Наполегливо вивчав минувшину Волинської землі

Серед істориків і краєзнавців, які залишили матеріали досліджень з минулого нашого краю, зокрема й Радивилова, був і Олександр Цинкаловський. Його напрацювання про Радивилів досить повно свого часу представила книга «Радивилів. Краєзнавчі матеріали» Володимира Ящука (Рівне, «Волинські обереги», 2004).

Олександр Цинкаловський, ВолиньНародився Цинкаловський Олександр Миколайович 9 січня 1898 року у стародавньому Володимирі. Тут пройшли його дитячі роки. На формування майбутнього вченого мав вплив його дід Павло Німецький, який цікавився історією Волині, збирав історичні пам’ятки і прищеплював своєму онукові любов до рідного краю.

Родина Цинкаловських прожила у Володимирі недовго – батька як професійного залізничника скерували на роботу до Ковеля. Там Олександр вступив до підготовчого класу місцевої гімназії. З вибухом Першої світової війни російська влада організувала масову евакуацію на схід. Цинкаловські були вивезені до Тамбова, а Олександр почав навчатися у Казанській класичній гімназії.

Після початку Лютневої революції 1917 року евакуйовані родини почали повертатися на батьківщину. Цинкаловські зупинилися у Звягелі (нині – Новоград-Волинський, що на Житомирщині). Згодом Олександр потрапив на військову службу до Житомира. Його направили у школу підстаршин, а далі – у Культурний відділ армії УНР.

Побував на кількох фронтах. «На схилі світової війни та революції був на Західній Волині. Там разом з іншими волинянами та галичанами я став учителем т. зв. «Просвітянської школи». Іноді виконував обов’язки керівника школи. Врешті після бур війни і революції я осів в селі Осмиловичі Володимирського повіту. Згодом здобув довір’я у місцевого населення й 1922 року я був обраний послом до польського сейму», – згадував потім сам учений.

У 1925 р. О. Цинкаловський поступає у Варшавський університет, спеціалізується на церковній історії, християнській археології і мистецтві. Будучи студентом університету, він стає співробітником Державного археологічного музею у Варшаві. За завданням музею часто виїжджає в експедиції на Волинь, Полісся, Підляшшя, проводить археологічні дослідження, обстежує пам’ятки історії та археології. Результати своїх досліджень О. Цинкаловський популяризує у наукових виданнях.

У 1936 році став директором Кременецького музею (саме таке написання послідовно відстоював вчений), де працював до 1939 року. У 1943-му повернувся до Варшави, де очолив волинський відділ Археологічного музею, а з 1952-го став працювати у Краківському відділі Інституту археології Польщі, одночасно обіймаючи посаду секретаря Польського Археологічного Товариства.

У 50-60-ті роки ХХ століття Олександр Цинкаловський активно співпрацював з Українським суспільно-культурним товариством, друкував свої матеріали на сторінках «Нашого Слова» та «Нашої Культури». У Сполучених Штатах Америки з’явилася низка його публікацій у «Літописі Волині» та окремі монографії. Свої роботи вчений підписував псевдонімами О. Волинець, О. В., Антін Бужанський, А. Б. Залюблений у волинський край, вчений організовував у довоєнні роки археологічні розкопки, вивчав музейні та архівні колекції. У 1933–1934 роках відкрив печеру Висоцької культури, цікаві археологічні матеріали були виявлені в урочищі Чуб (Володимирщина) та у Вікниках (Кременеччина), де було відкрито оселю римської доби (ІІ–ІІІ ст.). Він досліджував пам’ятки трипільської культури на Волині (Бірки, Городок, Шумськ), культури кулястих амфор (Крилів, Лапаївка, Литовеж), культури шнурової кераміки, розкопки могильників лужицької культури (поблизу с. Млинище Іваничівського району). Вчений обстежив чимало давньоруських городищ (Білів, Боремель, Грабів, Ізів, Зимне, Пересопниця, Шепель та ін.). Археологічні розвідки Олександра Цинкаловського були першоосновою наступних відкриттів та студій.

Крім археологічних досліджень, Олександр Цинкаловський писав про найдавніші події з історії України, про Червенські міста – Холм, княжі міста Дорогичин, Перемишль. Не оминав у своїх студіях вчений і теми мистецтва – він був одним із перших, хто пов’язував життя і творчість видатного українського іконописця початку XVIII ст. Йова Кондзелевича з Волинню, віднайшов перед війною його роботи у Загорові, Вощатині й інших селах. З мистецтва і архітектури опублікував праці «Архітектура Лемківщини і Грубешівщини» та статті «Церкви домонгольського і монгольського періоду на Волині і в Галичині» (1969), «Хрести-енколпіони» (1972), «Церкви XV–XVIII століть на Західній Україні» та ін.

