Нічний бій повстанців

Офіційно прийнято вважати, що організаційне оформлення Української Повстанської Армії завершилося до 14 жовтня 1942 року – таким було рішення політичного проводу ОУН, армія створювалася для захисту мирного населення України від знущань німецької окупаційної влади. Отже, на Покрову відзначаємо 72-у річницю з часу створення УПА.

Це було в 1943 році. Група фашистів, чоловік п’ятнадцять, облюбувала фільварок у селі Перенятині (Радивилівського району), їх присутність неабияк сковувала життя — і не тільки Перенятина, але й навколишніх населених пунктів.

Місцева боївка УПА якось було спробувала роззброїти німців, але акція, вчинена серед білого дня, зазнала невдачі.

Тоді сотня Докса (Семена Котика з с. Сестрятина, загинув біля с. Верби) вирішила краще підготувати операцію по знешкодженню ворога. Сотня стояла біля лісу в с. Баранному. А в ній був і досвідчений військовик, колишній майор Червоної Армії. За розповідями, походив він із Перенятина, в 1920 році при відступі з наших теренів таращанської бригади приєднався до неї, з 1941 року воював із німцями, потрапив у полон, а вирвавшись на волю, попросився в УПА. За кличку собі вибрав ім’я ватажка Холодного Яру Василя Чучупаки. Отож Чучупака і взявся очолити операцію. За згодою сотенного було вишикувано сотню, а це понад 170 бійців, з них вибрано дванадцять, на погляд організатора, найбільш загартованих, рішучих. Серед них був і я.

Вирушили надвечір. Доїхали підводами до с. Крижів, підводи відпустили додому, а самі зайшли до одного заможного селянина. Командир наказав до його повернення розташуватися в стодолі, а сам пішов у напрямку Перенятина в розвідку. Ми визначили стійкових (вартових), які мінялися через дві години.

Мене розбудив гул моторів. Прислухався — начебто не ввижається. А до траси далеченько — кілометрів п’ятнадцять, звідти гуркіт навряд чи долинув би. Потім усе стихло. Та не встиг задрімати, як пролунав оклик стійкового Коника.

Кулеметник Береза вибіг надвір. Ми всі позривалися з місць. Незнайомі, що наближалися, паролю не знали. Але, незважаючи на попередження, продовжували просуватися. Коник вистрілив, але в ту ж мить був прошитий кулеметною чергою чужаків.

Ще через мить виявилося, що неподалік залягли німці і польські поліцаї. Зчинилася страшенна стрілянина. Значить, гуркіт моторів таки не ввижався.

Наше становище було досить скрутне, німців ховали дерева саду і якісь колоди. Той бій біля села Крижів, що на межі Рівненщини і Тернопільщини, продовжувався досить довго. Не знати, як би він для нас завершився, коли б не Чучупака. Повертаючись з розвідки, він зачув стрілянину і зрозумів, що фашисти якимось чином натрапили на нашу групу. Отож поспішив зайти до них із тилу і відкрив несподіваний вогонь із автомата. Це викликало в стані ворога замішання, адже нападники не могли знати, які сили мають в обох осередках стрільби українські повстанці.

А тим часом уже спалахнула стодола, доводилося прориватися з неї. Зазнавши втрат, не були зацікавлені продовжувати бій і німці та поліцаї. Ми до того ж розуміли: вони постараються взяти підмогу і кинути проти нас значно більші сили. А ліс далеко, в загоні четверо вбитих, є поранені.

У бою загинули Медвідь (Коник) із Гаїв-Крупецьких, Ткачук і Масловський із Сестрятина і один боєць із с. Срібного. Їхні тіла було перевезено в відповідні села, де жили рідні, і під покровом ночі з усіма військовими почестями віддано землі.

Пам’ятаю, над могилою полеглих повстанців у с. Сестрятині, виступаючи із словом скорботи, політвиховник сотні Ясенко сказав: «Спіть, хлопці, спіть, про долю-волю тихо сніть, про долю-волю України. Чим можуть бути кращі сни?»


СИМЧУК Микола Максимович.

Про автора, М. М. Симчук народився 1920 р. у с. Бугаївці Радивилівського району. Під час служби в армії 2 червня 1944 р. був заарештований і засуджений до 10 років позбавлення волі. Звільнений у 1954 р., реабілітований у 1962 р. Жив в с. Опарипсах. Помер у 1994 р.

(Із книги “В обороні волі. Боротьба УПА з німецькими окупантами на Рівненщині в 1941 – 1944 рр.” \Науковий консультант – кандидат історичних наук Гурій Бухало\, Рівне, 1995).

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.