Набув статусу волосного містечка Кременецького повіту

155 років тому, з 1866-го, Радзівілов (Радивилів) набув статусу волосного містечка Кременецького повіту Волинської губернії. У Російській імперії то була найнижча адміністративно-територіальна одиниця, а з 1861 року – ще й одиниця станового селянського господарювання. Офіційна назва містечка була російськомовна – «Радзивилов», однак місцеве населення користувалося більш давньою і спрощеною – Радивилів.

З розвитком товарного виробництва Радивилів перетворився на значний торговельний центр Волинської губернії. З міста Бродів через Радивилів на Одесу щороку вирушало 60 транспортів з вантажем. У 60-х ро­ках через місцеву таможню щороку вивозилось за кордон і доставлялося з-за кор­дону товарів на суму до 4 млн. рублів. Головними пунктами збуту товарів були Львів, Броди, Дрогобич, Житомир, Кременець, Дубно, Радивилів. Щотижня в Радивилові відбувалися базари, 6 разів на рік проходили ярмарки. У 1870 році Радивилів став містом, у ньому проживало 7400 чоловік, налічувалось понад 160 магазинів та ларків. Коли в 1873 році вздовж старого гужового тракту проклали залізницю від Здолбунова, торгівля в місті ще більше пожвавилась, особливо після сполучення через два роки цієї залізниці з австро-угорською в Бродах.

У 1861 році ремісників у Радивилові було 430, понад 20 професій, а через 20 років зменшилось до 110. Частина розорилась, не витримавши конкуренції.

У місті не збереглося житлової забудови ХІХ століття, адже керівники міста не дбали про його упорядкування та розвиток. До того ж далися взнаки неодноразові пожежі. У 1882 році згоріло 300 будин­ків, через п’ять років — ще кілька десятків будинків і винокурний завод.

На 1910 рік у Радивилові проживало 14,6 тисячі чоловік, тобто навіть більше, ніж є тепер. Налічувалось 845 будин­ків, у т. ч. 42 кам’яні, було 20 вулиць, з них шість забрукованих. Давався взнаки прикордонний статус міста, де проживали досить численні підрозділи прикордонників, митних чиновників. З кінця ХІХ століття тут розквартирували 12-й Донський козачий полк.

У Радзивилові на початку ХХ століття діяли лісопильний, миловарний, свічковий заводи; фабрики – дві меблеві, перламутрових ґудзиків, тютюнова, водяний млин. На цих підприємствах працювало близько 350 чоловік. Сто десять років тому тутешня фабрика гнутих меблів з букового дерева на Римській міжнародній промисловій виставці 1911 року за свої вироби була удостоєна золотої медалі.

До Радзивиловської волості належали такі села і присілки (подаємо за тодішніми офіційними російськомовними документами, зі збереженням особливостей написання):
«Балки, ур.
Батьковщина, х.
Батьков, с.
Башаровка, с.
Березина, д.
Бирок
Бугаевка, д.
Буда, х.
Бузовский Пост, х.
Белокриница, х.
Веселый Пост, х.
Вытыка, х.
Гаи Левятинские, с.
Гаи Малые, д.
Дранча Русская, с.
Дранча Польская, д.
Дранчевский Пост, х.
Дубовая, х.
Каплица, прис.
Каплица, х.
Клекотовский Пост, х.
Копани, д.
Круки, д.
Крыжи, ур.
Кузьмиры, х.
Леватинь, с.
Лесной Пост, х.
Лесовики, х.
Мариинский фольв.
Могилки, фольв.
Морозовская Дача, х.
Немировка, с.
Опарипсы, с.
Пархуты, прис.
Перенятин, с.
Пидставня, ур.
Пильное, х.
Подзамче, с.
Пороховня, ур.
Пороховенский Пост
Проказы, прис.
Старики, д.
Старая Таможня, ур.
Стояновка, х.
Ступаки, ур.
Суходольский Пост, х.
Суходолы, прис.
Сырнова, ур.
Цыбухов, ур.
Червона».

Пояснення скорочень: с. – село, д. – «деревня» (поселення, яке не мало свого кладовища), х. – хутір, ур. – урочище, прис. – присілок, фольв. – фільварок. Місцезнаходження деяких поселень тепер не відоме.

Підготував Володимир ЯЩУК.

Такі диліжанси з 1827 року курсували до Радивилова навіть із Петербурга.Радивилів, медицинаРадивилів, РадзивиловРадивилів, Радзивилов

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.