Леся Українка на полі Берестецької битви

У лютому відзначається 145-а річниця з дня народження видатної поетеси Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки), якій випало бувати і на Радивилівщині.

Відомо, що сім’я Косачів переїхала із Звягеля (тепер Новоград-Волинський Житомирської області) до Луцька весною 1879 року. Живучи тут до травня 1882 р., до свого нового переїзду в село Колодяжне під Ковелем, мати Лесі –Олена Пчілка, теж відома письменниця, часто організовувала захоплюючі поїздки своїм дітям у навколишні міста і села, у пам’ятні місцевості, пов’язані з історією рідної України.

Буваючи у різний час у Радивилові, Дубні, Здолбунові, селі Чекна (тепер – Межиріччя Млинівського району), відвідали Косачі і село Пляшеву, оглянули поле Берестецької битви 1651 року. Історик-архівіст В.Рожко в одному зі своїх досліджень зазначає: «З села Чекни до Пляшевої і Берестечка віддаль кількагодинної їзди долали кінним екіпажем, саме таким транспортом користались на той час подорожні, тому, знаючи Олену Пчілку з її кипучою енергією творити добро для України, прагнення виховувати в національному дусі молодь, вона повезла на поле козацької слави під Берестечко своїх дітей, щоб разом з ними мати можливість після веснянок в с. Чекні послухати голосіння вітру по героях-козаках, полеглих за вольную-волю на полі Берестецької битви».

Леся Українка в дитячі роки (1878 - 1879).

Леся Українка в дитячі роки (1878 – 1879).

Ця пам’ятна поїздка відбулася влітку 1879 року і залишила незабутній слід у серці Лесі на все життя. Про перебування родини Косачів на полі битви згадує у своїй повісті «Співачка досвітніх вогнів» Анатоль Костенко: «Косачі зійшли на середину пагорбка, що витикався над іншими, теж розкиданими довкола. Там, де колись був луг з непрохідними болотами, тепер рябіли вузенькі, засіяні різним збіжжям нивки. По вибалках зеленіли кущі лози, по піщаних горбах поп’ялась шелюга.

Ольга Петрівна напружено вдивлялась удалину, а вуста мимохіть шепотіли:

 Ой чого ти почорніло,

 Зеленеє поле?

 Почорніло я од крові

 За вольную волю.

 Круг містечка Берестечка

 На чотири милі

 Мене славні запорожці

 Своїм трупом вкрили.

 Леся хотіла просити матір, щоб голосніше говорила, але, побачивши на її очах сльози, мовчки притулилась до неї. Через хвилину мати розповіла про трагічні події, що сталися тут у червні 1651 року».

Повертаючись додому, мати і діти зустрічалися з людьми – нащадками учасників битви, слухали їхні хвилюючі розповіді про давно минулі героїчні дні.

Ольга Косач-Кривенюк, сестра Лесі Українки, також у своїх спогадах писала про цю подорож : «Пам’ятаю, як мама повезла нас, дітей, з Луцька, куди ми вже переїхали з Звягеля, до села Чекни в Луцькому повіті, навмисне для того, щоб ми, головне Леся й Миша, бо я була занадто мала, побачили та почули веснянки…»

 Марія Чирська, науковий співробітник Національного історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви» (с.Пляшева, Радивилівського району).

ДИВ.: Радивилівець Модест у долі Лариси Косач – Лесі Українки.

Редактор

Редактор

головний редактор Радивилів.info

Можливо, Вам це сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.