Неподалік Радивилова, за Фільварським лісом
У”Прапорі перемоги” не раз розповідалося про поселення, які прилягають до Радивилівського району, а відтак вони раз у раз зринають у спогадах радивилівців, в історичних документах, що стосуються Радзивилова (Радивилова), у повідомленнях про теперішні події.
Зокрема, йшла мова про Почаїв, Вербу, Берестечко, Лешнів, Демидівку, Підкамінь тощо. До близьких від Радивилова належить і село Дітківці, розташоване всього за 7 км, їх розділяє лісовий масив, який колись називався Фільварським лісом (він тоді й опинився на кордоні між Австрією, згодом – Австро-Угорщиною і Російською імперією). Відстань до Бродів – 3 км, туди ведуть вулиці Великі Фільварки і Старобрідська. До залізничної станції Броди – 4 км. Село Гаї-Дітковецькі неподалік від Бродів межує з селом Гаї-Лев’ятинські Радивилівської об’єднаної територіальної громади.
Дітківці сьогодні – це лише 520 жителів.
Бродівськи історик Дмитро Чобіт на основі старовинних документів довів, що ще в XVIII столітті через село Дітківці пролягала жвава найкоротша путь на Кременець – Київ. Згідно з описом Йосифінської метрики 1788 р., шлях із Бродів на Дранчу (нині село Дружба Радивилівського району) – Лідихів – Кременець називався у Дітківцях Лідихівським гостинцем. Лідихівським гостинцем його називає і Францисканська метрика 1820 р. Адже Лідихів ще в XVII ст. отримав статус міста на підставі магдебургського права. Термін “гостинець” говорить про добре вторований шлях, де їхали “гості”, купці.
До 1950-х років неподалік Дітківців існувала піщана гора Голда висотою до 30 м, приблизно 200х200 м при основі, з неї було видно й Радивилів. Її розібрали при будівельних роботах.
У “Шематизмі” 1832 року теж знаходимо деяку інформацію про село.
У церковних шематизмах подаються списки духовних осіб, зазвичай – з найважливішими даними, деколи й інших осіб, зайнятих у церкві, списки парафій, кількість вірних та церковних товариств, стан церковного майна тощо. Такі шематизми з цінними матеріалами щодо минулого Української церкви почали друкуватися вперше в єпархіях Австро-Угорщини. Найстарший друкований шематизм – з 1814 року (Мукачівськіа єпархія). У Львівській архієпархії такі документи з’явилися з 1832 року.
Отже, вже 1832 року в Дітківцях існувала дерев’яна церква Святого Архистратига Михаїла (попередниця нинішньої), яка згоріла під час пожежі. Власником села був Міхал Радзієвський, а парохом (священиком) – отець Миколай Дорожинський. Греко-католицька парафія налічувала 1472 особи, з них 794 особи являли собою сільську громаду Дітківців, а 678 осіб жили в Старих Бродах. При парафії існувала парафіяльна церква.
У “Словнику географічному Королівства Польського та інших країв слов’янських” (Варшава, 1881) читаємо: “Дітківці та Гаї-Дітковецькі – села Бродівського повіту, віддалені від староства, суду повітового, нотаріального, поштового та телеграфного управління, залізничної станції та римо-католицької парафії в Бродах на півмилі австрійської (приблизно 3,71 км); великі наділи орної землі займають територію у 1010, луки та сади – 33, пасовиська – 122, ліси – 1033; малі наділи орної землі – 1426, луки та сади – 93, пасовиська – 86; ліси – 49 австрійських моргів. Чисельність населення – 1308 осіб, з них: 75 римо-католиків (поляків), 1090 – греко-католиків (українців) та 143 євреї. До греко-католицької парафії на Дітківцях належать, крім Гаїв-Дітковецьких, філія у Старих Бродах з 501 та Новічизна з 71 особою греко-католицького обряду. В тому селі є кредитна каса з фондом обігових коштів у сумі 217 злотих австрійських”.
Парафія належала до Брідського деканату Золочівського протопресвітерату. В селі була дерев’яна церква Святого Михаїла, збудована 1869-го, а освячена 1904 року. Власницею села була Юлія Марія Радзієвська, а парохом села служив москвофіл отець Іван Мриглодович, який під час Першої світової війни у 1914 році перейшов у православну віру. Його місце 1918 року зайняв отець Олександр Чубатий (народився 1869 року, рукоположений у священики – 1896-го). До парафії Дітківців належали тоді, як і раніше, парафії села Гаї Дітковецькі з церквою Святого Дмитра (1879) та Старих Бродів і Новочизни з церквою Собору Пресвятої Богородиці (1743).
