Меморіалу за містом Радивиловом – 35 років

19 березня 1944 року частини Червоної армії відтіснили гітлерівців з Червоноармійська (Радивилова) і району. Бої на рубежі між Радивиловом і Бродами точилися ще майже чотири місяці.

Минає 35 років з часу перехоронення останків героїв Другої світової війни кавалериста Опанаса Івановича Волковенка, льотчиків Андрія Васильовича Демьохіна, Миколи Даниловича Маркелова і артилериста Павла Григоровича Стрижака з міського скверу Радивилова (тоді Червоноармійська) при теперішній вулиці Почаївській на меморіал Слави за містом, споруджений поряд із братським кладовищем полеглих воїнів Червоної армії різних національностей.

Це місце було вибране районною владою неспроста, адже сюди, до тодішнього старого іудейського кладовища, ще в повоєнне десятиліття були звезені останки воїнів-червоноармійців, чиї могили залишалися на місцях колишніх боїв, на полях і узліссях. Існувала моральна потреба достойним чином ушанувати пам’ять полеглих. Бої між Червоноармійськом і Бродами, як відомо, точилися майже чотири місяці, тож і число похованих на братському кладовищі сягає 2 тисяч.

Основу меморіалу Слави склав насипний курган, у який, за переказами, з мовчазної згоди комуністичних владарів, на жаль, потрапило й чимало надмогильних плит із єврейських могил. Натомість на іудейському кладовищі посадили дерева.

Стелу і пілон спроектував районний архітектор Петро Степанович Надорожняк, звичайно, з урахуванням пропозицій районних керівників. У 1985 році він мені розповідав: для того, щоб сформувати курган висотою в два з половиною метри, довелося привезти близько трьох тисяч кубометрів землі. Непросто було встановити і облицювати 13-метровий пілон, увінчаний зіркою.

У середу, 24 квітня 1985 року, від­булася церемонія перехоронення останків героїв. Репортаж у районну газету «Прапор перемоги» писав я, фотографував Василь Миколайович Грицайчук.

У залі спортшколи (колишнє приміщення костелу, нині Свято-Вознесенський храм Православної Церкви України) на постаменті встановили чотири труни, обшиті червоним полотном. Змінювалася почесна варта воїнів Бродівського гарнізону, але в той час про наявність у Бродах військових частин писати було заборонено (державна таємниця!), тож у газеті згадали про воїнів Львівського гарнізону.

Звучали сумовиті мелодії. Біля по­стаменту пройшли сотні людей з райцентру. Почесну варту несли керівники.

О шістнадцятій годині до­мовини з останками героїв винесли з приміщення і встановили на автомаши­ни. Траурна ко­лона вирушила на околицю міста, до мемо­ріалу Слави. Попереду несли портрети героїв. Обабіч автомашин крокували солдати.

Біля меморіалу Слави, до якого тепер щороку, в дні пам’ятних дат Другої світової війни, приходять радивилівці, тоді, 35 років тому, вперше відбувся траурний мітинг.

Вступним словом його від­крив голова райвиконкому Б.Г.Ворожбит. Виступили районний військовий комісар майор М.3.Бабак, керуючий відділком козинського колгоспу, Герой Соціаліс­тичної Праці А.Т.Іващук, колишній авіамеханік літа­ка Героя Радянського Сою­зу М.Д.Маркелова вете­ран вій­ни Д.Т.Помазан, робітники меблевої фабрики та фурні­турного заводу А.В.Додь і А.С.Папірник.

Відбулася церемонія захоронення останків. Прозвучали автоматні салюти. До могил поклали вінки та зелені гірлянди. У Червоноармійськ тоді приїхали дружина А.В.Демьохіна – Ніна Ле­онідівна і його дочка Ната­лія Андріївна, брат П.Г.Стрижака – Петро Григо­рович і його сестри Євдокія Григорівна та Марія Григорівна, колишня однополчанка А.В.Демьохіна — Се­рафима Іллівна Федорова, інші гості.

Так минув важливий для Радивилова день 24 квітня 1985 року.

А з нагоди 40-річчя Перемоги, 9 Травня 1985 року, на центральну площу міста зібралися городяни, серед них чимало колишніх фронтовиків. Районна газета (той матеріал теж готував я) представила кількох ветеранів, навівши факти біографій, це були Петро Миколайович Александров, Микола Григорович Афанасьєв, Микола Гурійович Павлов, Олена Костянтинівна Руденко, Олександр Павлович Тихончук, Кирило Михайлович Хожило, Євген Григорович Холевицький.

Колона маніфестантів з центральної площі міста пройшла до меморіалу Слави. На мітингу там виступили керівник району М.С.Похільченко, районний військовий комісар М.З.Бабак, голова ради ветеранів колишньої 172-ї стрілецької дивізії І.В.Насвіт, учень СШ №1 Леонід Козіброда. На святкування 40-річчя Перемоги в Червоноармійськ приїхали чимало учасників боїв 1944 року, а також родичі тих, хто загинули в районі Червоноармійська і поховані на братському кладовищі. Було запалено вогонь Пам’яті.

З нагоди ювілею звання почесних жителів міста удостоїлися Іліодор Васильович Насвіт, Георгій Борисович Рапопорт, Віктор Михайлович Сергієнко, Володимир Петрович Таланов.

Ось такі важливі в історії Радивилова факти допомогла з нагоди пам’ятної дати в історії нашого краю відтворити підшивка районної газети «Прапор перемоги» за 1985 рік, за що висловлюю подяку нинішньому редактору газети Віктору Свідніцькому.

Підготував Володимир ЯЩУК, член Національної спілки журналістів України.

(Газета “Наш Прапор Перемоги” за 20.03.2020).

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.