Микола Карапетян: «Громада – велика сила»

Чимало доклав зусиль, аби створити першу на Радивилівщині тери­торіальну громаду, міський голова Радивилова Микола Карапетян. Нині він – кандидат на голову об’єднаної територіальної громади. Що збирає­ться робити на цій посаді, запитаємо у самого кандидата.

-Миколо Аракеловичу, чи не про­стіше керувати одним містом, де ви уже навели порядок, збудували до­роги, тротуари, зведені соціальні об’єкти. Яку мету з об’єднанням те­риторіальних громад ви переслідує­те?

-У нас багато років говорять про де­централізацію влади. Однак лише за­раз з’явилась можливість нарешті не чекати милостині «зверху», а бути са­мим господарями на своїй території. Так, як це є у Європі. І нам усім відомо, що там живуть краще. То чим ми гірші? Я вже їздив у Польщу, вивчав їхній досвід, брав участь у засіданнях комі­тетів у Верховній Раді, спілкувався з народними депутатами. Я побачив ба­гато позитивних речей. У нас є державна адміністрація, сільські ради, але відсутній кінцевий результат управлінсь­кого ефекту. Чому? Бо всі глобальні рішення спускаються «зверху» і основні кошти також треба очікувати звідти ж. Місцеві ініціативи, як правило, залиша­ються добрими намірами.

-В чому ж перевага, на ваш по­гляд, в створенні територіальної гро­мади?

-Тут дві важливі складові. Перше – це інше адміністративне управління. Не­реально керувати громіздкою грома­дою, населені пункти якої віддалені від центру управління. Також неефективне управління тоді, коли тобі нав’язують щось і при цьому занадто громіздка си­стема дозвільних інстанцій. І, друге, це фінансова сторона, що дасть мож ливість розвиватися, створювати робочі місця. Один з основних податків – це прибутковий податок, який буде спря­мований в об’єднану громаду. А це не­мало – 60%. Торік цей податок у нас забрали. З поверненням даного подат­ку у нас будуть відчутні прибутки. Сюди, в місцеву територіальну громаду, буде спрямовуватись прибутковий податок. А ще треба долучатись і брати участь у різних грантах. В цьому маю певний досвід. У 2015 році ми виграли такий грант і побудували котельню на тверде паливо у діючому дитсадку. Зеконом­лені кошти ми спрямовуємо на інфра­структуру міста. Коли ми проводили схо­ди сіл, які увійшли в територіальну гро­маду, ми вивчали найнеобхідніші зав­дання, які потребують вирішення у цих населених пунктах. У нас є бачення ви­рішення даних питань. У цьому мені до­помагають мої колеги, які працюють у міській раді. Вони мають чималий досвід, як це робити. Ми не звикли про­сто сидіти в кріслах і чекати, поки ро­бота знайде нас. Впевнений, ефект від об’єднання наших громад буде великий.

-Вперше вас обрали на посаду міського голови Радивилова у 2002 році. З того часу поступово про­вінційне містечко перетворилося у справжнє європейське місто. Відчу­вається, що ви господар великого масштабу.

-Собі давати характеристику я не звик. Ми не сиділи, ми нікому не скар­жились. Ми їздили, стукали у різні інстанції. Ми робили проекти, брали участь у різних грантах. І нам чимало вда­лося. Ми облаштували центральну час­тину міста. І не тільки. Пішли поступово на всі вулиці. Якщо порівняти наші і до­роги, і тротуари, благоустрій, то не хва­люсь, але таких на Рівненщині небагато.

-Безперечно, Радивилів охайне місто. А чи вдихнули ви «друге жит­тя» у соціально-культурне середови­ще?

-Шануючи людей похи­лого віку, вважаю, завж­ди треба думати про на­ступні покоління. І, насам­перед, про їхнє змістовне дозвілля. У нас функціонує міський центр культури, дозвілля і мистецтв. Тут займаються у різних гур­тках більше 200 дітей. Це і вокал, хореографія, те­атральне мистецтво, оз­доровчий фітнес тощо. По всіх районах міста облаштовані дитячі і спортивні майданчики. Коли буде об’єднана громада, такі майданчики впровадимо у всіх населених пунктах. Там також є молодь, яка хоче змістовно відпочива­ти, розвиватися і досяга­ти успіху. Молодь не тікатиме з села, якщо будуть будинки куль­тури і дозвілля, спортивні майданчики, стадіони, дитячі садочки, сучасні шко­ли, якщо створити належні умови для проживання, праці, побуту.

