На переклику буремних літ: Червоноармійськ – Кадий

Давно відгриміли битви Другої світової війни, переплавлені на метал танки та гармати, проте пам’ять про ці події, які відбувалися і на території нашого району, не згасає. 66 років тому на підступах до Бродів, де було сконцентровано величезну кількість німецько-фашистських військ та техніки, вели кровопролитні бої наступаючі частини Червоної армії. Бої йшли з 19 березня до 11 липня 1944 року. У боях за Радивилів, Броди з обох сторін брала участь велика кількість боронетехніки, танків.

У поєдинках біля Радивилова стояли на смерть артилеристи командира батареї, старшого лейтенанта П.Г.Стрижака, який загинув смертю хоробрих. Йому посмертно присвоїли високе звання Героя Радянського Союзу. Він похований на меморіалі Слави в Радивилові (поряд із Героями Радянського Союзу О.І.Волковенком, А.В.Демьохіним і М.Д.Маркеловим), усього тут покоїться майже 1,5 тисячі радянських солдатів та офіцерів, які загинули в березні – червні 1944 року у боях за звільнення нашого району.
У дні чергової річниці визволення району від фашистських загарбників хочу розповісти про нашу поїзду на батьківщину ще одного Героя, командира танка Т-34, капітана Михайла Олексійовича Четвертного  – в райцентр Кадий Костромської області Росії. А смертельне поранення він отримав біля Підлипок, похований у центрі Підзамчого.
За радянських часів було модно підтримувати дружні зв’язки між областями, районами, окремими господарствами, підприємствами, укладати договори на соцзмагання. Зокрема, Рівненщина мала такі відносини з Костромською областю. Оскільки області змагалися, а костромчанин Михайло Четвертний загинув за звільнення нашого району від німецьких загарбників, тоді Червоноармійський район налагодив дружні зв’язки з Кадийським районом, колгосп ім. 17 Вересня (с.Підзамче) з колгоспом ім. Леніна (с.Завраж’є) Кадийського району. Райони, господарства стали  обмінюватися делегаціями, укладати договори на соцзмагання та обмінюватися досвідом господарювання. В кінці 70-х років делегація кадийців з представниками згаданого колгоспу побувала в Підзамчому, приїздила й сестра М.Четвертного.
 У березні 1982 року на святкування 38-річчя звільнення Червоноармійська (Радивилова) від фашизму приїжджала делегація з Кадийщини на чолі з другим секретарем райкому партії.
А в травні того ж 1982 року керівництво Кадийського району запросило нашу делегацію на святкування Дня Перемоги. До складу делегації увійшли: Герой Соціалістичної Праці (нині покійний) Андрій Олієвський, голова колгоспу ім. 17 Вересня Володимир Балуцький, вчителька Підзамчівської школи Надія Горопаха, очолити делегацію керівництво району доручило мені як заступнику голови виконкому районної ради.
Ми приїхали в Кострому 7 травня о 5 годині (була Великодня субота). Кадийці зустріли нас дуже тепло, хлібом-сіллю, квітами, був і голова райвиконкому. Від Костроми до Кадия – 150 км. Райцентр розташований на річці Ньомда (притока Волги). Дороги тоді були не дуже хороші, але природа чудова, багато лісів, є свій ліспромгосп у райцентрі. Усе навкруги почало розквітати, берізки розпускали віти… Усім цим ми мали можливість намилуватися зразу ж біля Костроми, де був сніданок. В Кадиї нас чекали керівники району, підприємств, колгоспів та радгоспів. На зборах активу підбивали підсумки роботи за I квартал 1982 року. Район вийшов переможцем в області по виробництву та продажу тваринницької продукції. Перехідний Червоний прапор вручав заступник голови обласної ради. Так почався наш перший день перебування на батьківщині М.Четвертного.
Програма виявилася насичена. Після обіду ми відвідали школу, яка носить ім’я М.Четвертного, розповідали учням про обставини здійснення подвигу їх земляком, побували в будинку, де він народився. Після цього катером з керівниками району Волгою поїхали в село Завраж’є. Зустріч була досить теплою і дружньою. Говорили про війну, ціну Перемоги, про таких яскравих людей, як Михайло Олексійович, який до призову на фронт працював у лісовому господарстві. Усе це припало на вечір, 7 травня. Надходила Пасха. Через Волгу на горизонті виднілось місто Горький. Звернули увагу, що район небагатий, землі бідні, піщані, а ось відпочивати росіяни вміють. Ночували ми над річкою Ньомдою серед лісу, в двоповерхових котеджах.
Запам’ятався пасхальний сніданок, приготовлений у їдальні – в котлопункті ліспромгоспу біля Волги. Знаючи, що надходить Великдень, ми привезли з собою паски та все інше, необхідне для святкового столу, а от крашанок та писанок не взяли. Після наших дружніх зауважень господарі принесли і крашанки… До речі, район за територією дуже великий, має багато населених пунктів, а от було лише дві церкви. Не відчувалося в людях православного пориву.
 Після обіду нас чекав святковий „вогник”, зустріч з учасниками світової війни. Ровесники Михайла Четвертного згадували свого товариша, розповідали про пережите в боях. Зустріч пройшла щиро й невимушено, з наркомівськими ста грамами воєнних часів. Погода стояла чудова. Завершився другий день на галявині лісу – з шашликами, українською міцною та салом.
9 Травня розпочалося під звуки вальсу в адмінприміщенні райвиконкому. Об 11 годині на центральній площі – мітинг, присвячений 37-й річниці Перемоги. Ми звернулися зі словами привітань до населення, вручили пам’ятні сувеніри. Незважаючи на дощ, людей зібралося чимало. Після мітингу в сквері ми посадили алею дружби двох районів. Якщо вона збереглася, дерева тепер, через три десятиліття, зовсім виросли… 
Та чи нагадують вони комусь про скріплену війною дружбу українського і російського народів?
Настав четвертий день. Ранком виїхали в село, де раніше проживала сестра Героя, на той час покійна. Зустрів її чоловік; побували на могилі сестри, поклали квіти. В їхній оселі ми пом’янули сестру, її брата-героя.
 
 У райвиконкомі відбулася розмова з керівниками, підписали договір про співпрацю. Ознайомилися з радгоспом «Кадийський» та ліспромгоспом. У кінці дня господарі провели нас у Кострому. Поїзд на Москву відправлявся увечері, 10 травня, а 12 травня 1982 року ми прибули додому. Після цього в 1984 році до нас приїжджала делегація з Кадийського району на чолі з заступником голови райвиконкому. Гостей у першу чергу цікавили місця, де воював і загинув Герой Радянського Союзу Михайло Четвертний.

Андрій Іванович СИСАК, м.Радивилів. 
Редактор

Редактор

головний редактор Радивилів.info

Можливо, Вам це сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.