Вчений, щиро переймаючись збереженням історичної спадщини, рятував чимало випадкових знахідок, вчив мешканців краю шанувати і охороняти пам’ятки минувшини. Особисто передав до музеїв близько 20 рукописів кінця XVI – XVII ст. та 300 стародруків.

Багатогранність зацікавлень вченого просто вражає. Комплексність його вивчення минувшини Волинської землі дозволила вченому створити працю, яка є настільною для сучасних дослідників краю і має концептуальне значення для волинезнавства – «Стара Волинь і Волинське Полісся: Краєзнавчий словник від найдавніших часів до 1914 р».. Адже саме створення цілісної історії Волинського краю слід вважати метою життя вченого.

Помер О. М. Цинкаловський 19 квітня 1983 р. у Кракові. Похований на православному цвинтарі у Варшаві.

Список основних наукових праць

Цинкаловський О. Данило Братковський / О. Цинкаловський // Данило Братковський – поет і громадянин : наук. зб. : матеріали наук.-краєзн. конф. / Волин. Краєзн. музей [та ін.]. – Луцьк, 2002. – С. 149-152. – Підпис – О. Волинець.

Цинкаловський О. Дорогами Волині / О. Цинкаловський // Рад. Волинь. – 1972. – 1 листоп.

Цинкаловський О. З історії словника / О. Цинкаловський // Молода Волинь. – 1991. – 4 січ. – С. 6.

Цинкаловський О. Історико-географічний і економічний словник Волині і Волинського Полісся / О. Цинкаловський // Літопис Волині : наук.-популяр. Зб. Волинознавства / Ін.-т Дослідів Волині ; голов. ред. Ю. Мулик-Луцик. – Віннніпег, 1977-1978. – С. 99-103. – Інтерв’ю з «Наша культура», додаток до «Наше життя», розмовляв К. Бор. Варшава, 1969. Ч. 9.

Цинкаловський О. Камінь-Каширський / О. Цинкаловський // Минуле і сучасне Волині й Полісся : Край на межі тисячоліть : матеріали Х наук. іст.-краєзн. конф., яка відбулася у Старому Чорторийську, Маневичах, Четвертні та Нововолинську в 2000-2002 рр. : зб. наук. пр. / Манев. краєзн. музей, Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки, Волин. обл. т-во краєзнавців ; упоряд. Г. В. Бондаренко. – Луцьк, 2002. – С. 211-212.

Цинкаловський О. Княжий город Володимир / О. Цинкаловський. – Луцьк : Надстир’я, 2003. – 122 с.

Цинкаловський О. Княжий город Володимир: іст.-краєзн. нарис / О. Цинкаловський. – Луцьк: Надстир’я, 2000. – 124 с.

Цинкаловський О. Матеріали до археології Володимирського повіту / О. Цинкаловський // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Володимир-Волинський в історії України та Волині: матеріали XIV Волин. наук. іст.-краєзн. конф., присвяч. 13-й річниці Незалежності України та 680-й річниці надання Володимиру-Волинському Магдебурзького права. – Луцьк, 2004. – С. 182–211.

Цинкаловський О. Оселя з часу неоліту під м. Володимиром / О. Цинкаловський // Олександр Цинкаловський та праісторія Волині / Г. Охріменко [та ін.]. – Луцьк, 2007. – С. 222-223.

Цинкаловський О. Сліди християнства на Волині до кн. Володимира Великого / О. Цинкаловський // Олександр Цинкаловський та праісторія Волині / Г. Охріменко [та ін.]. – Луцьк, 2007. – С. 224-236.

Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: краєзн. слов. – від найдавніш. часів до 1914 р. / О. Цинкаловський. – Вінніпег, 1984-1986. – Т. 1–2.

Цинкаловський О. Старовинні пам’ятки Волині / О. Цинкаловський. – Торонто : т-во «Волинь», 1975. – 124 с.

Цинкаловський О. Хрести-енколпіони / О. Цинкаловський // Олександр Цинкаловський та праісторія Волині / Г. Охріменко [та ін.]. – Луцьк, 2007. – С. 237-243.

(За публікацією сайту «Історична Волинь»).

 

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.