На зламі: Тема Берестецької битви в радивилівській газеті під кінець московсько-комуністичної імперії

Берестецька битва 1651 року, одна з найбільших у Національно-визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького, відбулася на території, яка входить нині до Радивилівського району Рівненської області. Тому в районній газеті «Прапор перемоги», яка видається в Радивилові (раніше Червоноармійську) з 1941 року, однією з важливих стала тема Берестечка, козацької слави.

З часу відкриття в 1967 р. музею-заповідника «Козацькі могили» (нині Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви») газета раз у раз публікує матеріали про Берестець­ку битву. Однак у них аж до кінця 80-х років, як правило, перебільшувалося значення соціальних факторів, натомість притушовувався національно-визвольний характер боротьби.

Та й кількість уміщуваних матеріалів не могла задоволь­няти читачів. Утім, будь-які спроби розширити козацьку те­матику розцінювалися тодішніми видавцями газети, зокре­ма райкомом КПУ, як «прояв націоналізму». Навіть передрукування тоді ще журнального уривка з роману Павла Загребельного «Я, Богдан» спричинило застереження з обкому КПУ.

Надію на національне пробудження заронила перебудова. І в номерах за 11 і 13 липня 1985 р. «Прапор пе­ремоги» подає велику статтю «На полі ратному під Пляшевою», де її автор, історик і краєзнавець Дмитро Чобіт на основі нових, виявлених ним у польських архівах, фактів робить спробу заповнити деякі «білі плями» у висвітлені ходу битви 1651 р.

А вже в 1988 р. тема Берестечка посідає доволі чільне місце. Своє цікаве дослідження «Віч-на-віч з Кобзарем» до 140-річчя написання Т.Г.Шевченком «Ой чого ти почорні­ло…» в номерах за 7, 9, 12 і 14 липня друкує письменник Ми­кола Пшеничний. Він розповідає про обставини написання відомого вірша, присвяченого Берестецькій битві, аналізує його смислові акценти, розмірковує над пожовклим часопи­сом «Основа» за 1861 р., де цей твір уперше був опублікова­ний, інформує про його переклади іншими мовами, про по­кладення на музику такими композиторами, як Микола Лисенко, Сидір Воробкевич, Григорій Фінаровський, Костянтин Данькевич, Левко Ревуцький. У номері за 20 липня той же автор уміщує іще одну статтю, де провідною стала тема Берестеч­ка, — «Пам’ятаю Пляшеву — наче пісню, умиту сльозою».

У матеріалі «Те містечко Берестечко…» (1 вересня) док­тор мистецтвознавства О. Правдюк розповідає про малові­дому пісню, записану на Волині Миколою Костомаровим, во­на – про поразку козацьких військ і дуже відповідає наст­роям 1651 року. «Зачаровані вогнем. «Козацькі могили»: історія, пам’ять» — так називається велика стаття, подана га­зетою 6, 8 і 10 вересня. А в моєму матеріалі «Козацькі портрети» (20 вересня) йдеться про антропологічні дослідження черепів, знайдених на місці козацьких переправ.

Із публікацій 1989 р. привертають увагу ті, які з’явили­ся під час кампанії захисту «Козацьких могил» від затоп­лення внаслідок планованого будівництва водосховища для Рівненської АЕС. Започаткував розмову кандидат історичних наук Гурій Бухало – статтею «Врятуймо нашу святиню!» (3 лю­того). Після цього з’являються пристрасні роздуми тодішньо­го завідуючого музеєм-заповідником Павла Лотоцького «Хто ми такі і чиї ми діти» (11 лютого), кореспонденції «Відкидаючи мораль пристосуванства» та «Бесіда з проектантами» (21 лютого). У номері за 14 березня друкуються «Відгуки чи­тачів». Проблема, що називається, зачепила людей за живе. Свідчення тому – і публіцистичні нотатки «Не буде прощення» (15 квітня). Було видно, що «Козацькі могили» дедалі помітніше починають усвідомлюватися багатьма як свя­тиня нашого духу.

Важливою акцією стало й те, що через музей-заповідник проліг маршрут Всеукраїнського Шевченківського свята. В районі побували письменники Всеволод Нестайко, Віктор Ка­ва, Євген Шморгун, Микола Сом, Анатолій Костецький та інші. Про цей захід газета розповіла в матеріалах «Шевчен­ківське свято» (20 травня), «Слово письменників» (23 травня).

А в замітці «Розмова на «Козацьких могилах» (6 черв­ня) знаходимо першу згадку про те, що приїжджі, перед якими виступив, зокрема, письменник Роман Іваничук, роз­горнули жовто-блакитні прапори. Деякі цікаві факти слав­ного минулого висвітлені в кореспонденції «Солонів: побли­зу Берестечка» (10 червня).

«Козацькі могили» стають місцем протистояння комуні­стичних і народжуваних демократичних сил, що знаходить своє відображення в статтях «Під жовто-блакитними прапо­рами», «Національна свідомість: надбання, пошуки», «Ваша слава не вмре, не загине…» (опубліковані в червні). Тут панує офіційна точка зору, у двох перших матеріалах заявлене несприйняття національної символіки.

