Некрополістика редакції газети «Прапор перемоги»

У Радивилові (Червоноармійську) державна газета існувала з 1941 року, відновився її випуск у 1945 році. З 1967 року виходила під назвою «Прапор перемоги». Після загальноукраїнської політики роздержавлення місцевої преси в 2019 році була перереєстрована під назвою «Наш Прапор Перемоги».

У ці дні на кладовищі в приміському селі Лев’ятин встановлено надмогильний пам’ятник останньому редактору радивилівської районної державної газети «Прапор перемоги» Семеренку Василю Іларіоновичу (1963 – 2017). Він прийшов у редакцію після служби в армії в 1984 році, пройшов щаблі творчого зростання до відповідального секретаря, заступника редактора, а з 2011 року до останніх днів життя був редактором газети. Людина наполеглива, працьовита, творча, він користувався серед колег незмінним авторитетом. Василеві Іларіоновичу випав важкий тягар редакторства в той період, коли штат працівників редакції скоротився до двох-трьох посад, і редактору одноосібно випадало виконувати всі обов’язки з підготовки та випуску номерів районки.

У ці ж дні на кладовищі в Радивилові встановлено пам’ятник на могилі колишнього бухгалтера редакції Ковальчук Марії Василівни (1937 – 2018) і її чоловіка Анатолія Кириловича. Вона пішла на пенсію в 1992 році, за тривалий період роботи бухгалтером завжди виявляла високу компетентність, відповідальність, тому залишила про себе як спеціаліста найкращі спогади.

За роки існування газети в ній пройшли школу журналістської майстерності десятки працівників. Згадати всіх просто неможливо.

Наприклад, ще в передвоєнні роки був направлений редактором Білоусов В’ячеслав Георгійович, та не судилося йому благословити в світ перший но­мер: невдовзі загинув.

З 31 березня 1945 року газету доручили редагувати Шинкаренко Єфросинії Андріянівні (1910 – 2004). Вона прожила довге життя, часто розповідала в редакції, як їй працювалося в повоєнні роки.

У 1950-і роки працювала в редакції Ващук Лідія Никифорівна (1924 – 2011), людина активної життєвої позиції.

Затим серед редакторів був і Маєвський Антон Михайлович (1903 – 1971).


В історію районки записані також імена редакторів Черніговського-Черненка Володимира Васильовича, Поліщука Федора Фотійовича.

З 1994 до 2009 року районку редагувала Кондратенко Олена Володарівна (1954 – 2011). При ній було запроваджено комп’ютерну верстку газети і тиражування на сучасному устаткуванні. «Прапор перемоги» не раз відзначався в обласних журналістських конкурсах як одне з кращих видань.

Помітний слід в історії газети залишив журналіст, заступник редактора Грицак Микола Федорович (1949 – 1984). На жаль, передчасна смерть не дозволила йому сповна розкрити свій талант публіциста, літератора.

Ще менше встиг за своїх 30 років Топоровський Віктор Остапович (1972 – 2002), який прийшов у районку Радивилова після Львівського університету. Загинув трагічно, похований у селі Пустоіванне.

Віктор Топоровський, журналіст, Радивилів

А ось фотожурналіст Грицайчук Василь Миколайович (1945 – 2008), присвятивши газеті майже все своє життя, встиг немало: він був активним літописцем району, його світлини публікувалися в обласних і всеукраїнських виданнях, уміщувалися в книгах. Василю Миколайовичу присвячена довідкова стаття в енциклопедичному виданні «Вікіпедія». Похований у селі Михайлівка.

Василь Грицайчук, могила, село Михайлівка, Радивилівський район

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.