Мальовничі краєвиди села Башарівки

Річка Слонівка, яка бере початок біля села Лідихів Кременецького району і протікає Радивилівським, творить тут мальовничі пейзажі, головним чином біля ставів Перенятинського, Башарівського, Батьківського, Лев’ятинського, Радивилівського. Старі карти засвідчують, що ці стави існували здавна.

Свою чергову фотодобірку я вирішив присвятити краєвидам Башарівки, яка розташована від Радивилова за 8 кілометрів. Незвичну назву послення пояснюють тим, що вона походить від староруських слів «бахор», «бахорити» (молоти зайве). Можливо, Бахори було прізвиськом перших власників села. Утім, з документально підтверджених часів про таких власників нічого не відомо. У 1570 році село належало луцькому земському судді Єрофею Гоському (Гойському). У 1583 році його дружина платила податок з Башарівки за 11 димів (дим – житло, господарство як податкова одиниця), 5 городів. У 1735 році село належало Михайлові Ледуховському. В описі його маєтку – містечка Перенятина, сіл Підзамча і Комарівки, садиби в Кременці, з докладним перерахуванням селян, які є в цих маєтках, наявної в них власної і поміщицької робочої худоби і описом повинностей, які відробляються, між іншим  зазначено (переклад з польської): «Другий млин у полі напроти Башарівки – під соломою, з неструганих брусів, у ньому каменів два, потребує відновлення».. З 1831 року, після польського повстання, село перейшло у власність державної скарбниці. На початку XX ст. власницею маєтку в Башарівці (340 десятин орної землі) стала Ольга Сологуб.

На карті 1867 – 1874 років, де назву вказано як «Бошарівка» (в новому варіанті карти надруковано назву «Башарівка»), на ставу біля села позначено млин. А ось дерев на його березі не позначено, хоча в селі ходить переказ, що старій груші, яка нині привертає увагу на березі ставу, вже три сотні літ.

Сільська Свято-Введенська церква потрапила мені в кадр кілька разів – у різних ракурсах. Як занотував волинський дослідник дев’ятнадцятого століття Микола Теодорович, збудована вона була 1779 року на кошти парафіян і поміщика. Тоді ж при церкві в Башарівці зберігалася стара метрична книга з 1764 р. по 1790 р. На початку книги по-слов’янськи було написано: “Сія метрика создася за священного іерея Іякова Сезекевича, пресвітера церкви Башаровецкой при храмі воведения Пресвятой Богородиці року (рік було записано глаголицею. – В.Я.) (1764)». У 1766 р. був підписаний парох Перенятинський (вірогідно, наглядаючий) ієрей Василій Думицький. Але того ж року в грудні підписаний ієрей Башаровецький Димитрій Кожуховський.

До Башарівки я їхав автодорогою на Почаїв, яка на території села вже зовсім понівечена. Не міг не сфотографувати тваринницький комплекс, котрий, звичайно, не може не відображатися на тутешній екології. Як-не-як, вважається одним з найбільших подібних комплексів на Західній Україні. А від Башарівського ставу вирушив польовою дорогою до села Батькова. До речі, ця дорога Батьків – Перенятин позначена й на згаданій карті дев’ятнадцятого століття. Розташована на горбистій кам’янистій місцевості, вона й після злив залишається твердою і без калюж.

Володимир ЯЩУК, фото тут:

http://photo.i.ua/user/5086/527992/?p=0&r=8946296

Володимир ЯЩУК, Радивилів

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.