куку­рудзяному ра­ціону птиці жовток яйця має при­родне жовте забарв­лення. Ми ніколи не вико­ристовували хімічних барв­ників, хоча від них не від­мов­ляються в Європі.

Так, наша продукція дещо до­рожча порівняно із ввізною. Але це пов’язано з витратою додаткових коштів для за­безпечення високої якості. Ви­сокоякісне не може коштувати де­шево. У нас добре підготовлені пра­ців­ники. На ключових посадах – досвідчені керівники і спеціалісти. Дбаємо про регулярне стажування кадрів. Останній приклад: інженер комп’ютерної техніки Олександр Мацкевич і робітник пта­хокомплексу «Березини» Олек­сій Мандзюк перебували 7 днів у Голландії – згідно з контрактом вчилися обслу­говувати комп’ютеризовану ма­шину для сортування яєць. Наша ново­придбана техніка через Інтер­нет обслуговуватиметься гол­ландсь­кими спеціалістами. При встановленні різного обладнання щоразу замовляємо шеф-монтаж – приїздять відповідні спе­ціалісти з-за кордону (Німеччина, Голландія, Польща). А поряд із ними трудяться (іноді місяць-два) наші працівники, набуваючи навичок у поводженні з устаткуванням.

Як бачите, ми розвиваємося досить динамічно – і завдяки цьому оплата праці наших працівників є однією з найбільших в області. З року в рік ми збільшуємо відрахування в бюджет України, як приклад: тільки при ввезенні технологічного обладнання з-за кордону сплачуємо ПДВ більше 1 млн. грн. на рік.

І в розвитку Радивилівського району агро­корпорація «Крупець» відіграє важливу роль, скажімо, за 8 місяців року у надходженнях до місцевого бюд­жету відрахування із крупецької фірми складають понад 10 відсотків.

І насамкінець, підсумовуючи нашу розмову, хочу сказати, що основна причина ввезення дешевих продуктів харчування з-за кордону, регулювання цін на цукор, м’ясо, хліб криється в низькій плато­спроможності населення. І саме з цим потрібно боротися. А рецепт простий – економічний розвиток держави. Ріст виробництва можли­вий тільки завдяки дешевим і довго­строковим (мінімум 10 років) креди­там, прозорій і спрощеній подат­ковій системі, зниженні тиску з боку контролюючих органів, по­боренню такого ганебного явища, як ко­рупція. При такому розвитку подій ріст українського бюджету немину­чий – це і допоможе підняти оплату праці на високий рівень. І повірте: при високих пенсіях і зарплатах населення зможе дозво­лити собі купувати якісні і дорогі продукти.

Взяв інтерв’ю Володимир ЯЩУК.

с.Крупець