У публікації «Радянські письменники на «Козацьких мо­гилах» дає інтерв’ю, зокрема, Євгеній Долматовський (8 лип­ня). А в матеріалі «І кожного разу – нові враження» (10 серпня) йдеться про перебування на місці Берестецької бит­ви делегації канадських українців. “«Та ще мене гайворони укрили…» «Козацькі могили»: маловідомі   факти»” – так озаглавлено інтерв’ю з завідуючим музеєм-заповідником Павлом Лотоцьким (14 листопада), де наведено приклади зневаж­ливого ставлення компартійних зверхників до важливої па­м’ятки української історії.

Отже, 1989 рік, як це видно й на прикладі газети «Прапор перемоги», виявився переломним в оцінюванні «Козацьких могил» та їх ролі в національному пробудженні народу.

У 1990 р. битві під Берестечком газета присвятила май­же весь номер за 14 червня, а також випустила додаток «Ко­зацька слава» (формату районки, на 4-х сторінках). Тут і думки доктора історичних наук Ігоря Свєшнікова, і розповіді про мистецьку цінність робіт Івана Їжакевича в селі Пляшева, про перспективи заповідника. Вміщено відгуки видатних діячів літератури та культури, що їх вони залишили в книгах відгуків.

У звіті про вшанування козаків («Дні поминання», 23 червня) уже не знайти ідеологічних ярликів, розповідь під­кріплена знімками: на них — маєво прапорів, дає автограф народний депутат України Левко Лук’яненко… У такому ж неортодоксальному ключі витримано звіт з першої респуб­ліканської науково-теоретичної конференції «Берестецька битва в історії України», яка відбулася в селі Острів («На скрижалях історії», 26 червня).

А от на зустрічі за «круглим столом», про яку газета розповіла у звіті «Вивчаймо, горді­мося, не заплямуймо» (7 липня), була спроба з ініціативи райкому КПУ після відзначення річниці битви змістити деякі акценти в сторону узви­чаєних тлумачень, у номері за 17 липня надрукована стаття «Богдан Хмельницький», у якій стверджувалося, що Пере­яславська Рада була для гетьмана єдиним виходом у тій по­літичній ситуації, що склалася.

Про чергову наукову археологічну експедицію в села Пляшева і Острів на чолі з Ігорем Свєшніковим іде мова в кореспонденції «На місці переправи» (4 серпня). 4 вересня газета вмістила «Думу козацьку про війну з козаками під Берестечком…» – твір XVII століття. А 18 жовтня опубліковано історичний нарис «Іван Богун», де особлива увага приділена його ролі в битві 1651 р. Про вивчення обставин цієї битви відомим істориком і письмен­ником розповідає розвідка «Микола Костомаров» (10 ли­стопада).

Особливо великий інтерес до «Козацьких могил» виявив­ся в 1991 р., коли відзначалося 340-річчя битви. І газета, по­чинаючи з першого номера («Триста сорок років тому»), по­стійно вела важливу тему.

Серед найбільш цікавих були та­кі публікації: «Під містечком Берестечком» (21 лютого, про перебування на місці битви Лесі Українки), «Поле козаць­кої звитяги» (8 березня, про ймовірний приїзд у село Пляшева Тараса Шевченка), «В оцінці Михайла Грушевського» (16 квітня), «Оновлення і розбудова» (25 квітня), «Зерно, з яко­го виросла воля до боротьби» Євгена Сверстюка (7 травня), «Ян Казимир» (11 червня), добірки віршів.

До 340-річчя битви вийшов спеціальний номер «Прапо­ра перемоги», був випущений і додаток до нього «Козацька слава». Тут і статті про мистецькі скарби музею-заповідника, про історію Берестечка…

А про самі урочистості, на яких побували до півмільйона чоловік, газета розповіла на двох сторінках у матеріалі «Сила духу народного» (репортаж робив автор цієї статті, фотографував Василь Грицайчук).

У своєму виступі тоді при відкритті пам’ятника козакам і селянам-повстанцям Голова Верховної Ради Леонід Кравчук зазначив (я записав його виступ на диктофон): «Ми маємо відвоювати суверенність нашої України. Ми відвоюємо, завоюємо її, тому що вона нам належить по праву. Але ми маємо бути всі разом, ми маємо бути разом для того, щоб пройти цю велику й складну дорогу». Текст виступу було повністю надруковано в районній газеті «Прапорі перемоги» за 20 червня 1991 p., ніде більше він не публікувався. Незважаючи на делікатність формулювань, він цілком пройнятий думкою про неминучість дальшої суверенізації України. Під час виступу та по його закінченні над натовпом пронеслося скандування: «Україні – волю!», «Ні – союзному договору!» Хтось пробував підігріти пристрасті й образливими вигуками на адресу Л.Кравчука. Дев’яностап’ятилітній Патріарх Київський і всієї Руси-України Мстислав зауважив: «Я вірю тим синьо-жовтим нашим кольорам, там є радість, там є надія, там є творчість. Хотів би потиснути руку й нашому Президентові Леонідові Макаровичу… Своїм ділом покажемо, що ми таки дбаємо про великі справи». Кравчук відгукнувся на це реплікою: «Треба всім працювати разом на ту ціль, яку маємо».

До проголошення незалежності України залишалися лічені дні.


Володимир Ящук, член Національних спілок журналістів і краєзнавців України. м.Радивилів.

 

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

You may also like...

1 Response

  1. Червень 9, 2015

    […] На зламі: Тема Берестецької битви в радивилівській газеті під кінець московсько-комуністичної імперії http://www.radyvyliv.info/na-zlami-tema-beresteckoї-bitvi-v-radivilivskij-gazeti-pid-kinec-moskovsk… […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.