Пам’ятникові героям Берестецької битви – 25

16 червня спонюється 25 років з дня відкриття у селі Пляшева Радивилівського району пам’ятника українським козакам і селянам – героям Берестецької битви 1651року.

Пляшева, пам'ятник героям Берестецької битвиСлід зазначити, що занедбана в комуністичну добу традиція в дев’яту п’ятницю після Пасхи вшановувати пам’ять козаків – героїв Берестецької битви відродилася 1989 року. Тоді вперше за всі повоєнні роки на території музею-заповідника «Козацькі могили» відбувся мітинг, над яким майоріли національні синьо-жовті прапори, на мітингу виступали письменник Роман Іваничук, громадські активісти. Через рік, 16 червня 1990 року в Пляшевій побували і виступили відомі політики В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко та інші.

А з нагоди 340-річчя битви в 1991 році на полі Берестецької битви зібралося півмільйона людей. Сюди приїхали тодішній Голова Верховної Ради, майбутній Президент України Леонід Кравчук, патріарх Мстислав, академік Петро Тронько, артистка Лариса Хоролець (тоді міністр культури)…

Вони й взяли участь в урочистому відкритті пам’ятника героям битви. Його автор – Анатолій Кущ, 1945 року народження, відомий скульптор, дійсний член (академік) Академії мистецтв України (з 2004 року), заслужений художник України (з 1979 року), народний художник України (з 1996 року).

Про урочистості радивилівська районна газета «Прапор перемоги» розповіла на двох повних сторінках у репортажі Володимира Ящука і Василя Грицайчука «Сила духу народного».

У своєму виступі при відкритті пам’ятника козакам і селянам-повстанцям Голова Верховної Ради Леонід Кравчук зазначив:

«Ми маємо відвоювати суверенність нашої України. Ми відвоюємо, завоюємо її, тому що вона нам належить по праву. Але ми маємо бути всі разом, ми маємо бути разом для того, щоб пройти цю велику й складну дорогу». Текст виступу за диктофонним записом було повністю надруковано в районній газеті за 20 червня 1991 pоку. Незважаючи на делікатність формулювань, він цілком пройнятий думкою про неминучість дальшої суверенізації України. Під час виступу та по його закінченні над натовпом пронеслося скандування: «Україні – волю!», «Ні – союзному договору!»

Дев’яностап’ятилітній Патріарх Київський і всієї Руси-України Мстислав зауважив: «Я вірю тим синьо-жовтим нашим кольорам, там є радість, там є надія, там є творчість. Хотів би потиснути руку й нашому Президентові Леонідові Макаровичу… Своїм ділом покажемо, що ми таки дбаємо про великі справи». Кравчук відгукнувся на це реплікою: «Треба всім працювати разом на ту ціль, яку маємо».

Відтоді Дні пам’яті козаків відзначаються щорічно при багатотисячних зібраннях народу. В урочистостях брали участь Президенти України, відомі письменники, митці, історики, народні депутати України.

Регулярно проводяться у Пляшевій і фізкультурно-патріотичні фестивалі школярів «Козацький гарт». Цьогорічний обласний тур фестивалю розпочався вчора, 14 червня.

Василь Семеренко

Василь Семеренко

редактор районної газети "Прапор перемоги", член Національної спілки журналістів України

Можливо, Вам це сподобається...

2 Responses

  1. Любов СЕРДУНИЧ сказав:

    Вельми вдячна за статтю! Відвідання тих місць, участь у науково-краєзнавчій конференції… Так народився цикл віршів і краєзнавчих досліджень…

    ДО БЕРЕСТЕЧКА
    Прийшла і я до тебе, Берестечку.
    До тебе покоління ще прийдуть.
    Веде сюди не клята суперечка,
    Не давній гнів на зрадливу орду.

    І не тому, що зникли заборони,
    Йдемо до тебе, сива Пляшева.
    Йдемо, щоб напилися наші коні
    І зцілилися мужністю слова.

    Де триста боронили переправу
    І полягли на місці, як один,
    Поразки поле стало полем слави
    І вічною ганьбою для орди.

    Йдемо до Берестечка безупинно.
    Йдемо – в серцях з пошаною вповні.
    У їхню смерть не вірить Україна –
    Народжує легенди і пісні.

    Йдемо – безсмертю глянути у вічі.
    Йдемо – бо вже не можемо не йти.
    До Журавлихи, Богуна, до Січі
    Йде українець, пóляк, я і ти.

    Тут помисли зроняються пророчі
    І молодіє стоптана трава.
    До Берестечка – на духовну прощу –
    Волинь нас кличе, Стир і Пляшева.

    (© Любов СЕРДУНИЧ, 2001).

    СВЯЩЕННЕ МІСЦЕ ПЛЯШЕВА
    Перед трагедією нашого народу
    Схиляєм голови і скріплюєм вуста.
    Яка б у влади не була негода,
    А пам’ять про захисників – свята.

    Свята, допоки в серці боляче озвуться
    Такі безсмертні імена: Богдан, Іван…
    На полі чорному, отам, де річки устя,
    Зі слізок церкву ізродила Пляшева.

    …Дев’ята п’ятниця опісля Великодня,
    Дев’ятий день і ніч в облозі козаки.
    Сум’яття-розпач і тривога в серці кожнім,
    Бо під водою цілі гинули полки.

    Священне місце Пляшева. Одна з трагедій.
    І линуть в небо неземні слова молитв.
    Сюди йдемо не лише в свята апогеї:
    Як з пліч зривали вишиванки – теж ішли!

    Так, не буває без поразок перемоги.
    Немає волі, не здобутої в борні.
    По їх кістках до Пляшевої йдуть дороги.
    І слава, що в воді не вмре, ані в вогні!

    (© Любов СЕРДУНИЧ, 2001).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.