Назвемо вулиці іменами достойних земляків

Цього року минає 90 років з дня народження нашого відомого і заслуженого земляка Євгена Максимовича Борового.

Євген Максимович народився 19 квітня 1925 року в селі Опарипси біля Радивилова. Початкову школу закінчив в цьому ж селі. Юнацькі роки провів у родинному домі в місті Радивилові. Середню освіту здобув в Радивилівській середній школі та гімназії у м.Броди. У 1944 році був мобілізований в ряди Червоної армії, брав участь в бойових діях проти німецьких окупантів.

З 1949 року, після закінчення Львівського медичного інституту, весь час працював на Рівненщині: спочатку хірургом Дубровицької райлікарні, а з 1951 року і до кінця своїх днів – у Рівненській обласній лікарні, очолюючи провідні хірургічні відділення. У 1968 – 1993 роках працював обласним хірургом.

Євген Максимович був неординарним хірургом. Такі руки, як у нього, бувають тільки у великого музиканта чи магістра пензля. Він завжди був ученим, аналітиком. Він – доктор медичних наук, заслужений лікар України, «Відмінник охорони здоров’я», автор 278 наукових праць, 4 монографій. За активної участі Євгена Максимовича було видано 4 збірки наукових праць лікарів області, він підготував, як науковий керівник, з числа практичних хірургів 5 кандидатів медичних наук. Євген Максимович був незмінним членом наукових рад МОЗ України, спеціалізованих рад Львівського медичного інституту і Тернопільської медичної академії. Він голова «Наукового товариства хірургів області», член редколегій журналів: «Клінічна хірургія», «Шпитальна хірургія» та «Львівський медичний часопис». Нагороджений багатьма орденами і медалями, дипломом рейтингу «Золота фортуна». З 2001 року очолював кафедру «Медицина невідкладних станів…» Тернопільської медичної академії.

Євген Максимович був великим лікарем, учителем, гуманістом, людиною великої і світлої душі, безмежно закоханою у свою професію і їй відданою. Він не прагнув визнання і ніколи не був кар’­єристом. Він завжди чесно виконував свою справу.

Євген Максимович з особливою увагою і любов’ю ставився «до своїх радивилівців». Він побажав, щоб його поховали на кладовищі м. Радивилова.

16 вересня 2004 року великий трудівник пішов з життя тихо і непомітно. Поховано його було на кладовищі м. Радивилова поблизу могил матері і рідних.

У 2012 році, за рішенням рідних, його мощі були перезахоронені в сімейну гробницю на Янівському кладовищі м. Львова.

Його пам’ятатимуть усі, кого він навчав, з ким роками працював пліч-о-пліч, ті, кого він рятував від смерті і хвороб, ті, хто з ним жили поруч і кого він любив.

Ми зобов’язані відзначити свого славного земляка, перейменувавши вулицю П. Козланюка на вулицю Євгена Борового, тут і сьогодні стоїть дім №21, у якому він мешкав і провів юнацькі роки свого життя.

Нашим громадським обов’язком є також відзначити піонера хірургічної допомоги населенню м.Радивилова і навколишніх сіл Петра Дмитровича Шепченка.

П.Д.Шепченко народився 1870 року. Лікарську спеціальність здобув у Харківському і Вільнюському університетах. До 1920 року працював хірургом Радивилівської лікарні, пізніше – залізничним лікарем на маршруті Здолбунів – Львів. Активно займався громадсько-політичною діяль­ністю. Був спеціалістом-хірургом з широким діапазоном хірургічних операцій (виконував складні операції, які в той час ще не виконувалися ні в Рівному, ні в Луцьку, ні в Житомирі). Помер 1931 року, похований у Радивилові. На його похорон зібралася нечувана кількість мешканців Радивилова і навколишніх сіл.

10 січня 2002 року радою Радивилівського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів (ВОВ) і депутатами міської і районної рад на ім’я міського голови М.Похальчука було подано «Клопотання про присвоєння одній з вулиць міста Радивилова імені визначного культурно-громадсько-політичного діяча минулого століття, лікаря Радивилівської лікарні Петра Дмитровича Шепченка». На жаль, це клопотання не було задоволене.

Пропонуємо частину вулиці Садової (біля лікарні), починаючи від вулиці Почаївської до місця повороту Са­дової в сторону залізниці, перейменувати на «провулок Петра Шепченка». Справедливість повинна торжествувати!

Радивилів, фото, види Радивилова, літо в Радивилові, фото Ящук, Ящук, Радивилів інфо, Радивилів info

Закон України «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» зобов’язує ради місцевого самоврядування, голів сіл, селищ, міст протягом 6 місяців (до 21 листопада 2015 р.) провести виконання цього Закону, в тому числі і перейменування вулиць, навчальних закладів та інших організацій, демон­тувати скульптури та інші символи, які тоталітарний режим колишнього СРСР впровадив.

Не можна погодитися з тим, що більше 20 вулиць у нашому місті та селах носять імена того чи іншого «борця за радянську владу», а частина з них взагалі були запеклими ворогами незалежності України.

Час братись за очищення вулиць нашого міста та сіл від тоталітарно-комуністичних назв та символів.

Звертаємося до міського голови Радивилова п. М.Карапетяна із закликом організувати виконання цього Закону.

Хірурги Радивилівської центральної районної лікарні: ДУРДА І.Й., БОРОВИЙ С.В., СГІБНЄВ О. А., ВАСИЛЮК Р.Я., БОРОВИЙ В.С., ДУРДА Р.І., СТЕЦЮК Ф.Г., ГАЙДУК А.В., Б’ЄГА І.А.

(Радивилівська районна газета «Прапор перемоги», №30).

Василь Семеренко

редактор районної газети "Прапор перемоги", член Національної спілки журналістів України

You may also like...

5 коментарів

  1. Михайло сказав:

    Назви вулиць у Радивилові, що можна поміняти –
    вул. Кузнецова, вул. Галана, вул. Терешкової (вона підтримала анексію Криму), пров. Терешкової, бульвар Черняка – або нехай буде назва, але прийняти рішення, що це на честь героя України Ігоря Черняка, і дати повідомлення в газети

  2. Микола сказав:

    Олександра Невського забули.

  3. Макс сказав:

    На одному з сайтів прочитав:
    Понад півсотні українських населених пунктів досі мають вулиці Валентини Терешкової, названі на честь нинішньої депутатки Державної Думи Російської Федерації, обраної від провладної партії «Єдина Росія». За офіційною інформацією, депутат Валентина Терешкова голосувала за анексію Українського Криму та за надання дозволу на введення російських військ в Україну.

    Більше того, Терешкова не обмежилась механічним голосуванням за путінські ініціативи по військовій агресії щодо України. Вона особисто брала участь у процесі анексії Криму, приїхавши 27 лютого 2014 року у складі російської делегації для «вивчення питання можливого приєднання півострова до Росії».

    • Редактор сказав:

      Дубенська міська рада розпочала процес перейменування вулиці Пушкіна на вулицю відомого митрополита та культурного діяча УГКЦ Андрея Шептицького. Так що процес перейменувань набуває масштабності

Залишити відповідь до Редактор Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.