-Тобто:  ви хочете весь досвід Ра­дивилова перенести на інші населені пункти?

-А що в цьому поганого? Звичайно, кожен населений пункт має свої тра­диції. Але, скажімо, ми у наших радивилівських дитячих садках ввели поса­ди хореографа, вчителя іноземної мови. Ці заходи ми маємо намір втілити і в інших селах. Якщо створити належні умови, то сільські діти абсолютно нічим не відрізняються за розвитком від міських дітей.

-Ви бачите якісь прибуткові об’єкти у тих населених пунктах, які увійдуть в об’єднану територіальну громаду?

-Звичайно. В Радивилові також з’­явилися промислові об’єкти, яких рані­ше не було. У 2012 році побудували но­вий елеватор. А це і робочі місця, і по­датки. Міська рада все зробила, щоб об’єкт будувався на території міста. Уже зараз ми ведемо перемовини з інвес­торами, аби вони вкладали кошти у май­бутні об’єкти. Самі розумієте, що бізнес не любить відкривати карти перед грою. Це якщо висловлюватись образно. Тому краще, якщо ми будемо щось робити, а не балакати.

-Чи є у вас програма дій, що ви плануєте зробити у кожному із сіл, які увійдуть в об’єднану територіаль­ну громаду?

-В кожному з них, по-перше, треба піднести на належний рівень соціальну інфраструктуру. Це дороги, освітлення, благоустрій і в належний вигляд приве­сти дитячі дошкільні заклади і школи. Після виконання цих заходів запрацює транспорт, бо на добрих дорогах легко їздити до райцентру і по всіх інших на­прямах. Коли буде добре сполучення, легше залучити сюди інвестора. Уже зараз в одному із сіл планується збудува­ти невеличкий завод з переробки сільськогосподарської продукції. Всі ро­боти будуть здійснюватися паралельно. Сьогодні люди трохи переживають, що у них не буде сільських рад, а буде лише один староста. Хтось залишиться без роботи. Насамперед ми звільнених лю­дей залучимо до покращення благоус­трою в населених пунктах. Хочемо того чи ні, але при створенні об’єднаної те­риторіальної громади збільшиться штат, створиться центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) для об­слуговування жителів громади. Ми знаємо, що у кожній сільській раді є фахівці – і по максимуму залучатимемо цих людей до роботи. І, найголовніше, пошук інвестора. Це можуть бути і місцеві люди, яким потрібна лише підтримка. Завдяки соціальній сфері вижити неможливо, потрібна виробни­ча сфера. Вона на селі є. Це дрібний товаровиробник. Йому потрібні ринки збуту. А для цього також варто одно­осібників, які мають лишки молока, м’я­са, картоплі, зерна, об’єднати в това­риство чи заготівельне об’єднання, кооператив. А це вже реальна допомога малому бізнесу, без якого не буде се­реднього класу. Саме він є основою більшості розвинених держав.

-А, якщо конкретніше, то які про­блемні питання порушувала грома­да під час зустрічі з вами?

-Якщо конкретно, то у селах Немирівка і Башарівка порушували питання проведення газопроводу. Там немає досі «голубого палива». Ми вже їзди­ли до проектантів – і нам підказали, як здешевити прокладання газопроводу до негазифікованих населених пунктів. Треба буде залучати кошти державно­го і місцевого бюджетів, потрібна і участь са­мого населення. У Немирівській та Дружбівській сільських радах є також проблема з постачанням питтєвої води. Наші фахівці вже вивчають можливості, аби в найкоротший термін вирішити цю проблему. –

-Але ж на це все потрібні кошти. Ви будете долучати до вирішення цих проблем і населення?

-А хто краще знає ситуацію у селі, як не місцева громада? Можливо, на­селення будемо використовувати як допоміжну робочу силу, а кошти треба шукати у різних бюджетах. Ми є ті менеджери, яких громада обирає для того, аби вирішувати її проблеми швид­ко, ефективно і якісно. А громада – ве­лика сила. Її треба лише об’єднати.

(З агітаційних матеріалів кандидата до виборів 27 березня 2016 року).