У 1909 році Дітковецька парафія налічувала 1955 греко-католиків, 18 римо-католиків та 215 євреїв, з них у Дітківцях було 500 греко-католиків, 12 римо-католиків та 8 євреїв; у Гаях-Дітковецьких – 780 греко-католиків, 6 римо-католиків та 7 євреїв; на Старих Бродах і Новичизні жили 675 греко-католиків, 150 римо-католиків та 210 євреїв. Сестри-служниці латинського обряду мали свою капличку.
На початку ХХ століття в селі школи не було, діти відвідували двокласну школу в Бродах. Серед учнів було й 60 українських дітей, з часом кількість український учнів збільшилася до 120. На Старих Бродах була однокласна школа з двома вчителями, які викладали й руську мову. В школі навчалося 106 учнів, переважно представників греко-католицької громади села. У Гаях-Дітковецьких також була однокласна школа, у якій викладалася й руська мова, тут навчалося 104 учні.
За 2 км від Дітківців зберігся палац в англійському стилі, споруджений 1909 року в передмісті Старі Броди графинею Тишкевич.
Парафія Дітківців на той час мала городів 3 морги 636 сажнів, орного поля – 200 моргів, сіножатей – 16 моргів, лісу – 17 моргів 1147 саженів. Прибуток з орного поля становив 772 австрійські крони, відсоток капіталу за облігаціями та ощадними книжками становив 4814 австрійських крон.
У 1935 році, вже за часів Польщі, у Дітківцях налічувалося 660 греко-католиків, 50 римо-католиків та 7 осіб інших віросповідань. В час Другої світової війни парохом у Дітківцях був о. Володимир Жолкевич, відомий у краї дирегент хорів (помер 1984 року в місті Торонто, Канада).
З Дітківцями пов’язані молоді роки дітей о. Олександра Чубатого, які після Другої світової війни опинилися в США. Доктор Володимир Чубатий, який практикував лікарську справу в Тернополі, та колишній директор Брідського повітового союзу кооперативів і громадський діяч Юрій Чубатий опинилися у Вінніпезі, а гімназійний вчитель Данило Чубатий помер у Детройті.
Володимир Чубатий відомий на Брідщині як учасник національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років, старшина української армії, громадський діяч, засновник філії товариства “Просвіта”, церковного хору на Великих Фільварках, один з активних учасників музичного товариства “Боян”, товариства “Сільський господар”, засновник ряду сільських організацій “Луг” на Брідщині. Був редактором газети “Брідські вісті” (1936 – 1937). Займався фотографією. У США диригував хором у Бетлехемі в штаті Пенсильванія, тривалий час головував у відділі Українського конгресового комітету у Бриджпорті на північному сході США, в штаті Коннектикут. Помер у Вінніпезі у 1965 році.
У червні 1941 році, під час відступу Червоної армії, на околицях Дітківців відбулися масові розстріли рекрутів цієї армії з числа місцевої молоді, здійснені військами НКВС.
У 1946 році на парафії села Дітківці служив о. Миргодович, який після Львівського псевдособору 1946 року перейшов до РПЦ. Ініціаторами відновлення УГКЦ були Іван Матерецький, дяк Тома Олійник та отець Ярослав Царик. Без конфліктів у роки незалежності України парафія перейшла до УГКЦ.
1960 – 1980-х роках поблизу села, в лісі в напрямку Радивилова, існувала радянська військова частина військ стратегічного призначення, де на чергуванні перебували ракети з ядерними боєголовками, за деякими даними, вони були націлені на Великобританію як країну НАТО.
У 2011 році Дмитро Чобіт випустив “Словник застарілих і рідковживаних слів сіл Дітківці, Гаї-Дітковецькі і хутора Соколівка”. Звідси походили предки автора, в Дітківцях 1911 року народився його батько Василь Пилипович Чобіт. Словник дає уявлення про народну лексику Волино-Подільського пограниччя з давніх часів і до середини ХХ століття.
(“Прапор перемоги” за 23 лютого 2018 р.).