Парку імені Тараса Шевченка в Радивилові – 70

Парк імені Тараса Шевченка в Радивилові має доволі привабливий вигляд за будь-якої погоди. Посаджений він був 70 років тому, навесні 1951-го. Звичайно, деякі дерева тут росли й раніше, але саме за створення парку як зони відпочинку і проведення культурно-спортивних заходів узялися саме тоді, в ті досить важкі післявоєнні роки.
До того в Радивилові було ще два парки. Той, що біля залізничної станції, унаслідок бомбардувань 1944 року втратив свою колишню мальовничість, створену ще за царських часів, коли біля цього парку стояли двоповерхові будівлі митників. Та й саме двоповерхове приміщення залізничної станції відображало потреби цієї насиченої людьми частини прикордонного містечка. Отож у зеленій зоні були впорядковані алейки, квіткові газони.
Другий парк, залишки якого збереглися між вулицями П.Козланюка і А.Міцкевича (відомий тепер як дендропарк – парк з колекцією різних, навіть рідкісних у наших місцях порід дерев), належить до комплексних пам’яток природи місцевого значення в Україні, йому вже 120 – 140 років. Тобто був закладений ще в дев’ятнадцятому столітті, – на території маєтку місцевого землевласника князя Урусова. Його палац – великий двоповерховий дім – був розташований при вулиці Липовій (тепер Паркова), – очевидно, й саме значення цієї вулиці визначалося тим, що вела вона до князівського палацу.
Він стояв серед деревно-чагарникових насаджень, поряд існувала велика альтанка в стилі ампір, тобто теперішній дендропарк – то лише частина колишнього.
Вигляд парку імені Т.Шевченка від самого початку намагалися пожвавити акуратними алеями, клумбами, і не тільки. Наприклад, при чепурному вході з колонами (їх давно нема) встановили пам’ятник воїнові-визволителю з дівчинкою. Десь у середині 50-х років в парк вирішили перенести з центру міста пам’ятник Сталіна. Однак простояв він недовго: після розвінчання культу особи «вождя» в 1961 році – на початку листопада вночі зняли його фігуру і в Червоноармійську (так тоді звалося місто), залишився порожній масивний постамент. Влада ухвалила поставити на ньому погруддя Тараса Шевченка (масової скульптурної копії), адже в той рік відзначалося 100-річчя з дня смерті Кобзаря.
Проте й погруддя поета було в центрі парку недовго: до 150-річчя з дня народження Т.Шевченка в 1964 році пам’ятник (з постаментом) перенесли і встановили на краю парку, побіля вулиці К.Маркса (нині Кременецька). А в 1970-і роки поряд із пам’ятником узялися споруджувати будинок культури, урочисте відкриття якого провели в листопаді 1976 року.
Чого тільки парк не бачив за подальші роки. У центрі його, там, де раніше стояв пам’ятник Т.Шевченка, облаштували фонтан. Але через потреби частих ремонтів він не витримав випробування часом, отож був засипаний землею і став круглою клумбою.
Сорок років тому діяли в парку кругова ланцюгова карусель, човникові гойдалки, спортмайданчики. Було облаштовано й танцювальний майданчик (його залишки досі муляють погляд). Однак непідробний інтерес до всього того якось швидко згасав. Лише закладене колись кафе таки вдалося вивершити за два десятиліття.
Із новочасних ідей прижилися: дитячий майданчик, зимова гірка, яка в сніжному січні знову вабить дітвору.
Пам’ятний знак, присвячений воїнам-«афганцям», започаткував закладення алеї Слави, згодом тут відкрили стелу, присвячену подвигові ліквідаторів Чорнобильської АЕС, і пам’ятний знак героям Небесної сотні та захисникам України.
У 2016 році встановили гімнастичні бруси, перекладини, драбину, тут люблять тренуватися прихильники силових видів спорту. Минулого року завдяки міськраді облаштовано сучасний мультифункціональний спортмайданчик з поліуретановим покриттям – його можна використовувати для гри в баскетбол, волейбол, міні-футбол, теніс, гандбол, бадмінтон. Зовсім недавно, в листопаді, в парку з’явився майданчик для екстремального спорту, який до настання холодів уже оцінили і діти, і підлітки.
Ще важливий штрих до нинішніх обрисів парку: торік міськрада здійснювала роботи з брукування декоративним каменем пішохідних алей, подбала про встановлення нових лавок.
Ось така його «біографія», цього невеликого, але такого важливого для радивилівців осередку відпочинку та культури. Слово «культура» слугує свого роду відсиланням до тих важливих заходів для дітей, освітян, спортсменів, заходів, які проводилися і проводяться завдяки ентузіазмові багатьох наших городян і активістів Радивилівської територіальної громади.
Володимир ЯЩУК.

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.