Офіцерські чини прикордонного містечка

Приблизно з 1909 року і до початку війни 1914 року в Радивилові (Радзивилові) дислокувався 12 Донський козачий полк. Ще 1904 року «вічним» шефом полку був призначений генерал-фельдмаршал князь Потьомкін-Тавричеський і його ім’я було приєднане до імені полку. Організаційно він входив у 2-у бригаду 11-ї кавалерійської дивізії 11-го армійського корпусу Київського військового округу. Перед війною командував полком полковник Василь Максимович Каледін, рідний брат Олексія Максимовича Каледіна, майбутнього Донського отамана.

На 1 січня 1909 року офіцерський склад розквартированого в Радивилові полку був такий: Сулін Іван Іванович (19.06.1850 – 2.03.1929) – полковник, командир полку, згодом генерал-майор, козак станиці Раздорської; служачи в Радивилові, був членом Київського відділення Російського військово-історичного товариства (в 1911 році); Попов Євграф Іванович – військовий старшина, Попов Віктор Феодосійович – військовий старшина, Раков Іван Іванович – військовий старшина, Крюков Семен Христофорович – осавул, Хорс Григорій Іванович – осавул, Милованов Авдій Євграфович – осавул, Дронов Олексій Никифорович – осавул, Гнилорибов Іван Іванович – осавул, Желтухін Дмитро Петрович – осавул, Янченков Стефан Рафаїлович – осавул, Балабін Микола Юхимович – осавул, Пономарьов Олександр Васильович – осавул, Риковський Василь Костянтинович – підосавул, Козин Іван Гаврилович – підосавул, Токарев Федір Васильович – сотник, згодом відомий конструктор стрілецької зброї, Аврамов Василь Олексійович – сотник, Анікін Герасим Олексійович – хорунжий, Духопельников Василь Кіндратович – хорунжий, Курапов Степан Олексійович – хорунжий, Красовський Михайло Васильович – хорунжий, Ханженков Василь Миколайович – хорунжий, Панфілов Олександр Іванович – хорунжий, Михайлушкін Олександр Гнатович – хорунжий, Чернов Андрій Іванович – хорунжий, Крохін Григорій Опанасович – хорунжий, Забазнов Іван Карпович – хорунжий, Глебездін Григорій Козьмич – хорунжий, Смоляков Лев Пантелеймонович – хорунжий.

Жетон 12-го Донського козачого полку.

Отже, Радивилів того часу кишма кишів офіцерськими чинами, які тут, певна річ, не тільки служили, займалися щоденною муштрою, а й залицялися до місцевих жінок, ходили по єврейських шинках, влаштовували дебоші…

У січні 1913 року на дійсну військову службу в 12-й полк був призваний Харлампій Васильович Єрмаков, який став одним із прототипів Григорія Мелехова в романі Михайла Шолохова «Тихий Дон» (Григорій був призваний у січні 1914 року). Шолохов описав прибуття Григорія Мелехова на місце служби в містечко «Радзивиллово»:

«На полустанку, де вивантажувалися, юрмилися офіцери і якісь у сірих свитках голені люди, розмовляли чужою, незрозумілою мовою. Коней довго виводили з вагонів по риштованню, помічник ешелонів скомандував сідлання, повів триста з гаком козаків до ветеринарного лазарету. Довга процедура з оглядом коней. Розбивка по сотнях. Снують вахмістри і урядники. В першу сотню відбирали світло-гнідих коней; у другу – сірих і буланих; у третю – темно-гнідих; Григорія відбили в четверту, де підбиралися коні золотистої масті і просто гніді; у п’яту – світло-рудої і в шосту – вороної. Вахмістри розбили козаків повзводно і повели до сотень, розкиданим по маєтках і містечках ».

З початком Першої світової війни 12-й козачий полк перебував на Південно-Західному фронті, воював проти австро-угорських військ. На третій день війни, 26 липня 1914 року, полк прийняв бойове хрещення. Козаки з боєм взяли містечко Лешнів (у Шолохова в романі «Тихий Дон» – «Лешнюв»).

Далі у письменника якось плутано вказується бойових шлях:

«11-а кавалерійська дивізія після заняття Лешнюва з боєм пройшла через Станіславчик, Радзивиллов (цього разу чомусь не «Радзивиллово»), Броди і 15 серпня розгорнулася біля міста Каменська-Струмилово. Позаду йшла армія, зосереджувалися на важливих стратегічних ділянках піхотні частини, накопичувалися на вузлах штаби і обози. Від Балтики смертельним джгутом розтягувався фронт. У штабах розроблялися плани широкого наступу, над картами корпіли генерали, мчали, розвозячи бойові накази, ординарці, сотні тисяч солдатів йшли на смерть…»

Підготував Володимир Ящук, краєзнавець, м.Радивилів.

• Матеріали на цю ж тему:
• Нобелівський лауреат послав свого героя роману служити в Радивилів. Опис зґвалтування
• Російські вояки прийшли в Радивилів, щоб чинити грабежі