Не було Радивилова, а був Немирів?

Межа між Рівненською і Львівською областями, а точніше – між Радивилівським і Бродівським районами має свою історію, адже виникла на місці колишнього кордону між Росією і Австро-Угорщиною, який з’явився після поділу Польщі у 1772 (між Польщею і Австрією) і 1795 роках (між Росією і Австрією). Утім, як засвідчують матеріали, виявлені бродівським краєзнавцем Дмитром Чоботом, який розпочинав свою трудову біографію в Немирівці і Радивилові (Червоноармійську), існував цей кордон і в більш давні часи. Наприклад, опис 1546 року засвідчує, що Броди тоді перебували в складі Польського королівства, а Опарипси – в складі Великого князівства Литовського.

Цей опис здійснили Василь Тишкевич і Войтех Ленартович за розпорядженням польського короля і великого князя Литовського Зигмунта Августа. Докладну характеристику документа можна знайти в книзі Д.Чобота «Броди та його округа княжих часів Русі-України. Х – ХY ст.»

Тишкевич і Ленартович особисто проїхалися вдовж кордону.

В описі границі Великого князівства литовського і Польського королівства на пограничній річці Солонівці (Слонівці), як важливий орієнтир, згадується «Головний єз власність князя Курцевича». Єзом, пояснює автор книги, називали загорожу із кілків або плетену решітку із лози, якими перегоджували річку від одного берега до іншого. За допомогою таких єзів і ловили рибу. Оскільки згаданий в описі єз названо головним, то, виходить, їх було декілька. Ця невелика згадка багато про що свідчить, особливо про спосіб ловлі риби – за допомогою єзів її добували велику кількість, очевидно, для продажу.

     Досить цікавим в описі є і такий запис: «Тою рікою Солонівкою на півріки вверх, на тій річці є міст між селом Великого князівства литовського Слоновим і між селом пана хорунжого Новосілок, котрий по половині роблять і мито на половину беруть». Д.Чобіт стверджує, що згаданий Слонів – це первісна назва пізнішого містечка Лешнів. Міст тут був із давніх часів. Про локалізацію згаданого в описі моста із місцем сучасного мосту перед Лешневом свідчить і наступний запис опису про те, що за тим мостом коло Новосілки границя йшла «до урочища Везищ гаті, а від Везищ по брід Сестратинський». Везищ, пояснює автор, – це теперішнє урочище Вежиска, місце однойменного села, яке, як і Новосілка, знаходилось на лівому березі Слонівки.

Біля Опарипсів в описі згадано млин та опарипсівський став, від яких кордон річкою вгору простягався до криниці Глев’ятинки. Очевидно, йдеться про село Лев’ятин на лівому березі Солонівки на відстані З-х кілометрів від Опарипсів (нині ці обидва села належать до Бугаївської сільради). За криницею Глев’ятинською межа відійшла від річки Слонівки і дорогою в долині, званій Суходолом, пішла у напрямку поля Красного та гори Дранчі. Цікаво, що в описі немає згадки про Радивилів – його, мабуть, ще не існувало, адже перша письмова згадка датується 1564 роком, це на 18 років пізніше, ніж робився опис кордону.

Що стосується долини Суходіл, то дослідник вважає: ця назва легко прочитується на місцевості, долина і тепер починається поблизу річки Слонівки біля села Немирівки і простягається через Гаї-Лев’ятинські до села Бучина Бродівського району. За 3 кілометри від цієї долини – теперішня гора Красна, яка ідентифікується із полем Красним у відшуканому опису. А за горою Красною за якихось два кілометри – інша гора, яку, вочевидь, колись називали Дранча, пізніше так стали називати село, що тут розросталося. Кордон у 1546 році проходив якраз через саму гору Дранча. Одну частину села називали Руська Дранча, а другу – Польська Дранча.

Автор книги впевнений, що Руською Дранчею називали ту частину, яка належала до русько-литовського князівства, а Польською – ту, що знаходилась на території Польського королівства. Як стверджували зем’яни великого князівста пани Опарипсівські, вся територія, якою вони їхали від криниці Глев’ятинської до Дранчі, є землею, приналежною до Опарипсів та Немирова.

Немирів – це, ймовірно, Немирівка, хоча можна припустити, що так раніше називали Радивилів, який отримав нову назву з нагоди отримання родом Радзивіллів князівського звання. Отже, Радивилів міг існувати вже в 1546 році, тільки під іншою назвою – Немирів. Адже Немирівка, як записано в «Історії міст і сіл УРСР», до 1946 року звалася Курдуля. Звичайно, це дуже спірне твердження. Принаймні назва Немирівка в документах ХYІ століття про наш край – теперішню Радивилівщину – не зустрічається.


Володимир ЯЩУК.

 

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

You may also like...

1 Response

  1. Володимир Собчук сказав:

    Села Руська Дранча (тепер Новоукраїнське) та Польська Дранча (тепер Дружба) з’явилися в другій половині XVIII ст. на землях маєтку Лідихів. Осадили їх тут власники останнього, які належали до сполонізованого українського шляхетського роду Лідихівських.
    На грані XVIII й XIX ст. граф Ігнатій Лідихівський, який успадкував у Кременецькому повіті значну частину Лідихова, а також Руську Дранчу, Підзамче, Підлипки, Стоянівку, Круки й Перенятин, розпродав усі ці володіння й виїхав за межі Російської імперії.
    Інша частина Лідихова і Польська Дранча з присілком останньої Березиною на початку XIX ст. становили власність пані Теклі з Лідихівських, заміжньої за шляхтичем Петром Добжинським. Далі ці володіння успадкувала їхня дочка Магдалена, яка була замужем за австрійським підданим Ксаверієм Точиським.
    Навіть на початку XX ст. обидві Дранчі тяжіли до села Лідихова, хоча після скасування кріпацтва опинилися в Радивилівській волості, а Лідихів відійшов до Почаївської. Православні мешканці цих «деревень» належали до парафії Миколаївської церкви в селі Лідихові.
    За Польщі лідихівських католиків віднесли до новозаснованого Почаївського костелу, а дранецькі католики залишилися в Радивилівській парафії. Православні дранчуки збудували собі окрему церкву і відділилися від лідихівців. На додачу до всього цього з 1 січня 1925 р. Радивилівську ґміну, яка прийшла на зміну волості, перекинули з Кременецького повіту в Дубенський повіт. Унаслідок цих змін обидві Дранчі остаточно відірвалися від Лідихова.
    Володимир Собчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.