Офіцерські чини прикордонного містечка

Корольков. Тихий Дон, Михаил ШолоховПриблизно з 1909 року і до початку війни 1914 року в Радивилові (Радзивилові) дислокувався 12 Донський козачий полк. Ще 1904 року «вічним» шефом полку був призначений генерал-фельдмаршал князь Потьомкін-Тавричеський і його ім’я було приєднане до імені полку. Організаційно він входив у 2-у бригаду 11-ї кавалерійської дивізії 11-го армійського корпусу Київського військового округу. Перед війною командував полком полковник Василь Максимович Каледін, рідний брат Олексія Максимовича Каледіна, майбутнього Донського отамана.

На 1 січня 1909 року офіцерський склад розквартированого в Радивилові полку був такий: Сулін Іван Іванович (19.06.1850 – 2.03.1929) – полковник, командир полку, згодом генерал-майор, козак станиці Раздорської; служачи в Радивилові, був членом Київського відділення Російського військово-історичного товариства (в 1911 році); Попов Євграф Іванович – військовий старшина, Попов Віктор Феодосійович – військовий старшина, Раков Іван Іванович – військовий старшина, Крюков Семен Христофорович – осавул, Хорс Григорій Іванович – осавул, Милованов Авдій Євграфович – осавул, Дронов Олексій Никифорович – осавул, Гнилорибов Іван Іванович – осавул, Желтухін Дмитро Петрович – осавул, Янченков Стефан Рафаїлович – осавул, Балабін Микола Юхимович – осавул, Пономарьов Олександр Васильович – осавул, Риковський Василь Костянтинович – підосавул, Козин Іван Гаврилович – підосавул, Токарев Федір Васильович – сотник, згодом відомий конструктор стрілецької зброї, Аврамов Василь Олексійович – сотник, Анікін Герасим Олексійович – хорунжий, Духопельников Василь Кіндратович – хорунжий, Курапов Степан Олексійович – хорунжий, Красовський Михайло Васильович – хорунжий, Ханженков Василь Миколайович – хорунжий, Панфілов Олександр Іванович – хорунжий, Михайлушкін Олександр Гнатович – хорунжий, Чернов Андрій Іванович – хорунжий, Крохін Григорій Опанасович – хорунжий, Забазнов Іван Карпович – хорунжий, Глебездін Григорій Козьмич – хорунжий, Смоляков Лев Пантелеймонович – хорунжий.

Жетон 12-го Донського козачого полку.

Жетон 12-го Донського козачого полку.

Отже, Радивилів того часу кишма кишів офіцерськими чинами, які тут, певна річ, не тільки служили, займалися щоденною муштрою, а й залицялися до місцевих жінок, ходили по єврейських шинках, влаштовували дебоші…

У січні 1913 року на дійсну військову службу в 12-й полк був призваний Харлампій Васильович Єрмаков, який став одним із прототипів Григорія Мелехова в романі Михайла Шолохова «Тихий Дон» (Григорій був призваний у січні 1914 року). Шолохов описав прибуття Григорія Мелехова на місце служби в містечко «Радзивиллово»:

«На полустанку, де вивантажувалися, юрмилися офіцери і якісь у сірих свитках голені люди, розмовляли чужою, незрозумілою мовою. Коней довго виводили з вагонів по риштованню, помічник ешелонів скомандував сідлання, повів триста з гаком козаків до ветеринарного лазарету. Довга процедура з оглядом коней. Розбивка по сотнях. Снують вахмістри і урядники. В першу сотню відбирали світло-гнідих коней; у другу – сірих і буланих; у третю – темно-гнідих; Григорія відбили в четверту, де підбиралися коні золотистої масті і просто гніді; у п’яту – світло-рудої і в шосту – вороної. Вахмістри розбили козаків повзводно і повели до сотень, розкиданим по маєтках і містечках ».

З початком Першої світової війни 12-й козачий полк перебував на Південно-Західному фронті, воював проти австро-угорських військ. На третій день війни, 26 липня 1914 року, полк прийняв бойове хрещення. Козаки з боєм взяли містечко Лешнів (у Шолохова в романі «Тихий Дон» – «Лешнюв»).

Далі у письменника якось плутано вказується бойових шлях:

«11-а кавалерійська дивізія після заняття Лешнюва з боєм пройшла через Станіславчик, Радзивиллов (цього разу чомусь не «Радзивиллово»), Броди і 15 серпня розгорнулася біля міста Каменська-Струмилово. Позаду йшла армія, зосереджувалися на важливих стратегічних ділянках піхотні частини, накопичувалися на вузлах штаби і обози. Від Балтики смертельним джгутом розтягувався фронт. У штабах розроблялися плани широкого наступу, над картами корпіли генерали, мчали, розвозячи бойові накази, ординарці, сотні тисяч солдатів йшли на смерть…»

Підготував Володимир Ящук, краєзнавець, м.Радивилів.

Володимир Ящук

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

Можливо, Вам це сподобається...

2 Responses

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.